Відділ діатомові водорості (Бацилляріофіта, Діатомеї — Bacillariophyta, Diatomeae)

Одноклітинні та колоніальні водорості. Клітини замкнені у кременевий захисний панцир, який складається з двох створок, що находять одна на іншу, як кришка на коробку. Окрас — жовтуватий або бурий. Серед діатомових є водорості з однією або двома площинами симетрії і центричні — з радіальною симетрією. Мешкають вони у планктоні та бентосі морських і прісних водойм. До водоростей прісноводного планктону відносяться ціклотелла (Cyclotella), мелозіра (Melosira), сінедра (Synedra), астеріонелла (Asterionella) та інші. Більшість діатомових нормально розвиваються у верхніх шарах води при температурі 10—20 °С. Слабо розвиваються або відсутні у ставах, що заросли вищими рослинами, й у сильно забруднених водоймах.

Основні умови розвитку фітопланктону

Основними факторами, що впливають на розвиток планктонних водоростей, є хімізм водного середовища, світло та температура води. До головних хімічних поживних елементів відносяться азот, фосфор і залізо. Від їх наявності у водоймі залежить стан фітопланктону. Тільки у зимовий період, під льодом, життя водоростей завмирає у зв’язку з тим, що на перше місце по значимості виходять такі фактори, як світло та температура води.

Для розвитку представників зелених водоростей, а саме протококових, необхідна наявність азоту (у формі NO3) у концентрації 5—10 мг/л, яка створить сприятливі умови та підтримає “цвітіння”. Діатомові водорості потребують для свого існування концентрацію азоту менше, ніж зелені водорості. Синьо-зелені по потребі в азоті займають проміжне місце між зеленими та діатомовими, але вони дуже чутливі до марганцю. Деякі види синьо-зелених водоростей можуть поглинати вільний азот. Різні види водоростей проявляють вибірність до солей азоту: одні забирають із води аміачний азот (наприклад, синьо-зелена водорость анабена), інші — нітрати. З підвищенням концентрації солей азоту понад оптимальні розвиток усіх видів водоростей пригнічується.

Оптимальні концентрації фосфору лежать, як правило, у межах десятих і сотих долях міліграма на літр. Сильний розвиток синьо-зелених водоростей вказує на насищення води фосфатними солями. Кращі умови для їх вегетації при наявності фосфору від 0,002 до 0,02 мг/л, при більшому вмісті їх життєдіяльність пригнічується. Для діатомових водоростей наявність фосфору у кількості не менше 0,015 мг/л сприяє їх нормальному існуванню.

Для розвитку різних груп фітопланктону, різних видів водоростей необхідна різна концентрація з’єднань заліза у воді. Наприклад, для синьо-зелених вона повинна бути менше 0,1 мг/л, для діатомових — не менше 0,1 мг/л. Такі залізолюбні водорості як анабена, афанізоменон, астеріонелла та ряд інших потребують його концентрації до 1—2 мг/л. Діатомові водорості краще засвоюють з’єднання заліза з кремнієм і фосфором.

У водоймах, в які потрапляє вода з удобряємих полів, міститься багато поживних солей і органічних речовин, внаслідок чого водорості посилено розвиваються, особливо тривале “цвітіння” буває за рахунок синьо-зелених. Потім настає збіднення води, у першу чергу фосфатами та іншими солями, і кількість водоростей починає знижуватися. За вегетаційний період відбувається декілька спалахів розвитку фітопланктону.