46. Сутність кроскультурного дослідження. Предмет кроскультурних досліджень.

Предметом кроскультурного дослідження виступають особливості психіки, особливості поведінки людей. З точки зору їх обумовленості соціо-культурних умов.

Методологом кроскультурних досліджень є Вільгельм Вундт (склад.з 10 томів)

Триандис сформулював культурний синдром, який можна розглядати як певний набір цінностей, установок…,якими одна культура відрізняється від інших.

Гіпотези які формулюються в крос культурних дослідженнях це гіпотези про зв’язки між певними змінними показниками.

Кроскультурне дослідження будується за не експериментальним планом, воно є кореляційним дослідженням.

З досліджень Триандиса всі культури можуть бути розподілені на види:

- Індивідуалістичні культури

- Колективіські культури.

Сьогодні цей показник лежить в основі багатьох досліджень.

Типи кроскультурних досліджень. Специфіка планування та проведення.

З досліджень Триандиса всі культури можуть бути розподілені на види:

- Індивідуалістичні культури

- Колективіські культури.

Колективізька культура – це культура в якій інд потреби, бажання, цілі і т.д. є другорядними порівняно з бажаннями, цілями, потребами і т.д. інгрупи до якої даний індивід включений. В якості інгрупи може бути родина, країна, організація тощо. По-перше виховання здійснюється через часті поради, втручання в особисте життя дитини; менше соціальних патологій (псих.захв, суїцидів, злочинів, насилля). Як фактор зовн.покарання використ-ся сором. По-друге більша соц.підтримка членів інгрупи. При досягненні мети більша орієнтація на людей, а не на задачу. Більш щасливі шлюби, менше конкурент.боротьби.

Триандіс водить ще один критерій:

- уявлення про вертикальну та горизонтальну структуру суспільства.

Горизон.стр – підкреслюють рівність між людьми.

Вертик.- роблять акцент на ієрархії.

Індивідуалізм пов’язаний з суперництвом, впевненості в своїх силах, емоц.дистанція по відн.до групи.

Колективізм пов’язаний з цілісністю родини; невелика дистанція по відн.до групи; високий рівень комунікабельності.

Відомі два заруб.дослідники Ван де Вайвер та Леун поділяли всі кроскультурні дослідження залежно від методичної спрямованості:

1) – конфірматорні;

- експлораторні.

Конфірматорні спрямовані на підтвердження чи спростування теорії.

Експлораторні – це пошукові дослідження.

2) –демографічні;

- психологічні.

Головна проблема при плануванні кроскультурних досліджень: у виборі чи конструюванні методики (надійної, валідної), щодо виміру певних психологічних параметрів.

Щоб уникнути явища культурної односторонності розроблені і запропоновані два підходи:

- конвергентний: полягає у тому, що у дослідженні приймають участь всі представники культурних груп, які є об’єктом дослідження. Кожний з цих представників розробляє власну методику і пропонує цю методику культ.групам, які досліджуються.

- дивергентний: полягає у врахуванні уявлень про природу явища, що склалися у представників різних культурних груп і при складанні однієї методики.

Універсальні методики:

- культурно-вільний тест інтелекту. Запр. Р.Кеттелом для виміру рівнів інтелек-го розвитку. Інтелект вимірює-ся через сприймання через перцептивне завдання.

- прогресивні матриці таблиці Равена з метою виміру рівня інтелекту.

- дитячий аперцепт.тест (САТ) (Л.Беллак, С.С. Беллах - США).