1. Види психологічних досліджень.Розрізняють 2 види психологічних досліджень: емпіричне та теоретичне.За характером:

1. Фундаментальні – спрямовані на пізнання реальності без врахування практичного ефекту від застосування знань.

2. Прикладні – проводяться з метою отримання знань, які будуть допомагати в розв’язуванні практичних задач.

3. Монодисциплінарні – проводяться в межах окремої науки, наприклад психології.

4. Міждисциплінарні – на перетині декількох наукових дисциплін.

5. Комплексні дослідження – за допомогою окремих методів, методик за допомогою яких вчені максимально охоплюють число значимих параметрів.

6. Одно факторне (аналітичне) - спрямоване на виявлення одного найбільш суттєвого аспекту реальності.

За метою проведення:

1. Пошукові дослідження – дослідження, які спрямовані на розв’язання нових проблем, отримання, отримання принципово нових результатів малодосліджуваної області.

2. Критичні дослідження – здійснюються з метою спростування певної теорії, гіпотези тощо.

3. Уточнюючі дослідження – з’ясувати на яку область реальності розповсюджується отримане раніше теоретичне знання .

4. Відтворююче дослідження – точне повторення експерименту для визначення достовірності результатів.

Початок будь-якого дослідження є постановка проблеми.

Будь-яке дослідження проходить 3 етапи:

1. Підготовчий – формулюються цілі, задачі, здійснюється орієнтація дослідника, складається програма дій, організаційні, матеріальні питання.

• Постановка проблеми.

• Висування гіпотези.

• Планування дослідження.

2. Основний етап.

• Проведення дослідження.

• Збір данних.

3. Заключний етап

• Обробка даних

• Інтерпретація результатів.

• Висновки.

• Включення результатів в систему знан.

2.Поняття «метод», «методика», «методологія», «парадигма» в психологічному дослідженні.

Метод- це сукупність прийомів та операцій практичного та теоретичного засвоєння дійсності. Т. Кун в книзі «Структура наукових революцій» розробив концепцію парадигми науки.

Парадигма- певний стандарт, еталон проведення дослідження, що включає в себе закон, теорію, метод, обладнання тощо. Перехід від однієї парадигми до іншої відбувається в ході наукової революції. Проблемою становлення парадигми займався В. Вундт.

Методологія- у вузькому значенні- сукупність пізнавальних засобів, методів, прийомів, що використовуються в будь-якій науці; у широкому значенні- це область наукового знання, що вивчає засоби, принципи, передумови здійснення пізнавальної та практично-перетворюючої діяльності.Парадигма сучасного природознавства стала основою психологічного методу. В середині 19 ст. О. Конт запропонував концепцію розвитку людського знання, яке має три форми, які змінюють одна одну:

1. релігійне знання, засноване на традиційній, індивідуальній вірі;

2. філософське, засноване на інтуїції автора певної концепції, умоглядне, раціональне;

3. позитивне, засноване на зборі певних, конкретних фактів.

В 20 ст. домінування набуло позитивне знання.

3. Характеристика основних класифікацій методів психологічного дослідження.

Методи психології ділять на пізнавальні (дослідницькі) та методи активного впливу на особистість.

До пізнавальних відносять:

1. Організаційні методи:

1. Порівняльний метод (реалізується з порівнянням груп досліджених за віком, статю тощо)

2. Лонгітюдний метод (подовжений, багаторазові спостереження тих самих осіб протягом тривалого часу.)

3. Комплексний метод ( той самий об’єкт вивчається різними засобами, представниками різних наук)

2. Емпіричні методи.

1. Спостереження

2. Самоспостереження

3. експериментальні методи

4. психодіагностчні методи (тести, анкети, опитувальники, соціометрія, інтерв’ю, бесіда.)

5. Аналіз продуктів діяльності.

6. Біографічний метод.

3. Експериментальний метод – емпіричний метод де дослідник активно втручається в діяльність, поведінку досліджуваного, для створення певних умов, за яких виявляються факти якості, які цікавлять дослідника.

1. Констатуючий експеримент (вивчаються певні психологічні властивості)

2. Формуючий експеримент (психічні властивості особистості вивчаються в процесі штучного цілеспрямованого розвитку з використанням засобів виховання) за схемою констатуючого експерименту можна вивчити природу психічних та психологічних особливостей в процесі їх розвитку.

4. класифікація методів психологічного дослідження.

Всі методи доцільно поділити на 2 великі групи:

- пізнавальні (дослідницькі)

- методи активного впливу на особистість.

1). Пізнавальні методи:

- організаційні

- емпіричні

- способи обробки даних

- інтерпретаційні методи

Організаційні:

• порівняльний метод- характеризується зіставленням груп досліджуваних, що відрізняються за статтю, віком, видом діяльності, станом здоровя)

• лонгітюдний метод- характеризується багаторазовим обстеженням одних і тих же осіб протягом тривалого часу)

• комплексний метол- характеризується обстеженням досліджуваних різними засобами, представниками різних наук, що дає змогу з різних боків характеризувати особистість)

Емпіричні, яким властива реальна взаємодія суб’єкта і об’єкта:

• спостереження

• самоспостереження

• експеримент

• психодіагностичні методи (тести, анкети, опитувальники, соціометрія, референтометрія, інтерв’ю, бесіда)

• трудовий метод

• біологічний метод

• аналіз продуктів діяльності.

5.Проективні методи в психології. Поняття «проекція» Види проекції.

Проективні методи займають проміжне положення між психологічним виміром(тестуванням) та аналізом продуктів діяльності.

Проекція- це приписування власних, витіснених проявів, потреб, переживань, установок іншим об’єктам. З. Фрейд вважав проекцію захисним механізмом уподібнення навколишньої дійсності власному внутрішньому світові.Експериментальне підтвердження існування класичної проекції було відображене у дослідженні Хал керн:

1. досліджуваних оцінювали за спеціально сконструйованою шкалою «захищеність від статевого збудження»

2. досліджуваним були пред’явлені серії фотокарток з зображенням чоловіків, жінок завдання: знайти саму неприємну людину.

3. Всі досліджувані в індивідуальному порядку пропонували фотокартки з зображенням статевих ситуацій

4. Досліджуваним необхідно було оцінити себе і неприємну людину за переліком стандартних рис особистості.

Результати показали, що досліджуванні , які мали високий ступінь захищеності від статевого збудження схильні були заперечувати появу його при перегляді статевих ситуацій і схильні були проектувати це збудження на неприємну людину.

ТАТ (тематичний апперцептивний тест) – найбільш продуктивна проекційна методика, створена в Гарвардській психічній клініці; Мюррей, Морган;1935.

Сучасні психологи виділяють 4 основні види проекцій:

• атрибутивна ( уподібнення за Фрейдом)

• аутистична (детермінованість сприймання проблеми лидини, яка сприймає)

• раціональна (характеризується наявністю раціонального пояснення)

• комплементарна (проекція рис додаткових до тих, які суб’єкту притаманні в дійсності.

Вперше поняття «проекція» для позначення групи методів як продуктивних було використане Франком (1939).

Проективний метод- це такий прийом дослідження особистості, коли досліджуваного вміщують в невизначену, неструктуровану ситуацію, реакцію на яку він здійснює залежно від значення для нього цієї ситуації, від його думок, почуттів, які виникають; досліджуваний проектує себе в своїх відповідях.

3 основні характеристики проективних методів:

- невизначеність, неструктурованість стимулів

- відсутність оцінки відповідей як правильних чи неправильних

- відсутність обмежень у виборі відповідей.

Франк створив одну з перших класифікацій проективних методів:

1. конститутивні- досліджуваним пропонується неоформлений матеріал, в якому за власним бажанням необхідно надати суб’єктивний смисл (плями Роршаха)

2. конструктивні- досліджуваному пропонується оформлений матеріал (кубики, фігурки людей, деталі), яком необхідно надати суб’єктивний смисл, щось створити

3. інтерпретаційні- інтерпретація подій, епізода, які допускають різне тлумачення (ТАТ)

4. катартичні- в зображувальній дійсності досліджуваний реалізує приховані мотиви, відношення, потреби (неіснуюча тварина)

5. рефрактивні- дозволяють зясувати приховані потреби, мотиви, відношення через помилки в письмі, мові.

6.Герменевтичний метод в психології.

В. Дільтей; повязаний із розумінням як психологічним процесом. Основна мета герменевтики: зрозуміти автора краще, ніж він розуміє себе сам. Розуміння застосовується тоді, коли потрібно пізнати унікальний,цілісний, неприродній об’єкт шляхом переводу його ознак в «терміни» внутрішньої мови дослідника і отримати в ході даного перекладу його оцінку і «переживання розуміння» як результату процесу. Принцип руху по колу. Адекватною вимальовується зона з використанням герменевтичного методу. Класичним варіантом герменевтичного методу є графологічний, фізіогномістичний, психоаналітична інтерпретація, сукупність проективних методів. До числа герменевтичних методів відноситься і такий традиційний для психології метод, як аналіз продуктів діяльності. До них слід віднести і біографічний метод,а також психологічну інтерпретацію.

Адекватним об’єктом герменевтичного методу є творчість(психологічний аналіз унікальних продуктів творчої діяльності),унікальна психічна індивідуальність людини і її неповторний життєвий шлях. Для дослідника, що використовує герменевтичний метод, важливіше всього матеріал і його результат його тлумачення(факт).

Якість інтерпретації виявляється культурним рівнем суспільства, представником якого є психолог. Кожний новий інтерпретатор дає дещо інше тлумачення матеріалу. Результати, що одержуються герменевт методом, навіть при використанні однієї і тієї ж інтерпретаційної схеми залежать від типу особистості дослідника, точніше від його індивідуально-психологічних особливостей. Звідси витікає, що множинність істини принципово «неустранима».Для встановлення істини вимагається узгодження точок зору декількох дослідників. При використанні герм метода індивідуальні відмінності суб’єктів набувають принципового значення. Тому план якби «перевтілюється», і головна увага приділяється врахуванню індивідуальних відмінностей субєктів дослідження.

8. Психологічне спостереження як метод і методика.

Спостереження – цілеспрямоване , організоване сприймання та реєстрація поведінки об’єкту, де дослідник не втручається в ситуацію дослідження. Спостереження як метод являє собою систему про сутність , специфіку психологічного спостереження , про переваги та недоліки , оснащення , структуру та основи діяльності психолога.До псих.спостереженння, як методу висуваються вимоги : 1)цілеспрямованість; 2)вибірковість; 3) планомірність, системність;4)організованість; 5) фіксація; 6) адекватність. Як науковий емпіричний метод спостереження широко застосовується з кінця XIX ст. в клінічній, соціальної, педалі ¬ гогіческой психології, психології розвитку, а з початку XX ст. - У психології тру ¬ да, тобто в тих областях, де особливе значення має фіксація особливостей єства ¬ ного поведінки людини в звичних для нього умовах, де втручання експо ¬ ріментатора порушує процес взаємодії людини із середовищем. Тим самим для спостереження особливе значення має збереження «зовнішньої» валідності

Спотереження як методика – це соціально фіксована, предметно представлена система засобів збору і обробки даних емпіричного дослідження, яка адекватна визначеному колу задач. Включає вибір ситуації і схему.

Одиниці і категорії спостереження.

Спостереження – ціле направлене , організоване сприймання та регістрація поведінки об’єкта.

Одиниці спостереження – це окремі акти поведінки суб’єктів спостереження , в яких проявляються категорії спостереження за певних умов та в певних ситуаціях.

Категорії спостереження повинні позначатися опереціонально і не повинні перетинатися з іншими категоріями. Категорії соціологічного спостереження Категорії соціологічного спостереження - конкретні ознаки з числа ознак, зафіксованих в якості предмета спостереження, і одночасно задовольняють наступним вимогам: Категорії соціологічного спостереження: -1 - Повинні бути значимі для рішення визначених у загальній програмі дослідження задач; -2 - Повинні виражати те операціоналістскіе поняття, які визначені в програмі дослідження; -3 - Повинні мати кількісний характер

9. Метод спостереження. Об’єктивність та суб’єктивність даних спостереження.

Спостереження- цілеспрямоване організоване сприймання та реєтрація поведінки об’єкту. Суб’єкт сп- спостерігач, об’єкт – той, за ким ми ведем спостереження, предмет – це зовн екстеризовані компоненти діяльності: Мотроні компоненти, гностичні, практичні дії, мова, міміка, пантоміміка, жести, зовн прояви деяких вегетативних реакцій.

Сп як метод розуміють через систему положень про сутність, специфіку сп взагалі, його обмеження, переваги, недоліки, про діяльність психолога. Сп як науковий метод характеризується 3 параметрами:

• цілеспрямованість (наявність пізнавальної мети)

• опосередкованість теоретичними уявленнями

• планомірність.

Сп як методика –це соц фіксована, предметно представлена система засобів збору та обробки емпіричних даних.

3 основні правила для застосування сп:

1) необхідно здійснювати багаторазові систематичні сп

2) необхідно уникати швидких, раптових висновків, перевірка альтернативних припущень

3) співставляються часткові поведінкові прояви з загальною ситуацією в цілому.

Суб’єкт сп використовує засоби якісного опису спостерігаємої реальності: одиниці та категорії сп.

Одиниці сп – це окремі акти, сторони поведінки, які доступні спостерігачу.

Категорія – це поняття, що характеризує клас явищ, за якими спостерігають (агресивність, тривожність, альтруїзм тощо)

Кількісна оцінка результатів сп називається квантифікація.

2 способи квантифікації:

- event-sampling (повний мовний опис поведінкових подій з їх подальшим прочитанням та псих реконструкцією часу,; частотність, частота зустрічі певних одиниць опису)

- time-sampling (відображення інтервалу, тривалості певної події, її початок і кінець)

Помилки: (спостерігача) викривлення сприйняття тим більше, чим сильніше спостерігач прагне підтвердити свою гіпотезу. Він втомлюється, адаптується до ситуації і перестає помічати важливі зміни, робить помилки при записах тощо.

Єршов виділив типові помилки або недоліки спостерігача при сп:

1. гало-ефект(узагальнене враження спостерігача призводить до грубого сприймання поведінки)

2. ефект поблажливості( це тенденція завжди давати позитивну оцінку тому, що відбувається)

3. ефект центральної тенденції(спостерігач схильний давати усереднені оцінки в поведінці, що спостерігається)

4. помилка кореляції(оцінка однієї ознаки поведінки здійснюється на основі оцінки іншої ознаки, що спостерігається)

5. помилка контрасту(схильність спостерігача виділяти у досліджуваному ознаки протилежні власним)

6. помилка першого враження(перше враження може вплинути на оцінку поведінки в подальшому)

При сп дослідник ніколи не втручається в ситуацію дослідження.

Фіксація результатів сп може проводитись в процесі сп чи певного часу. В Останньому випадку збільшується значення памяті дослідника, «страждає» повнота і надійність регістрації поведінки, а як наслідок, достовірність отриманих результатів. Особливе значення грає проблема спостерігача. Поведінка людини чи групи змінюється, якщо вони знають, що за ними спостерігають зі сторони. Цей ефект зростає, якщо спостерігач невідомий групі чи індивіду, якщо він авторитетний, значимий, може компетентно оцінити поведінку досліджуваних. В тому випадку, коли застосовується приховане сп , «викриття» дослідника може мати самі серйозні наслідки не тільки для успіху дослідження, але й для здоровя і життя самого спостерігача.

Процедура дослідження методом сп скадається із наступних етапів:

- виділяється предмет сп, об’єкт, ситуація

- вибираються способи сп і регістрації даних

- будується план сп

- вибирається метод обробки результатів

- проводиться обробка і інтерпретація отриманої інформації.

Головна проблема регістрації результатів сп- категоризація поведінкових актів і параметрів поведінки. Дотримання операціональної валідності при сп завжди викликає великі складнощі.

Критерії об'єктивності та суб'єктивності

В якості важливої ознаки , що характерний для оцінки результатів психологічного спостереження , виступає відносна оцінка їх суб’єктивності .Критерії об’єктивності не можуть розглядатися не відносно до гносеологічних установок автора чи психологічної школи.Характеристика адекватності використання того чи іншого методу передбачає оцінку істинності не стільки лише результатів , скільки його відповідність гіпотезі, що перевіряється. Гіпотеза дослідження вводить в систему психологічних знань ті чи інші ствердження як емпірично підкріплюючі , повязує ствердження про факти з їхнім гіпотетичним розумінням.Немає чітких правил по відношенню до того, які гіпотези слід перевіряти, тобто емпірично верицифікувати їх істинність методом спостереження . Для оцінки самих результатів чи даних спостереження використовують наступні змінні : надійність, валідність, узгодження, відтворення.

Критерії об’єктивного процесу спостереження можна також пере формулювати в критерій суб’єктивності. Проте субєктивність означає і більш вузьку проблему – обмеженість результатів спостереження психічними можливостями спостерігача. Спостереження здійсню є людина, як суб’єкт пізнана вальної діяльності і як власник власної суб’єктивної реальності. Тому отримані шляхом безпосереднього спостереження емпіричні факти можна розглядати в якості вірних даних спостереження лише в тій мірі , в якій врах їх суб’єктивно – об’єктивний характер. Людина за діяльністю якої спостерігають таке не може розглядатись по аналогії з іншими «обєктами» спостереження, оскільки її діяльність не лише активна та предметна , але й завзята. Контроль джерел суб’єктивних помилок чи помилок спостерігача - пере формулювання вказаної проблеми суб’єктивності , підкреслюючи мету підвищення вірності результатів спостереження , як дослідницьких технік , тобто певних прийомів спостереження. На спосіб опису людини як суб’єкта певним чином впливає теоретична позиція дослідника. Крім того, можливе порушення інтерпретації спостерігача в силу того, що спостерігач здійснює каузальну атрибуцію, тобто дає причинне пояснення подіям , що сприймаються як психологічні факти. Важливим джерелом суб’єктивності спостереження є індивідуальні відмінності спостерігачів. Люди відрізняються особливістю сприймання, навченістю і вмінням виділяти суттєві аспекти подій за якими спостерігають. Основні шляхи контролю суб’єктивності спостереження – посилення цілеспрямованості систематизації спостереження, пошук адекватних спостережень , пошук адекватних процесу чи явищу одного опису і систем інтерпретації даних спостереження.

11 . Експериментальний метод в психології. Види змінних в психологічному експерименті. Гіпотези, їх види.

Експеримент – метод психологічного дослідження, де досліджував активно втручається в діяльність, поведінку досліджуваного, в ситуацію дослідження з метою створення необхідних умов, за яких виявляються психологічні факти, явища тощо.

• неповний контроль за ситуацією.

2 види експеримента:

- констатуючий(вивчаються наявні психологічні особливості)

- формуючий(психологічні особливості вивчаються в процесі їх штучного цілеспрямованого розвитку з використанням певних програм, тренінгових вправ, виховання)

За схемою контатуючого експерименту можна вивчати природу психологічних властивостей у процесі їх розвитку, використовують такі методи як поперечний і повздовжній зрізи.

Поперечний зріз – порівнюються групи досліджуваних, що відрізняються тільки за віком.

Повздовжній зріз – простежуються зміни психологічних властивостей у людей протягом тривалого часу.

При плануванні експерименту в психології розпочинають з виділення незалежної і залежної змінних.

Залежна змінна – це змінна за якою експериментатор спостерігає в дослідженні, яку вимірює.

Незалежна змінна – це умова чи параметр які експериментатор може довільно незалежно змінювати, варіювати. Всі НЗ можна класифікувати на 4 категорії:

1. ситуативна З- це певні особливості оточення, які створюються для учасників експерименту

2. робочі НЗ – групам досліджуваних пропонують різні види завдань

3. інструктивні НЗ – завдання залишається одним і тим же, а інструкція змінюється для кожної групи

4. суб’єктивні НЗ – обираються безпосередньо експериментатором, не зазнає активного впливу з боку експ-ра, вона просто обирається(стать, вік, IQ, гендер, рівень чоловічих гормонів, раса тощо)

Існують 2 способи задання рівнів НЗ:

1. інтраіндивідуальний(внутрішньо груповий)- досліджуваний чи група досліджуваних проходять послідовно через різні рівні, чи умови НЗ.

2. Між груповий – різні групи досліджуваних і одна умова(один рівень НЗ).

Деякі психологи не вважають таке дослідження з використанням суб’єктивних НЗ за справжнє дослідження.

Гіпотеза – припущення, яке виходить з теорії та ще не підтверджене та не спростоване. В методології науки виділяють теоретичні гіпотези та емпіричні припущення, які підлягають певній експериментальній перевірці. Теоретичні гіпотези входять в структуру теорій в якості їх основних частин. Теоретичні гіпотези висуваються для усунення внутрішніх протирічьв теорії або для виявлення розходжень у теорії і експериментальних результатіві є інструментом вдосконалення теоретичного знання. Емпіричні гіпотези – експериментальні, казуальні.

Експериментальна гіпотеза – гіпотеза, яка припускає наявність каузальної закономірності НЗЗЗ.Гіпотеза в психологічному дослідженні може задовольняти принцип фальсифікує мості(якщо в ході експерименту вона заперечує) та принцип верифікуємості(якщо підтверджує). Готтсданкер виділяє наступні варіанти експериментальних гіпотез:

• контр гіпотеза – експ гіпотеза, альтернативна до основної, виникає автоматично

• 3 конкуруюча експ гіпотеза – експ гіпотеза про відсутність впливу НЗ на ЗЗ, провіряється тільки в лабораторному експ

• Точна експ гіпотеза – «предположение» про відношення між одиничною НЗ і ЗЗ в лабораторному експ, перевірка потребує виділення НЗ і «очищення» її умов

• Експ гіпотеза про максимальну(мінімальну) величину – «предположение» про те, за якого рівня НЗ набуває максимальне(мінімальне) значення

• Експ гіпотеза про абсолютні і пропорційні відношення – точне «предположение» про характер поступової( кількісної) зміни ЗЗ з поступовою(кількісною) зміною НЗ, провіряється в багаторівневому експ

• Експ гіпотеза з одним відношення – «предположение» про відношення про між одною НЗ і одною ЗЗ, провіряється у факторному експ

• Комбінована експ гіпотеза – «прдполжение» про відношення між певною комбінацією 2 чи декількох НЗ, з одної сторони, і ЗЗ –з другої, провіряється в факторному експ

Статистичні гіпотези - є необхідним компонентом перевірки псих гіпотез, якщо дослідження претендує на визнання отриманих результатів як достовірних, значимих, істинних.2 види статистичних гіпотез:

- нульова статистична гіпотеза – свідчить про припущення про відсутність значимих відмінностей в показниках, немає зв’язку.

- спрямована статистична гіпотеза – наявні відмінності, є зв'язок.

В статистичні гіпотези ніколи не вводиться підтвердження про причинно-нассідкові зв’язки, вони є лише в психологічній гіпотезі.

12. Види експериментів: бездоганний, ідеальний, повної відповідності, нескінченний. Їх характеристика.

Р Готсданкер зазначає, що існує 3 види бездоганного експерименту:

- ідеальний

- повної відповідності

- нескінченни

Бездоганний експеримент характеризується 3 параметрами:

1. усунення всіх джерел змішування НЗ побічною(ідеальний експеримент)

2. нескінчене число проб застосовується на нескінченному числу досліджуваних і контролюється нескінчене число побічних змінних( нескінченний експеримент)

3. повністю копіює реальність( повної відповідності)

висока міра повної відповідності забезпечується тим, щоб всі рівні додаткових змінних, які задіянні в експерименті, відповідали їх рівню в реальному житті.

Будь-який експ можна покращувати до безкінечності. Бездоганний експ провести не можна. Краще всього виявляється бездоганний експ за допомогою поняття ідеального експ. В ньому припускаються зміни тільки НЗ. Все інше залишається незмінним, і тому на ЗЗ впливає лише НЗ.

Безкінечний експ не тільки неможливий, але й безсмислений. Адже загальний смисл експ полягає у тому, щоб на базі обмеженої кількості даних робити висновки, що мають більш широке застосування.

Експ повної відповідності також є безсмисленим. Хоча практично він здійснений.

Всі 3 види бездоганного експ нереальні. Ідеальний експ є неможливим, Експ повної відповідності – безсмисленим, а безкінечний – і тим, і іншим разом. Ідеальний експ і безкінечний показують як уникнути сторонніх впливів і тим самим добитися більшої впевненості в тому, що експ результати дійсно відображають зв'язок НЗ і ЗЗ. Експ повної відповідності нагадує про необхідність контролю інших важливих змінних, які ми зберігаємо незмінними.

13.Змістовне та формальне планування психологічного експерименту.

Змістовне планування включає етапи формування експериментальних гіпотез, обґрунтування їх інтерпретаційних компонентів. Забезпечує операціональну, конструктну валідність, розгляд співвідношення загального, закономірного, випадкового в очікуваних емпіричних даних.

Формальне планування включає в себе забезпечення валідності експеримента взагалі , забезпечення умов для прийняття рішень, щодо зміни ЗЗ. Входить вибір схеми обробки даних, способу збору даних.

17. Психологические и статистические гипотезы. Уровень статистических гипотез – это необходимый компонент проверки психологических гипотез, если исследователь претендует на признание полученных результатов в качестве достоверных или значимых и готов количественно оценить вероятность ошибок при принятии решений об экспериментальных фактах. Это решения о том, имело ли место различие между показателями ЗП в разных экспериментальных условиях и какие конкретно различия можно описать на уровне статистически значимых закономерностей. В статистических гипотезах уже нет утверждения о каузальном характере влияния НП. Статистические гипотезы – это гипотезы о выборочных значениях фиксируемых показателей. Такие гипотезы основаны на представлениях о распределении вероятностей в некотором «выборочном пространстве» событий. Статистическая проверка гипотезы состоит в выяснении того, насколько совместима эта гипотеза с имеющимся (наблюдаемым) результатом «случайного выбора».

Уровень значимости (р) есть вероятность отвергнуть статистическую гипотезу Н₀, когда она верна. Выбор уровня значимости произволен. Однако есть ряд правил для ориентировки в степени возможного произвола. Уровень значимости связан с оценкой количества опытов или величиной выборок. Обычно указывается минимальный уровень значимости, на котором можно отвергнуть гипотезу. С этим уровнем связано установление того минимального экспериментального эффекта, который будет признан экспериментатором достаточным для суждения: «в экспериментальном и контрольном условиях наблюдалось такое-то различие между выборочными значениями переменной». Различают формулировки нуль-гипотезы (Н₀) как гипотезы об отсутствии различий и направленной гипотезы (Н₁) о наличии значимых различий. Утверждение об отвержении нуль-гипотезы служит одним из оснований такой оценки эмпирических данных, что они свидетельствуют в пользу принятия выдвинутого в экспериментальной гипотезе предположения.

Сама экспериментальная гипотеза не может считаться «доказанной». Она остается открытой для дальнейшей проверки – в других исследованиях, другими методическими средствами или на основе переформулирования входящих в нее гипотетических конструктов. Однако она может быть отвергнута на основании того, что не отвергнутой – на выбранном уровне значимости – осталась нуль-гипотеза. Возможно также получение результатов, когда уровень значимости недостаточен для суждения о том, можно или нет отвергнуть нуль-гипотезу. Этот случай рассматривается как требование искать третье объяснение (т.е. рассматривать влияние НП за рамками контекста экспериментальной и контргипотезы). Р. Готтсданкер в главе 6 своего учебника приводит пример того, как связаны области отвержения и неотвержения статистической гипотезы с областями принятия экспериментальной или конкурирующей гипотезы и непринятия ни одной из них.

Статистические решения основаны на вероятностных суждениях. С этим связан один из парадоксов развития экспериментального метода: детерминистски сформулированные утверждения о каузальных зависимостях оцениваются вероятностно. Это еще один из «парадоксов К. Поппера». В отношении к проверке психологических гипотез он также специально обсуждается [82]. Экспериментальная гипотеза включает обычно детерминистски сформулированное объяснение отношения между НП и ЗП при определенном уровне других – дополнительных – переменных. Предполагается, что в реальных условиях устанавливаемая зависимость должна «пробить себе дорогу» сквозь цепь случайностей или незапланированных влияний со стороны побочных переменных. Вероятностно оценивается не само отношение между переменными и не истинность психологического объяснения, а достоверность того, что ожидаемая зависимость эмпирически установлена.

Специальная фиксация на постоянном уровне «третьих» переменных по отношению к НП и ЗП имеет следующую функцию, важную в психологическом исследовании. Они задают или ограничивают широту распространения выводов из эксперимента на другие ситуации, в которых новый уровень «третьей» переменной (например, мотивации людей) вызовет изменение отношения между Х и Y. Такие переменные входят обычно в гипотезу в качестве условий, для которых сохраняется зависимость, и называются дополнительными (ДП). Статистически влияние этих дополнительных переменных не оценивается, если только они не рассматриваются в факторных схемах в качестве самостоятельной НП.

Обратим внимание на то, что выборочные значения показателей в формулировках статистических гипотез не являются психологическими переменными. Применение статистических критериев также реализуемо и для других – непсихологических переменных.

18,

Фактори, що загрожують валідності експерименту

Дональд Кемпбелл виділив 8 факторів, що загрожують внутрішній валідності:

1. Ефект історії або фону – це конкретні події, що відбуваються в період міжпочатковим та ітоговим тестуванням.

2. Ефект тестування – вплив попереднього тестування на результат підсумкового.

3. Природний розвиток – зміна дослідження, що є наслідком перебігу розвитку.

4. Інструментальна погрішність – нестабільність приладів.

5. Відбір досліджуваних – селекція.

6. Статистична регресія – частковий випадок помилки селекції.

7. Експериментальний відсів – вибування досліджуваних з груп, що порівнюються.

8. Взаємодія факторів відбору, природного розвитку тощо.

Дональд Кампбелл виділив 4 основні фактори, що загрожують зовнішній валідності:

1. Реактивний ефект (ефект взаємодії тестування) – відбувається зменш чи збільш чутливості досліджуваних до експ-ного Х-впливу, під впливом первісного тестування.

2. Умови організації експерименту.

3. Взаємодія складу групи досліджуваних і експериментних Х-впливу.

За різними дослідженями було показано, що існують особливість мотивації досл.-добровольців: допитливість; прагнення дізнатись про свої псих.особливості; прагнення заробити гроші; прагнення отримати залік чи іспит та умовлення друзів.

4. Взаємна інтерференція експериментних впливів. Якщо експеримент скл з декількох серій, то перші впливи відбиваються на появі ефектів від наст.впливів.

19 Валідність психологічного експерименту

Валідність – це відповідність конкретного дослідження прийнятим стандартам чи бездоганного експерименту.

Зовнішня валідність – це відповідність конкретного дослідження в природній оеальності і іншими побічними дослідженнями. З.В. визначає можливість переносу, узагальнення результатів на інші об’єкти чи умови дослідження.Часткова форма ЗВ є екологічна валідність.Вона визначає можливість розповсюдити висновки конкретного дослідження на реальні умови.

Внутрішня валідність – це відповідн. конкретн.дослідження ідеальному.

Конструктна валідність – характ. точність реалізації теоретичної гіпотези в процедурі експерименту. Конструкт – певне теоретичне поняття.

Операційна валідність – це відповідність операцій експериментатора теорет. опису змінних, що контролюються в досліджуваного.

Це (всі види) напрямки порівнянь проводим. експерим. з зразками.

20. Поняття «валідність» та « надійність». Види валідності.

Валідність – це відповідність даного конкретного реального дослідження стандартам чи бездоганному експерименту.

Види валідності:

- зовнішня валідність – це відповідність конкретного реального дослідження природній реальності і іншим подібним дослідженням. Дає можливість узагальнити результати, перенести висновки на інші об’єкти, умови.

Частковим варіантом зовнішньої валідності е екологічна валідність – вона визначає можливість розповсюдження отриманих висновків на інші реальні умови, а не лабораторні.

- внутрішня валідність – це відповідність конкретного реального дослідження ідеальному.

- конструктна валідність – це точність реалізації теоретичної гіпотези в процедурі експерименту. Визначає перехід від рівня теоретичних гіпотез до емпіричних.

- операціональна валідність – це відповідність дій, операцій експериментатора теоретичному опису змінних, що контролюються в дослідженні.

З валідністю тісно пов’язане поняття надійність – це:

1) відтворюваність результатів

2) точність вимірювання

3) стійкість результатів у часі і по відношенню до побічних змінних.

Кількісна оцінка Н. здійснюється за допомогою кореляційних результатів повторних вимірювань. Оцінка Н. виявляється об’єктивністю самого спостерігача, постійністю характеристик вимірювального приладу, фізичною незмінністю властивостей, що вимірюються.