
- •Наукова та життєва психологія.
- •3. Наукові та ненаукові способи пізнання світу
- •4. Поняття наукового факту
- •Науковий метод
- •6. Специфіка наукових законів в психології
- •7.Тенденція підвищення ролі людського фактору в сучасних суспільно-економічних умовах
- •8. Методологія психологічного дослідження
- •9. Психологія як теоретична, експериментальна, прикладна та практична наука
- •10. Проблема класифікації методів психологічного дослідження (1-Ананьєв, 2-Трофімов, 3-Роменець)
- •11. Організаційні методи
- •12. Емпіричні методи
- •13.Метод спостереження в психології (Ананьев)
- •14.Експериментальний метод в психології (Ананьев)
- •17 Психіка як предмет наукового дослідження
- •18.Поняття відображення. Специфіка психічного відображення
- •19. Проблема еволюції психіки в психології
- •1. Проблема психічного розвитку особистості в онтогенезі
- •4. Висунення положення про провідну роль навчання в психічному розвитку (л.С.Виготський).
- •2. Проблема розвитку психіки в зарубіжній психології (ж.Піаже, е.Еріксон, з.Фрейд та ін.)
- •22. Психологічна профілактика: характеристика. (Вачков)
- •23. Зміст та методи професійної профілактики (Вачков)
- •24. Психологічна консультація (Теоретичні та методологічні основи психологічного консультування)
- •25. Психологічна діагностика
- •26. Психологічний діагноз*
- •27. Психокорекційна робота
- •28. Психотерапія
- •28. Психотерапія
- •29. Психопрофілактика, психотерапія, психокорекція: спільне та відмінне.
- •Робота психолога в сфері реклами, бізнесу, маркетингу
- •Психологічна служба та особливості роботи психолога в системі освіти (Карандашев)
- •36. Методологічні та методичні основи наукових досліджень
- •37. Зміст і види науково-дослідної роботи студентів
- •38.Структура наукового дослідження, виклад і оформлення результатів наукового дослідження.
- •40. Документ «Етичний кодекс»
- •3. Захист інтересів клієнта.
- •6. Квалiфiкована пропаганда психології.
- •41. Відповідальність психолога
- •43. Захист інтересів клієнта.
- •44. Конфіденційність в роботі психолога (За Вачковим «Введение в профессию»)
- •45.Етичні правила психологічних досліджень
- •46. Кваліфікована пропаганда психології
- •47. Професійна кооперація
- •48. Виникнення професії "психолог" (Вачков)
- •50. По Вачкову
50. По Вачкову
Основи організації роботи психолога і його взаємодії з суміжними спеціалістами
Складні проблеми в психології найчастіше характеризуються своєю комплексністю. При розгляді таких проблем виявляється, що вони пов'язані з безліччю інших проблемних питань (вони як би «тягнуть» за собою цілий оберемок нових проблем), часто виходять за рамки самої психології. Для вирішення цих проблем потрібна організація взаємодії з суміжними спеціалістами, і готовність до такої взаємодії нерідко є найважливішим показником професійної культури психолога.
Умовно можна виділити наступні основні варіанти вирішення складних (комплексних) психологічних завдань, що припускають певну активність і ініціативу самих психологів:
Розвиток зовнішніх організаційних зв'язків і контактів з реальними і потенційними суміжниками. Це важливо не тільки в умовах традиційного виробництва, але і при роботі психолога в школі, в різних психологічних центрах та в багатьох інших організаціях, так чи інакше пов'язаних з людьми.
Розширення власного загального і професійного кругозору психолога. По-перше, це дозволяє краще розуміти своїх психологів-колег (які також можуть розглядатися як одні з можливих «суміжників»). По-друге, це дозволяє краще розуміти і знаходити спільну мову з фахівцями, які не мають психологічної освіти (а ініціатива у налагодженні таких ділових контактів повинна виходити від психолога, адже саме психолог, незалежно від своєї спеціалізації вважається насамперед «фахівцем по спілкуванню»). По-третє, психолог з широким професійним кругозором може і сам краще орієнтуватися в складних, комплексних проблемах, що дозволяє йому в якійсь мірі самому вирішувати деякі завдання, а не просто сподіватися на участь інших фахівців.
2. Особливості організації ділових взаємин
Зауважимо, що взаємини в шкільному педагогічному колективі вважаються досить складними і якщо психологу-таки вдається знайти в такому складному установі своє «місце», то в інших організаціях йому зробити це виявляється зазвичай набагато простіше. Розглянемо особливості побудови ділових взаємин психолога в школі на прикладі роботи шкільного профконсультанта.
Щоб краще зрозуміти особливості взаємодії психолога-профконсультанта з тими чи іншими фахівцями, слід скористатися відомим принципом: треба завжди ставити себе на місце тієї людини, з яким організується взаємодія (важливо зрозуміти, в чому він може вам не довіряти або побоюватися вас і, відповідно, постаратися зняти його побоювання). Нижче представлені узагальнені поради-рекомендації з організації взаємодії з різними групами фахівців, з якими реально доводиться спілкуватися профконсультанта.
1. Особливості взаємодії з адміністрацією.
Головне, чого боїться «нормальний адміністратор», це того, що Ви не знаєте своєї роботи, не знаєте, чим зайнятися в «підпорядкованої йому» школі, тобто можете внести елемент дезорганізації в загальну роботу (яку з «такою працею йому вдалося налагодити» ). І тоді адміністратору самому доведеться «шукати вам роботу», хоча у нього «і так багато своїх справ в школі». Але оскільки багато адміністраторів погано уявляють собі, чим повинен займатися психолог в школі, то такий керівник постарається «знайти» Вам такі заняття, після яких Вам доведеться трохи перекваліфікуватися в педагога або в «масовика-витівника» (наприклад, щоб постійно розважати дітей). Тому рекомендується:
1.1. Взяти ініціативу в свої руки, показати, що ви й самі знаєте, як працювати:
- Для першої зустрічі з директором підготувати план роботи;
- Постійно виступати з якимись «ідеями» понад свого плану (щоб не Ви «шарахалися» від директора в коридорі, а він від Вас ...);
1.2. Дотримуватися субординації (особливо у присутності колег-педагогів та учнів);
1.3. Йти «назустріч», виконувати окремі «прохання» і навіть «виручати» адміністрацію (наприклад, виручати завуча, який «буквально перед уроком просить, щоб ви підмінили якогось учителя»). Природно, при цьому не дозволяти «сідати собі на шию».
2. Особливості взаємодії з педагогами. Головне, чого побоюється колега-педагог, це того, що Ви зачепите його самолюбство - особливо якщо Ви ще достатньо молоді і недосвідчені, але вже зображаєте із себе «справжнього психолога», тоді як вони, педагоги, «не гірше вас розбираються в дитячій психіці », тільки навчилися всьому цьому« не в університетах, а в реальному класі »(і в чомусь адже вони праві!). Рекомендується наступне.
2.1. Важливо показати колегам-педагогам, що ви не збираєтеся ущемляти їх самолюбство:
- Частіше звертатися за порадою (особливо до класним керівникам), навіть коли, як Вам здається, не надто в таких радах потребуєте;
- Пропонувати провести їм самим нескладні (наприклад, деякі ігрові) методики;
- Не демонструвати свою особливу психологічну освіченість, не «випендрюватися» - не тиснути на вчителів своїми специфічними знаннями і незрозумілою термінологією (улюблена гра початківців психологів і деяких «естетствуючих» студентів).
2.2. Провести методичний семінар і показати на ньому деякі нескладні методики (показати, що Ви вмієте працювати, а не просто красиво «молоти язиком»).
2.3. Прагнути організувати співпрацю, тобто спробувати передати педагогу частину своїх функцій (але спочатку зацікавити і заінтригувати деякими нескладними і цікавими методиками).
3. Взаємодія профконсультанта з колегами-психологами. Їх головне побоювання, що Ви опинитеся більш подготовленниміг що діти будуть любити Вас більше їх, і взагалі, що опинитеся «краще», ніж вони (відомо, що багато психологів дуже самолюбні). Рекомендується:
3.1. Не поспішати, так як іноді для справжньої співпраці потрібен час.
3.2. Якщо психолог вже веде в школі якісь роботи - не віднімати їх у нього навіть тоді, коли він робить це гірше Вас (інакше з його боку, швидше за все, буде образа).
3.3. Краще чітко розділити свої функції і оформити це документально (в планах роботи).
3.4. Відразу не робити спільних заходів («співавтори» часто лаються через дрібниці).
3.5. Поступово (якщо стосунки стануть взаємоповажного) можна пробувати і спільні справи, обмін функціями й усе, що завгодно.
3.6. Дуже важливо не з'ясовувати стосунки у присутності педагогічного колективу (інакше колеги-педагоги - якщо вони недостатньо доброзичливі - із задоволенням будуть спостерігати за тим, які психологи чварні, як вони самі «навіть спілкуватися не вміють»).
4. Організація взаємодії з колегами з інших організацій. Можливі контакти шкільного профконсультанта: з працівниками кадрових служб підприємств, з представниками навчальних професійних закладів, з громадськими організаціями, з медико-психологічними центрами і т. п. Головне в цих контактах - враховувати багатий досвід спілкування з людьми, знання специфіки даного підприємства, а також те, що нерідко вони сильно залежать в діях і прийнятті рішення від «свого начальства». Нерідко найважливішим недоліком таких працівників є недостатньо розвинений професійний такт у взаєминах з людьми (тут психолог не повинен демонструвати свою кращу підготовленість, але в перспективі можливе проконсультувати їх і за даними проблемам). У цілому особливості даних контактів виражаються в наступному:
- Зацікавити в доцільності контактів, ставитися до колег дуже шанобливо;
- Оформити відносини документально (у вигляді договорів);
- Обов'язково так планувати спільні заходи, щоб брали участь усі, а для цього - в договорі - чітко розписати завдання і відповідальних за їх виконання.
Розглянемо далі особливості побудови ділових взаємовідносин в умовах підприємства (організації). Багато в чому ці особливості близькі до тільки що описаних стосовно до шкільного колективу, але при цьому можна виділити і деякі специфічні моменти побудови таких взаємин:
4.1. Виробничники зазвичай більш серйозно сприймають відносини, які оформлені документально, у вигляді планів, контрактів, договорів. Для нормального (цивілізованого) виробничника головна основа для співпраці - документ. Отже, психолог, що працює в умовах виробництва, неминуче повинен освоювати «мову документів» і, в якомусь сенсі, освоювати додатково і деякі основи юриспруденції. Звичайно, це не означає, що всі виробничники вибудовують свої ділові взаємовідносини як «роботи» (неформальні відносини також відіграють свою роль), але для ділової людини все-таки важлива документальна «основа» взаємин.
4.2. В умовах виробництва зазвичай кількість контактів різко збільшується: психологу як «фахівця-человековеди» (термін відомого фахівця в галузі психології праці Е. А. Климова) доводиться запам'ятовувати безліч людей, що займають в даній організації різний ієрархічне положення (від начальника до рядових співробітників). З деякими людьми доводиться працювати досить багато (відповідно, треба добре знати і розуміти цих людей), а з кимось контакти носять досить поверховий характер. Важливо так розподілити свій час і сили, щоб їх вистачало на особливо важливі контакти (при вирішенні особливо важливих питань).
4.3. В умовах виробництва більш чітко, ніж у школі, виражені відносини, побудовані на підпорядкуванні і субординації. Хоча зовні це не завжди демонструється, психолог (як фахівець-человековеди) повинен враховувати ці особливості ділових контактів (і самому не дозволяти собі фамільярності по відношенню до різного роду керівникам).
4.4. Сам психолог часто набагато більше контактує з «начальством» (при вирішенні багатьох кадрових і організаційних питань), тому рядовий персонал нерідко сприймає психолога як «одного з начальників». Іноді це може виражатися в підвищеній підозрілості і недовірливості по відношенню до психолога, тим більше що в деяких фірмах (зазвичай це більше «процвітає» в комерційних структурах) результати психологічних досліджень можуть використовуватися керівниками для утиску прав працівників. Розуміючи це, частина співробітників сприймає психолога як своєрідного «стукача» і менш відверто відповідає на питання різних анкет і опитувальників. У цій ситуації психолог змушений, з одного боку, не перетворювати свої дослідження в збір матеріалу для маніпуляції персоналом (іноді це вимагає волі і принциповості по відношенню до керівництва), а з іншого боку, поступово і терпляче відновлювати довіру до себе з боку рядових працівників.
Дуже багато чого в роботі організаційного психолога і консультанта залежить від того, наскільки йому вдалося побудувати довірчі, людські відносини із самими різними працівниками. Тому проблеми моралі і моральності виявляються актуальними не тільки в роботі шкільного психолога, але і при роботі психолога на промисловому виробництві, в організації або в установі.