26. Основні недоліки доекспериментальних планів

Доекспериментальні плани – це дослідження, які проводились раніше і проводяться зараз, які не враховують вимог, що пред’являються до плану класичного експериментального дослідження.

Виділяють три основні види (Кемпбелл):

1) дослідження одиничного випадку: тестується одна група, що підвержена впливу за планом: X O. Контроль зовнішніх змінних та НЗ повністю відсутній. В такому дослідженні немає ніякого матеріалу для порівняння. Недолік: відсутність контрольної групи.

2) план з попереднім та ітоговим виміром ЗЗ на одну групу дослідження: в цьому плані відсутня контрольна вибірка. Між початковим та ітоговим тестуванням відбувають різні „фонові” події, що впливають на досліджуванних. Цей план не дозволяє контролювати ефект „природнього розвитку”. А також ефект тестування – вплив попереднього огляду на наступний – що впливає на зміну ЗЗ.

3) план для двох нееквівалентних груп з виміром ЗЗ після впливу. Цей план враховує ефект тестування завдяки контрольній групі, а також враховує ефект історії тощо. Але тут також не можливо врахувати ефект природнього розвитку.

Основним недоліком виступає нееквівалентність груп.

27. Плани «істинного» експериментального дослідження.

3 основні:

1) план для 2 рандомізованих груп з тестуванням(виміром) після впливу

Експ R Х О

Контр R О

Автор Фішер. Якщо необхідно перевірити вплив зовнішньої змінної на ЗЗ, то використовують декілька контрольних груп.

Характеризується дуже хорошою внутрішньою валідністю, стосовно зовнішньої валідності можливі ускладнення за 2 факторами: взаємодія складу груп і Х-впливу(примусово чи довільно), реакція досліджуваних на експеримент. Якщо використовується декілька рівнів експериментального Х-впливу, то й використовується декілька експериментальних груп.

2) план для 2 рандомізованих груп з попереднім та стоговим тестуванням

Експ R О1 Х О2

Контр R О3 О4

Порівняння показників здійснюється за 3 напрямками. Гіпотезу про значимий вплив НЗ на ЗЗ можна прийняти в тому випадку, якщо виконуються 3 умови:

1. відмінності між О1 таО2 є значимі, достовірні, якщо Р< 0.05

2. відмінності між О2 таО4 повинні бути значимі, Р<0.05

3. відмінності між О3 та О4 не повинні бути значимі, Р>0.05

використовують в формулюючи експериментах, в яких в гіпотезі є прогноз стосовно зміни певних психологічних властивостей індивіда. Даний план характеризується дуже високою внутрішньою валідністю, стосовно зовнішньої валідності є ускладнення за 2 факторами: взаємодія складу груп і Х-впливу, реакція досліджуваних на експеримент., значна загроза з боку зовнішньої валідності може бути по одному фактору: взаємодія тестування і Х-впливу. Вирішення – повторити дослідження на інших досліджуваних. Рекомендація:

1. необхідно враховувати внутрішньо групові події

2. забезпечити одночасність виміру показників в експериментальній та контрольній групах

3. здійснювати рандомізацію порядку тестування

3)план Соломона(1949)

Експ 1 R О1 Х О2

Конрт 1 R О3 О4

Експ 2 R Х О5

Конр 2 R О6

Експериментальний ефект від впливу виявляється 4 основними напрямками:

1)відмінність між О1 та О2 повинні бути значимі , Р< 0.05

2)О2 та О4 значимі, Р<0.05

3)О5 та О6 значимі, РБ0.05

4)О3 та О5 значимі, Р<0.05

Стосовно внутрішньої валідності план дуже хороший, тобто дозволяє проконтролювати всі фактори, які загрожують внутрішній валідності. Стосовно зовнішньої валідності добре контролюється ефект взаємодії тестування і Х-впливу, можливі ускладнення по 2 факторах: взаємодії складу груп Х- впливу, реакції дослідження на експеримент. Можна здійснити додаткове порівнанняО6 та О1, О6 та О3, що дає можливість зясувати особливості комбінаторного впливу факторів природного розвитку та фону на ЗЗ.