Значення планктонних водоростей

Фітопланктон має велике значення у кругообігу речовин у водоймах. Водорості разом із вищою водною рослинністю створюють із мінеральних речовин органічні. Завдяки своїй життєдіяльності вони змінюють хімічний і газовий склад води, забираючи ряд речовин для побудови свого тіла, поглинаючи вуглекислий газ та виділяючи кисень. Ці автотрофні фотосинтетичні організми, розвиваючись у масі, є основним джерелом харчування для різних водних тварин, зоопланктонних і бентичних, деяких видів риб. Відмираючи, водорості створюють харчовий субстрат для бактерій, сприяють розвитку зоопланктону та накопиченню детриту.

За сприятливих умов для одного або кількох видів вони починають надзвичайно швидко розмножуватися, витісняючи чи пригнічуючи розвиток інших водоростей. Таке явище називається “цвітінням” води. У цей період вода забарвлюється у колір, властивий цій водорості. Наприклад: зелений колір води буває при масовому розвитку вольвоксу, евглени зеленої, деяких протококових; золотисто-жовтий і жовтувато-коричневий — хрізомонад; коричневий чи бурий — діатомових або перідініума; синьо-зелений — деяких синьо-зелених водоростей і т. д.

Стічні води збільшують вміст органічних речовин у воді. Деякі види водоростей находять сприятливі умови для свого розвитку у забруднених водах. У зв’язку з цим водойми різного ступеню органічного забруднення відрізняються одна від одної складом заселяючих їх водоростей, які є вірними показниками санітарного стану водойм. У ставах із товстим шаром мулу на дні добре розвиваються синьо-зелені водорості, які не бояться недостачі кисню у воді, живуть при значенні рН 7,5—9,5. Відмираючи, вони потрапляють до складу детриту. Ними живиться ряд зоопланктонних організмів, моллюсків, черв’яків і ін., які, в свою чергу, стають кормом для риб. Зеленими водоростями (в основному мілкими представниками групи протококових), що розпадаються колоніями синьо-зелених живляться рослиноїдні види коловерток і нижчі ракоподібні. Мінімальна концентрація протококових, яка забезпечує нормальне живлення зоопланктону, складає 1 мг/л для діаптомусів і 1,6 мг/л для дафній.

Фітопланктоном живиться ряд риб, у тому числі білий і строкатий товстолобики. Планктонні водорості захоплюють личинки та мальки різних видів риб. Хімічний аналіз планктонних водоростей показав, що вони містять 41,5% вуглеводів, 13% білків, 1,3% жирів, 5,2% золи, 39% інших безазотистих речовин і комплекс вітамінів. Зелена водорость хлорела, наприклад, має такий склад: 50% протеїну, 30% вуглеводів, 10% жиру, 10% мінеральних речовин і вітамінів. При зміні умов мінерального живлення їх співвідношення змінюється таким чином: кількість білка може варіювати від 8,7 до 58%, вуглеводів — від 5,7 до 37,5%, жиру — від 4,5 до 85,6%. Особливо багато водних тварин поїдають зелені водорості (група протококових). Синьо-зелені — менше. Діатомові поглинаються багатьма тваринами, але частина їх проходе через кишковий тракт не перетравленою.

У коропових ставах трансформується у приріст рибопродукції біля 3—4% валової первинної продукції фітопланктону. При переважаючому розвитку синьо-зелених на одиницю приросту необхідно від 1,5 до 3,8 одиниці середньосезонної біомаси водоростей.

При розробці нормативів по внесенню мінеральних добрив у стави були встановлені показники ступеню розвитку фітопланктону (табл. 1, 2, 3).

Таблиця 1