Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
te_scho_ye_chergovi_dopovnennya.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
291.31 Кб
Скачать

50. По Вачкову

Основи організації роботи психолога і його взаємодії з суміжними спеціалістами

Складні проблеми в психології найчастіше характеризуються своєю комплексністю. При розгляді таких проблем виявляється, що вони пов'язані з безліччю інших проблемних питань (вони як би «тягнуть» за собою цілий оберемок нових проблем), часто виходять за рамки самої психології. Для вирішення цих проблем потрібна організація взаємодії з суміжними спеціалістами, і готовність до такої взаємодії нерідко є найважливішим показником професійної культури психолога.

Умовно можна виділити наступні основні варіанти вирішення складних (комплексних) психологічних завдань, що припускають певну активність і ініціативу самих психологів:

  • Розвиток зовнішніх організаційних зв'язків і контактів з реальними і потенційними суміжниками. Це важливо не тільки в умовах традиційного виробництва, але і при роботі психолога в школі, в різних психологічних центрах та в багатьох інших організаціях, так чи інакше пов'язаних з людьми.

  • Розширення власного загального і професійного кругозору психолога. По-перше, це дозволяє краще розуміти своїх психологів-колег (які також можуть розглядатися як одні з можливих «суміжників»). По-друге, це дозволяє краще розуміти і знаходити спільну мову з фахівцями, які не мають психологічної освіти (а ініціатива у налагодженні таких ділових контактів повинна виходити від психолога, адже саме психолог, незалежно від своєї спеціалізації вважається насамперед «фахівцем по спілкуванню»). По-третє, психолог з широким професійним кругозором може і сам краще орієнтуватися в складних, комплексних проблемах, що дозволяє йому в якійсь мірі самому вирішувати деякі завдання, а не просто сподіватися на участь інших фахівців.

2. Особливості організації ділових взаємин

Зауважимо, що взаємини в шкільному педагогічному колективі вважаються досить складними і якщо психологу-таки вдається знайти в такому складному установі своє «місце», то в інших організаціях йому зробити це виявляється зазвичай набагато простіше. Розглянемо особливості побудови ділових взаємин психолога в школі на прикладі роботи шкільного профконсультанта.

Щоб краще зрозуміти особливості взаємодії психолога-профконсультанта з тими чи іншими фахівцями, слід скористатися відомим принципом: треба завжди ставити себе на місце тієї людини, з яким організується взаємодія (важливо зрозуміти, в чому він може вам не довіряти або побоюватися вас і, відповідно, постаратися зняти його побоювання). Нижче представлені узагальнені поради-рекомендації з організації взаємодії з різними групами фахівців, з якими реально доводиться спілкуватися профконсультанта.

1. Особливості взаємодії з адміністрацією.

Головне, чого боїться «нормальний адміністратор», це того, що Ви не знаєте своєї роботи, не знаєте, чим зайнятися в «підпорядкованої йому» школі, тобто можете внести елемент дезорганізації в загальну роботу (яку з «такою працею йому вдалося налагодити» ). І тоді адміністратору самому доведеться «шукати вам роботу», хоча у нього «і так багато своїх справ в школі». Але оскільки багато адміністраторів погано уявляють собі, чим повинен займатися психолог в школі, то такий керівник постарається «знайти» Вам такі заняття, після яких Вам доведеться трохи перекваліфікуватися в педагога або в «масовика-витівника» (наприклад, щоб постійно розважати дітей). Тому рекомендується:

1.1. Взяти ініціативу в свої руки, показати, що ви й самі знаєте, як працювати:

- Для першої зустрічі з директором підготувати план роботи;

- Постійно виступати з якимись «ідеями» понад свого плану (щоб не Ви «шарахалися» від директора в коридорі, а він від Вас ...);

1.2. Дотримуватися субординації (особливо у присутності колег-педагогів та учнів);

1.3. Йти «назустріч», виконувати окремі «прохання» і навіть «виручати» адміністрацію (наприклад, виручати завуча, який «буквально перед уроком просить, щоб ви підмінили якогось учителя»). Природно, при цьому не дозволяти «сідати собі на шию».

2. Особливості взаємодії з педагогами. Головне, чого побоюється колега-педагог, це того, що Ви зачепите його самолюбство - особливо якщо Ви ще достатньо молоді і недосвідчені, але вже зображаєте із себе «справжнього психолога», тоді як вони, педагоги, «не гірше вас розбираються в дитячій психіці », тільки навчилися всьому цьому« не в університетах, а в реальному класі »(і в чомусь адже вони праві!). Рекомендується наступне.

2.1. Важливо показати колегам-педагогам, що ви не збираєтеся ущемляти їх самолюбство:

- Частіше звертатися за порадою (особливо до класним керівникам), навіть коли, як Вам здається, не надто в таких радах потребуєте;

- Пропонувати провести їм самим нескладні (наприклад, деякі ігрові) методики;

- Не демонструвати свою особливу психологічну освіченість, не «випендрюватися» - не тиснути на вчителів своїми специфічними знаннями і незрозумілою термінологією (улюблена гра початківців психологів і деяких «естетствуючих» студентів).

2.2. Провести методичний семінар і показати на ньому деякі нескладні методики (показати, що Ви вмієте працювати, а не просто красиво «молоти язиком»).

2.3. Прагнути організувати співпрацю, тобто спробувати передати педагогу частину своїх функцій (але спочатку зацікавити і заінтригувати деякими нескладними і цікавими методиками).

3. Взаємодія профконсультанта з колегами-психологами. Їх головне побоювання, що Ви опинитеся більш подготовленниміг що діти будуть любити Вас більше їх, і взагалі, що опинитеся «краще», ніж вони (відомо, що багато психологів дуже самолюбні). Рекомендується:

3.1. Не поспішати, так як іноді для справжньої співпраці потрібен час.

3.2. Якщо психолог вже веде в школі якісь роботи - не віднімати їх у нього навіть тоді, коли він робить це гірше Вас (інакше з його боку, швидше за все, буде образа).

3.3. Краще чітко розділити свої функції і оформити це документально (в планах роботи).

3.4. Відразу не робити спільних заходів («співавтори» часто лаються через дрібниці).

3.5. Поступово (якщо стосунки стануть взаємоповажного) можна пробувати і спільні справи, обмін функціями й усе, що завгодно.

3.6. Дуже важливо не з'ясовувати стосунки у присутності педагогічного колективу (інакше колеги-педагоги - якщо вони недостатньо доброзичливі - із задоволенням будуть спостерігати за тим, які психологи чварні, як вони самі «навіть спілкуватися не вміють»).

4. Організація взаємодії з колегами з інших організацій. Можливі контакти шкільного профконсультанта: з працівниками кадрових служб підприємств, з представниками навчальних професійних закладів, з громадськими організаціями, з медико-психологічними центрами і т. п. Головне в цих контактах - враховувати багатий досвід спілкування з людьми, знання специфіки даного підприємства, а також те, що нерідко вони сильно залежать в діях і прийнятті рішення від «свого начальства». Нерідко найважливішим недоліком таких працівників є недостатньо розвинений професійний такт у взаєминах з людьми (тут психолог не повинен демонструвати свою кращу підготовленість, але в перспективі можливе проконсультувати їх і за даними проблемам). У цілому особливості даних контактів виражаються в наступному:

- Зацікавити в доцільності контактів, ставитися до колег дуже шанобливо;

- Оформити відносини документально (у вигляді договорів);

- Обов'язково так планувати спільні заходи, щоб брали участь усі, а для цього - в договорі - чітко розписати завдання і відповідальних за їх виконання.

Розглянемо далі особливості побудови ділових взаємовідносин в умовах підприємства (організації). Багато в чому ці особливості близькі до тільки що описаних стосовно до шкільного колективу, але при цьому можна виділити і деякі специфічні моменти побудови таких взаємин:

4.1. Виробничники зазвичай більш серйозно сприймають відносини, які оформлені документально, у вигляді планів, контрактів, договорів. Для нормального (цивілізованого) виробничника головна основа для співпраці - документ. Отже, психолог, що працює в умовах виробництва, неминуче повинен освоювати «мову документів» і, в якомусь сенсі, освоювати додатково і деякі основи юриспруденції. Звичайно, це не означає, що всі виробничники вибудовують свої ділові взаємовідносини як «роботи» (неформальні відносини також відіграють свою роль), але для ділової людини все-таки важлива документальна «основа» взаємин.

4.2. В умовах виробництва зазвичай кількість контактів різко збільшується: психологу як «фахівця-человековеди» (термін відомого фахівця в галузі психології праці Е. А. Климова) доводиться запам'ятовувати безліч людей, що займають в даній організації різний ієрархічне положення (від начальника до рядових співробітників). З деякими людьми доводиться працювати досить багато (відповідно, треба добре знати і розуміти цих людей), а з кимось контакти носять досить поверховий характер. Важливо так розподілити свій час і сили, щоб їх вистачало на особливо важливі контакти (при вирішенні особливо важливих питань).

4.3. В умовах виробництва більш чітко, ніж у школі, виражені відносини, побудовані на підпорядкуванні і субординації. Хоча зовні це не завжди демонструється, психолог (як фахівець-человековеди) повинен враховувати ці особливості ділових контактів (і самому не дозволяти собі фамільярності по відношенню до різного роду керівникам).

4.4. Сам психолог часто набагато більше контактує з «начальством» (при вирішенні багатьох кадрових і організаційних питань), тому рядовий персонал нерідко сприймає психолога як «одного з начальників». Іноді це може виражатися в підвищеній підозрілості і недовірливості по відношенню до психолога, тим більше що в деяких фірмах (зазвичай це більше «процвітає» в комерційних структурах) результати психологічних досліджень можуть використовуватися керівниками для утиску прав працівників. Розуміючи це, частина співробітників сприймає психолога як своєрідного «стукача» і менш відверто відповідає на питання різних анкет і опитувальників. У цій ситуації психолог змушений, з одного боку, не перетворювати свої дослідження в збір матеріалу для маніпуляції персоналом (іноді це вимагає волі і принциповості по відношенню до керівництва), а з іншого боку, поступово і терпляче відновлювати довіру до себе з боку рядових працівників.

Дуже багато чого в роботі організаційного психолога і консультанта залежить від того, наскільки йому вдалося побудувати довірчі, людські відносини із самими різними працівниками. Тому проблеми моралі і моральності виявляються актуальними не тільки в роботі шкільного психолога, але і при роботі психолога на промисловому виробництві, в організації або в установі.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]