Відділ зелені водорості (Хлорофіта — Сhlоrорhуtа)

Водорості одноклітинні, пальмелоїдні, колоніальні, неклітинні чи багатоклітинні (нитчасті і пластинчасті), дуже різноманітної форми. Частина з них нерухома, частина має джгутики однакової довжини, зазвичай по два. Всі вони зеленого кольору. Широко розповсюджені у прісних водах, зустрічаються у різних екологічних умовах. Одноклітинні та колоніальні зелені водорості визивають “цвітіння” води. Звичайно дуже мілкі, легкі форми. Весною у масовій кількості може розвиватися крупна шаровидна, видна неозброєним оком водорість вольвокс (Vо1vох), літом і восени — хламідомонада (Сhlаmуdomоnаs), літом — пандоріна (Раndorinа) и евдоріна (Еudоrinа), хлорела (Сhlоrеllа), педіаструм (Реdiastrum), сценедесмус (Sсеnеdеsmus) і ін.

“Цвітіння” зелених водоростей ніколи не буває таким потужним, як у синьо-зелених. У рибному господарстві, у випадку переважного розвитку зелених водоростей, особливо з групи протококових, утилізація їх більш ефективна у порівнянні з водоростями інших відділів. Зелені водорості тіневиносливі, можуть розвиватися у заростях вищих водних рослин. Для підтримки оптимальних умов і стійкого “цвітіння”, що визивають протококові, у стави вносяться мінеральні добрива (азотно-фосфорні). Рекомендації для удобрення ставів у різних зонах УРСР розроблені в УкрНДІРГ (Київ, 1976).

Відділ жовто-зелені чи різноджгутикові водорості (Ксантофіта чи Гетероконте — Хаnthорhуtа, Неtеrосоntае)

Водорості монадні, кокоїдні, нитчасті, сифонові. Хроматофор містить хлорофіл, каротин, ксантофіл. Монадні клітини мають по два джгутика різної довжини та будови. Найбільш розповсюджена трібонема (Tribonema), яка у масі розвивається у планктоні у вигляді одиничних нерозгалужених ниток ранньою весною, осінню, м’якими зимами, інколи під льодом. Оболонка клітин складається з двох однакових половинок, краї однієї з них находять на іншу. При розриві чи розпаді клітин утворюються характерні Н-видні шматочки.

Відділ золотисті водорості (Хрізофіта — Chrysophyta)

Водорості монадної, ризоподіальної, пальмелоїдної, кокоїдної, нитчастої форми. Окрас — золотисто-бурий завдяки наявності разом із хлорофілом каротиноїдів і фукоксантину. Більшість хрізомонад має джгутики, які розташовані ближче до переднього краю тіла. Ці водорості розповсюджені переважно у прісних водах, де вільно рухливі форми входять до складу планктону. Часто у ставах зустрічаються вільно плаваюча колонія сінура (Synura), а також дінобріон (Dinobryon) — колонія з бокаловидними хатками з целюлози, у яких містяться клітини з двома джгутиками. Обидві ці форми розмножуються у холодну пору року, весною чи осінню, можуть у цей час визивати “цвітіння” води. Велике значення у ставових господарствах півдня України надається водоростям монадної форми з двома джгутиками роду прімнезіум (Prymnesium), що вільно живуть і які у осінньо-зимовий період в умовах солонуватоводних ставів визивають “цвітіння”, яке призводе до масової гибелі риби.

Відділ пірофітові водорості (Піррофіта — Pyrrophyta)

Дуже часто розповсюджені, зустрічаються у прісних і солоних водах, у чистих і забруднених місцях. Більшість із них має монадну будову з оболонкою у вигляді панцира, складеного з щитків. На поверхні вони мають поперечну и повздовжню борозни. Поперечна проходить майже посередині клітини. З місця перетину борозд виходять два джгутика. Клітини дорзовентральні. Деякі види без панцира, голі клітини.

Колір пірофітових частіше всього бурий. “Цвітіння” води визивають роди перідініум (Peridinium) і цераціум (Ceracium), які розвиваються у масі у стоячих водоймах із чистою, прозорою і багатою киснем водою. У ставах і відстійниках із забрудненою водою зустрічається кріптомонас (Cryptomonas), клітини якого не мають панцира.