- •Основна література:
- •Додаткова література
- •Характеристика виховного процесу
- •Зміст виховання
- •Етапи процесу виховання
- •Поняття про принципи виховання
- •Характеристика принципів виховання за Концепції національного виховання (самостійна робота студентів)
- •Поняття про форми організації виховання
- •Класифікація форм виховної роботи
Зміст виховання
Напрями національного виховання: розумове, моральне, трудове, фізичне, естетичне виховання.
Конкретизується в державних документах. Пріоритетними напрямами виховання є :
- формування національної свідомості, любові до рідної землі, свого народу, бажання працювати задля розвитку держави, готовності її захищати;
- забезпечення духовної єдності поколінь, виховання любові до батьків, жінки–матері, культури та історії рідного народу;
- формування високої мовної культури, оволодіння українською мовою;
- прищеплення шанобливого ставлення до культури, звичаїв, традицій усіх народів, що населяють Україну;
- виховання духовної культури особистості, створення умов для вільного вибору своєї світоглядної позиції,
- утвердження принципів загальнолюдської моралі: правди, справедливості, патріотизму, доброти, працелюбності, інших доброчинностей,
- формування творчої, працелюбної особистості, виховання цивілізованого господаря,
- забезпечення повноцінного фізичного розвитку дітей і молоді, охорони та зміцнення їх здоров’я,
-виховання поваги до Конституції, законодавства України, державної символіки, формування глибокого й усвідомленого розуміння взаємозв’язку між ідеями свободи, правами людини та її громадською відповідальністю,
- забезпечення високої художньо–естетичної освіченості й вихованості особистості,
- формування екологічної культури людини, гармонії її відносин з природою,
- розвиток індивідуальних здібностей і талантів молоді, забезпечення умов їх самореалізації,
- формування у дітей і молоді уміння міжособистісного спілкування та підготовка їх до життя в умовах ринкових відносин.
Етапи процесу виховання
Педагог має уявити процес виховання як послідовність етапів, знання яких допоможе йому спланувати виховну роботу, передбачивши її зміст і методику проведення на кожному етапі.
Перший етап. Визначають сукупність рис і властивостей особистості, які слід сформувати у вихованця, тобто формують ідеал.
Другий етап. Вивчають індивідуальні особливості вихованця (або колективу), його позитивні риси, недоліки в характері й поведінці. Знання особистості вихованця (колективу), порівняння її з наміченим ідеалом дає змогу спрогнозувати її розвиток. Виходячи з цих даних, плануємо виховну роботу з вихованцем (колективом).
Третій етап. Реалізовується програма виховання - заплановані виховні заходи, що передбачає залучення вихованців до різних видів діяльності, участь в яких сприяє формуванню в них досвіду поведінки відповідно до ідеалу.
Четвертий етап. Спонукання учнів до самостійної роботи з розвитку особистості. Коли учень починає займатися самоосвітою і самовихованням, можна вважати, що у вихованні досягнуто четвертого етапу.
На всіх етапах процесу виховання здійснюється педагогічне керівництво та управління цим процесом.
Управління процесом виховання – діяльність педагогів, що забезпечує планомірний і цілеспрямований виховний вплив на вихованців. Передбачає підбір змісту виховної роботи з урахуванням вимог суспільства до рівня вихованості учнівського колективу, кожного його члена; виявлення виховних можливостей сім’ї, громадських організацій, культурно – освітніх установ, засобів масової інформації для ефективнішого використання їх впливу на школярів.
За Концепцією національного виховання психолого – педагогічний аспект готовності до виховної діяльності поєднує в собі:
високий рівень національної самосвідомості, знання національної психології та характеру народу, його культурно – історичних традицій, морально – етичної спадщини, історії та сучасного буття;
бездоганне володіння українською мовою;
високий рівень професійної підготовки, широкий світогляд і наукову ерудицію, духовне багатство та емоційну культуру вчителя, прагнення до постійного самовдосконалення;
любов до дітей і високу педагогічну культуру в тісному поєднанні з наполегливістю, витримкою, педагогічним тактом;
досконале володіння дидактичними, організаторськими, комунікативними, перцептивними, сугестивними, науково – пізнавальними здібностями;
розвиток власної спостережливості, педагогічної уяви, оптимізму, здатність відчувати та позитивно впливати на емоційний стан учнів;
мистецьке володіння словом, уміння чітко й точно формулювати, дохідливо, образно, емоційно передавати власні думки.
