51. Сутність психологічної бесіди.

Бесіда(як метод) – емпіричний метод,спрямований на отримання психологічної інформації, що цікавить дослідника шляхом ведення тематично спрямованої розмови.

Письмовий варіант бесіди застосовується у психотерапевтичній практиці і оцінюється як документ.

Бесіда використовується як засіб виховання, переконання ї інформування.

Специфіка бесіди полягає в нерівності позицій досліджуваного і дослідника.

Бесіда поділяється на керовану (є ініціатива зі сторони дослідника) і некеровану (ініціатива зі сторони досліджуваного)

Існує 2 аспекти вміння слухати :

1)зовнішній (організаційний) зосередитись на темі розмови, активно приймати ній участь , але не демонструвати своє відношення

2) внутрішній (співпереживання)

Бесідою можна керувати мовчки та мовою.Нерефлексивне слухання – вміння уважно мовчати.Рефлексивне слухання передбачає активне мовне втручання. (прийоми 6 зясування, перефразування, відображення почуттів, резюмування.)

Види бесіди:

1)керована, некерована

2)терапевтична. Клінічна бесіда (4 функції: комунікативна, діагностична, інформативна, лікувальна) має експериментальний аспект : під час бесіди дослідник може перевірити отриману І.

3) Введення в експеримент (залучення до співробітництва),бесіда перевіряє певні робочі гіпотези.

4) Автобіографічна бесіда (дозволяє виявити певну інформацію стосовно життєвого шляху людини).

5) Телефонна бесіда .

Клінічна бесіда не обов'язково проводиться з пацієнтом клініки. Цей тер мін закріпився за способом дослідження цілісної особистості, при якому в ході діалогу з випробуваним дослідник прагне отримати максимально повну інформацію про його індивідуально-особистісні особливості, життєвому шляху, про зміст свідомості і підсвідомості і т.д. Клінічна бесіда найчастіше проводить ся в особливо обладнаному приміщенні. Нерідко вона включається в контекст психологічної консультації або психологічного тренінгу.

Виділяють два стилі ведення бесіди, причому в їх ході один може змінювати інший в залежності від контексту. Рефлексивне слухання Рефлексівное слухання - стиль ведення бесіди, в якому передбачається активна мовлене ва взаємодія психолога і респондента. Рефлексивне слухання використовується з метою здійснення точного контролю правильності сприйняття отриманої інформації. Використання даного стилю ведення бесіди може бути пов'язано з особистісними властивостями респондента (наприклад, низький рівень розвитку комунікативних навичок), необхідністю встановити те значення слова, яке мав на увазі співрозмовник, культурними традиціями (етикет спілкування в культурному середовищі, до якої належать респондент і психолог ). Три основних прийому підтримки бесіди й контролю одержуваної інформації:     1. З'ясування (використання уточнюючих питань)     2. Перефразування (формулювання висловлювань респондента своїми словами)     3. Словесне відображення психологом почуттів респондента     4. Резюмування Нерефлексивне слухання Нерефлексивне слухання - стиль ведення бесіди, в якому використовується лише необхідний з точки зору доцільності мінімум слів і технік невербальної комунікації з боку психолога. Нерефлексивне слухання застосовується в тих випадках, коли існує необхідність дати суб'єкту виговоритися. Воно особливо корисно в ситуаціях, де співрозмовник виявляє бажання висловити свою точку зору, обговорити хвилюючі його теми і де вона відчуває труднощі у вираженні проблем, легко збивається з думки втручанням психолога і веде себе закрепощенно у зв'язку з різницею в соціальному становищі між психологом і респондентом.

Під час бесіди з дітьми вихователь чи співрозмовник дитини повинен бути підготовленй до цієї процедури. Вихователь повинен гарно володіти мовою та розмовним синтаксисом, інтонацією.Тему бесіди з дітьми потрібно обов’язково готувати, навіть якщо не готові «СЛОВА».гарно впливає на бесіду з дітьми використання іграшок…

52 Специфіка анкетування як опитувального методу. Види анкетування. Основні принципи конструювання анкети.

Анкетування – спец оформлений перелік питань, який пропонується певній категорій респондентів.

Основні характеристики:

• Опосередкованість

• Цілеспрямованість

• Асиметричність позиції дослідника та респондента

• Масовість

• Анонімність

Структура анкети:

• Ввідний ( розкривається цілі, звернення до досліджуваного, пояснення по заповненню анкети, обіцяти конфіденційність результатів.)

• Основна частина (перелік питань)

• Заключна частина анкети (вираз подяки, запрошення до подальшого співробітництва)

Вимоги : надійність та врахування культурного досвіду, освітнього рівня.

Основні правила:

1. Тематичні розділи супроводжуються вступними поясненнями.

2. Кожне питання має чітку інструкцію, як на нього відповідати.

3. Всі питання нумеруються арабськими цифрами.

4. Всі питання нумеруються питаннями, а варіативність відпов. на закриті пит. Індексуються масами.

5. Чим більше питання, тим більше відмови виконання (оптимально – 30 пит.)

6. Тривалість 20-30 хв.

Види :

Стосовно кількості: індивідуальне, групове, масове.

Особливості контексту: очне, заочне.

Охоплення вибірки: суцільне, вибіркове.

В опитаннях краще застосовується анкетування і інтерв’ю – контрольне. Простір не має бути монотонним, краще комбінувати шрифт та розмір. На відкриті питання залишайте більше місця. Альтернатива, якщо вона велика, то вона значиться значущою. Позитивне відношення до малюнків.

Анкета. Види анкет. Принципи конструювання.

Одним з найпоширеніших видів опитування є анкетування, яке передбачає самостійне заповнення анкети респондентом.

Анкета – спеціально оформлений перелік питань, який пропонується певній категорії респодентів.

Основні характеристики:

- опосередкованість;

- асиметрія позицій до респодента;

- масовність, дає можливість охопити велику кількість респондентів в обмежений час;

- анонімність.

Вступну частину найчастіше розміщують на титульному аркуші.

Наступним структурним елементом анкети є контактні запитання. їх мета — зацікавити респондента, полегшити йому входження у проблему. Тому вони повинні бути простими за формулюванням, передбачати достатньо легкі відповіді на них. Сутнісну інформацію містять основні запитання, зміст яких повністю визначається цілями і завданнями дослідження. Після основних вміщують запитання для з'ясування соціально-демографічних характеристик респондентів. Наприкінці дають декілька запитань, які повинні зняти психологічне напруження в опитуваних, допомогти їм усвідомити необхідність і значущість здійсненої ними роботи.

За структурою запитання анкети класифікують на відкриті, напівзакриті, закриті (цю групу запитань, у свою чергу, поділяють на альтернативні й неальтерна-тивні). За формою виділяють прямі та непрямі запитання.

Структура: 1) Вводний розділ (вступ): інфо про організацію опитування; цілі опитування; здійснення звернення до досліджуваного; пояснення по заповненню анкети; необхідна обіцянка конфеденційності інфо. 2) Основна частина анкети (питання). 3) Заключна частина анкети. Вираз подяки та запрошення до подальшого співробітництва.

Оскільки анкету респондент заповнює самостійно, особливо важливе значення мають структура запитань, мова і стиль їх формулювання, рекомендації щодо заповнення анкети, а також її графічне оформлення. Простір листка не повинен бути „монотонний”. Рекомендується комбінувати різні шрифти, використання в анкеті різниз малюнків, знаків, символів.

Вимоги: 1. Надійність. 2. Врахування культури, досвіду, освітнього рівня.

Види анкетування:

- суцільне, вибіркове;

- очне, заочне;

- індивідуальне, групове, масове.

53 Специфіка методу інтерв’ю. Види інтерв’ю.

Структура інтерв'ю.

3 основні етапи:

1. Встановлення контакту – створення сприятливої психологічної атмосфери, викликати інтерес.

2. Закріплення контакту і перехід до змістовної частини – сформувати мотивацію, пошук певного особистісного смислу в межах теми розмови.

3. Збір інформації та змістовні питанння.

Проблема: зникнення контакту

Обмеження:

• Час: від 20 до 40 хв.

• В день не більше 10 респондентів.

Інтерв’ю – псевдо бесіда, що здійснюється за розробленим планом.

Види інтерв’ю:

1. За мірою формалізації

• Стандартизоване або формалізоване (формул. питання ії послідовнісно визначається наперед).

• Не стандартизовані чи вільні (дослідник керується лише загальним планом, що відповідає задачі дослідження)

• Полу стандартизоване чи фокусоване ( використовує перелік як строго необхідних так і можливих питань.)

2. Залежно від рівня дослідження:

• Попередні

• Основні

• Контрольні.

3. За участю учасників:

• Індивідуальні

• Групові

• Масові

4. В психотерапіі виділяють:

• Клінічне (полягає в здійсненні допомоги клієнту)

• Психодіагностичне (спрямоване на постановку діяльності)

5. Залежно від аспектів

• Інтенсивне

• Сфокусоване

• Монологічне

Монологічне інтерв’ю було запропоновано як метод в 1984 р. Сарджвеладзе вивчив відношення особистості до оточуючих і до самої себе. Основний принцип полягає в тому, що досліджуваному пред’являється інструкція згідно якої він формулює питання певним особам, яких визначає дослідник, досліджуваний сам відповідає на ці ж питання, граючи роль того, кому вони пропоновані.

Даний метод використовується для вивчення форм репрезентації образів матері, бітька, осіб протилежної статі… а також у зв’язку цих образів з відношенням людини до самої себе.

Даний метод дозволяє отримати інформацію про міжособистісні стосунки, цінністі орієнтації, когнітивні

54) Соціально – психологічні характеристики фокус – груп.

Учасники фокус груп не повинні мати досвіду участі у фокус – групі на схожі теми, з часу проведення останньої фокус – групи повинно пройти не менше року, майбутні учасник не повинні бути знайомими з ведучими чи модераторами.

Не слід застосовувати фокус групи тоді коли :

• Ви хочете, щоб люди прийшли до єдиної думки. • Ви хочете дати людям нові знання. • Ви не збираєтеся використовувати результати, але хочете створити враження, що прислуховуєтесь до думки учасників. • Вам потрібна конфіденційна інформація, якою не можна ділитися в групі або ж вона може заподіяти шкоду кому-небудь, якщо стане відома учасникам. • Вам необхідні статистично обгрунтовані прогнози. Результати дослідження у фокус-групах не можна використовувати для складання статистично обгрунтованих прогнозів. Для цього недостатньо лише одних учасників групи, а процес їх відбору не проводиться таким чином, щоб підтвердити прогноз.

55.Фокус-група (фокусірованное інтерв'ю в групі) - один з методів збору та аналізу інформації в процесі соціальних досліджень. Так само використовується як елемент вірусного маркетингу. Він полягає в запрошенні невеликої групи людей (чию думку з обговорюваних питань интересно), відібраних за спеціальними критеріями, на зустріч, під час якої провідним проводиться дискусія (обговорення) за заздалегідь створеному сценарієм фокус-групи. В ході дискусії ведучий (що також називається «модератором») «фокусує» учасників на питаннях, що цікавлять дослідників, з метою отримання від них глибинної інформації на задані теми.

Оптимальна кількість учасників цієї малої групи становить 8-10 чоловік, але в будь-якому разі їх не повинно бути менше 6 або більше 12 чоловік. Інакше отримати достовірну інформацію буде складно - у першому випадку з-за недостатньої кількості учасників, у другому з-за того, що не всі учасники встигнуть висловитися в ході проведення фокус-групи.

Працездатність методу фокус-груп полягає в ефекті, створюваної ситуацією групового обговорення. При проведенні індивідуального інтерв'ю існує чітке розмежування на інтерв'юера та інтервьюіруемого, що може дуже сильно вплинути на якість і глибину одержуваної інформації. У групової дискусії інтервьюіруемий потрапляє в ситуацію спілкування із собі подібними. У подібній групі простіше знімаються захисні психологічні бар'єри, полегшується вираження емоційних реакцій і швидше виробляється зрозумілий для всіх учасників мова спільного обговорення питань. Головний ефект групового обговорення - є можливість зібрати різні точки зору з вивчає питання і оцінити ставлення людей до думок, відмінним від їх власних.

Перед дискусією учасники можуть переглядати ролики політичної реклами, фрагменти публіцистичних передач, газетні статті, макети листівок та щитів зовнішньої реклами (і т. д.), а в ході групового обговорення - виражати своє ставлення і думку з приводу побаченого. Таким чином можна перевірити правильність вибору концепції та форми рекламних матеріалів, визначити вдалі і невдалі елементи реклами, спрогнозувати вплив на виборців ряду послідовно «вбрасываемых» рекламних матеріалів і т. п.

Фокусірованное інтерв'ю в групі вперше було розроблено Робертом Мертон і його колегами ще під час Другої світової війни, коли вони досліджували ефективність впливу фільмів антифашистський спрямованості на населення і, зокрема, на призовників до армії. Однак широке застосування (в маркетингу) метод фокус-груп отримав лише у 80-ті роки.

70) Соціально – психологічні характеристики фокус – груп.

Учасники фокус груп не повинні мати досвіду участі у фокус – групі на схожі теми, з часу проведення останньої фокус – групи повинно пройти не менше року, майбутні учасник не повинні бути знайомими з ведучими чи модераторами.

Не слід застосовувати фокус групи тоді коли :

• Ви хочете, щоб люди прийшли до єдиної думки.

• Ви хочете дати людям нові знання.

• Ви не збираєтеся використовувати результати, але хочете створити враження, що прислуховуєтесь до думки учасників.

• Вам потрібна конфіденційна інформація, якою не можна ділитися в групі або ж вона може заподіяти шкоду кому-небудь, якщо стане відома учасникам.

• Вам необхідні статистично обгрунтовані прогнози. Результати дослідження у фокус-групах не можна використовувати для складання статистично обгрунтованих прогнозів. Для цього недостатньо лише одних учасників групи, а процес їх відбору не проводиться таким чином, щоб підтвердити прогноз.

Процедура та методичні прийоми фокус-групи

Головним методичний прийомом фокус групи є групова дискусія.

Основна мета фокус-групи – збір інформації, а не досягнення консенсусу.

Фокус-групи найбільш інтенсивні в малих кімнатах.

Саморозкриття відбувається під час довгої подорожі.

Міра відчуття комфортності учасників визначається 3 змінами:

1. Внутрішні особистості.

2. Міжособистісні - групове згуртування.

3. Екологічні – певні особливості оточення

56. Особливості складання сценарію фокус-групи та плану інтерв’ю.

Сценарій: спочатку загальні питання, а потім конкретні.

Послідовність:

1. Почати з широких питань, а потім до вущих-вущих.

2. 5-ти сходинкова – з метою спонукання більш інтенсивного обміну думок, переживань:

• Міра усвідомлення проблеми.

• Вільний вираз поглядів, думок.

• Специфічне відношення.

• Причина цих відношень.

• Інтенсивність цих відношень.

Послідовність «Тунель» - складається з серії схожих питань, коли респонденти повинні оцінити когось чи щось (використовується в пошукових дослідженнях).Пепше питання модератора повинне бути спрямоване на те, щоб всіх включити в розмову. Відкриті запитання допоможуть почувати себе більш вільно, а закриті використовуються як основа полярних поглядів, певних протилежностей. В фокус групах рідко задається питання чому.

57. Стратегії модератора на різних етапах фокус-групи.

Стратегія модератора:

1. Передстартова пауза (5-15 хв.)

2. Представлення модератора

3. Пояснення основних цілей дослідження.

4. Представлення самих дослідників.

Прийоми : - 5 сек пауза, контакт очей, уточнення.

Перше питання модератора має бути таке. Щоб зв’язати всіх учасників. Питань має бути 5-6, максимум 10.

Час фокус групи : 1,5-3,5 год.

Відкриті питання допомагають почувати себе більш вільно.

Закриті питання часто застосовуються як основа полярних поглядів.

Модератор не повинен задавати питання «Чому?» у фокус-групах.

Шляхи підвищення валідності даних фокус-групи.

Проблема валідності результатів:

1. Точність процедури.

2. Специф. проблеми.

Два основні види валідності стосовно фокус груп:

Очевидна владність – не виклик. Сумніви результатів.

Прогностична владність – заклечається в тій мірі, які результ. фокус групи підтвердж. наступн. поведін. Учасників

58. Специфіка біографічного методу.

Біографічний метод являє собою комплексний метод психологічного дослідження, який спрямований на вивчення біографічних подій (2 основні підходи):

1. Ідеографічний підхід –

• дослідник аналізує життєвий шлях особистості( реконструкція значимих для особистості життєвих подій, виборів), аналіз причинно-наслідкових залежностей між подіями та прогноз їх впливу на наступне життя.

• аналіз особистісних рис.(вивчення біограф щоденників)

2. Номотентичний підхід – узагальнення біографічних даних, здійснення вивчення біографій, щоденників з метою отримання інформації про становлення, розвитку особистості групи людей.( Почав розроблятись в першій чверті 19 ст.)

Первісно біографічний метод обмежувався описом минулих етапів життя людей.

Сучасні біографічні методи засновані на вивченні особистості в контексті історії, в контексті перспектив розвитку в контексті взаємозв’язків із значимими людьми.

Модифікації:

1.Формалізована біографічна анкета - включає біографічні дані. На її основі складається хронологічна таблиця. ( Логінова 1976., активно використовується в психології)

2.Прийом автопортрету – пропонується горизонтальна лінія

( народження смерть), проставити на лінії крапку теперішнього життя і проставити важливі події. графік задоволеності життя.

( Ржичан, 1983)Каузометричний метод - призначений для дослідження особливостей психологічного часу людини і дослідження суб’єктивної картини життя.