Клас малощетинкові хробаки (Олігохета - Olіgochaeta)

Серед малощетинкових хробаків, що живуть у прісних водоймах, особливо виділяються сімейства трубочники (Тубіфіціде - Tubіfіcіdae) і енхітреїди (Енхітреїде - Enchytraeіdae).

Тонке нитковидне тіло сімейства трубочників має червоний чи розовуватий окрас, довжина їх від 5-10 до 10-180 мм і навіть 300 мм. Тіло складається з великої кількості сегментів, звичайно 60-100, на кожному з яких розташовані щетинки чотирма пучками. Трубочники - типові донні тварини, особливо численні на мулистих ґрунтах, нерідко утворюють масові скупчення, що складаються з тисяч осіб, іноді більше ста тисяч на 1 м² дна. Деякі види витримують дуже сильне забруднення і можуть жити при мінімальній кількості розчиненого у воді кисню, переносячи протягом багатьох діб навіть повну його відсутність. При нестачі кисню хробаки виставляють над поверхнею ґрунту задній відділ тіла, а при високому його вмісті - занурюються в мул, багато хто будують трубочки з мулу. Дихання в олігохет шкірне. Трубочники - грунтоїди, вони проникають у ґрунт на глибину 50-100 см, увесь час заковтуючи мул з піском, де утримуються органічні речовини, за добу хробаки можуть пропустити через кишечник ґрунт, що у багато разів перевищує вагу їх тіла.

Розмноження в хробаків тільки статеве, вони гермафродити, після спарювання відкладаються кокони, що містять по декілька яєць кожний. Всі олігохети мають здатність до регенерації.

Серед энхітреїд є водні і сухопутні хробаки, у більшості випадків білуваті, рідше жовтуватого або рожевого кольору. Довжина їх від 1-2 до 40-45 мм. Число сегментів від 25 до 70-80, щетинки розташовані чотирма пучками. Розмноження тільки статеве, причому в літоралі іноді їхня кількість досягає десятків тисяч на 1 м², а от у багатих перегноєм ґрунтах доходить до 150-200 тис. на 1 м², що і послужило поштовхом для розведення цього хробака на рибоводних заводах. Основним об’єктом культивування став білий энхітрей (Энхітреус альбідус - Enchytraeus albіdus).

Підклас зяброногі ракоподібні (Бранхіопода - Branchіopoda)

Зяброногі ракоподібні є самими примітивними представниками всього класу ракоподібних. Їхня голова не зростається з грудними сегментами. Грудні ніжки листоподібні, слабко хітинізовані й служать одночасно для пересування, дихання та направлення їжі до рота.

Число грудних сегментів мінливе, будівля статевої, нервової і кровоносної систем примітивніше, ніж в інших ракоподібних. Усі вони ведуть своєрідний спосіб життя, живуть переважно в прісних водах.

Є два загони цих ракоподібних - зяброногі (Анострака - Anostraca) і листоногі (Філлопода - Phyllopoda).

Загін зяброногі (Анострака - Anostraca)

Умови існування зяброногих різноманітні: від дрібних холодних озер Арктики, слабосолонуватих водойм степів і напівпустель, високогірних водойм до прісноводних озер. Зяброногі мають витягнуте в довжину тіло, що зовсім позбавлене раковини. Тіло поділяється на голову, трункус і абдомен, що закінчується фуркой. На голові є 2 пари антен (І - нитковидні, нечленисті, ІІ - одночленисті, пластинчастоподібні). На голові два складних ока, що сидять на стеблинках, і одне непарне око у виді темної плями. На спинній стороні голови майже у всіх зяброногих є різко обкреслене округле поле, так названий потиличний щит, що приймає участь у диханні. Голова несе три пари ротових кінцівок. Трункус складається з 11 сегментів (буває 17-19), на кожному - пари листоподібних ніжок, абдомен - з 9 сегментів. Останній сегмент абдомену несе на задньому кінці тіла пари рухливих подовжених фуркальных члеників (церкоподи), що по краях озброєні щетинками.

Їжею зяброногим служать мікроскопічні водорості, дрібні шматочки рослинності, яка розкладається, і інші органічні частки, що шляхом фільтрації проходять через щетинки внутрішніх лопат грудних ніг і щелеп. Тому кожна грудна ніжка робить від 140 до 400 змахів у хвилину в залежності від температури. Їжа, що збирається перед верхньою губою, перетирається жвалами і тільки після цього надходить у рот. Залози верхньої губи виділяють речовину, що зліплює харчові частки в харчову грудку. Розмноження статеве. Яйця виметуються самкою через 2-3 доби після спарювання і попадають у яйцевий мішок, а відтіля у воду. Ці яйця відрізняються незвичайною стійкістю. Вони переносять повне висихання, різкі коливання температури і зберігають життєздатність протягом 3-4 років. Яйця проходять повне дроблення. З них виходить перша личинка - наупліус. Протягом 2-3 тижнів відбувається 7-8 линьок личинки. З кожним линянням збільшується кількість сегментів тіла рачка і пристосованих до них кінцівок.

Від мешканців прісних вод різко відрізняється артемія (Артемія саліна - Artemіa salіna), що у значних кількостях населяє солоні водойми із солоністю від 40 до 230%о.

Основною їжею артемії служать діатомові (Амфора - Amphora, Навікула - Navіcula) і зелені (Дуналіелла - Dunalіella) водорості, бактерії.

Цікаво відзначити, що артемія зберігає постійну солоність крові незалежно від коливань солоності в зовнішньому середовищі, що властиво всім зяброногим, які живуть в звичайній прісній воді. Це свідчить про прісноводне походження артемій і про вторинний характер її пристосування до існування в солоноводних водоймах.

Період розмноження артемій тривалий і визначається температурою води, найчастіше це травень-вересень і навіть жовтень. Запліднення не впливає на долю яєць: як запліднені, так і незапліднені, що розвиваються партеногенетично, яйця можуть або перетворюватися в зимові, або відразу давати наупліусів. За одине виметування самка дає до 70 яєць або наупліусів, а розмножуватися вона може три рази на сезон, із проміжками від 6 до 28 діб. Через 10-16 діб, перелинявши 7 разів, личинка перетворюється в молодого рачка, а через 20-29 діб після народження, перелинявши ще 4-5 разів, рачок досягає статевої зрілості.

Широке поширення в останні роки одержав метод инкубувания яєць артемій з метою одержання наупліусів для підрощування личинок рослиноїдних риб, коропа, осетрових і інших видів риб.

Яйця артемій збирають по берегах або у воді високомінералізованих водойм, очищають їх від домішок, шкарлуп, бруду, висушують, активують, а потім використовують у будь-який час року для підрощування личинок риб.

На ряді рибоводних заводів розводять артемій у цементних басейнах.