45.Етичні правила психологічних досліджень

Посилання:

1. Горбунова В.В. Етичні та правові аспекти психологічних досліджень // Практична психологія / соціальна робота. http://eprints.zu.edu.ua/4027/1/9.pdf;

2. ЕТИЧНИЙ КОДЕКС ПСИХОЛОГА (затверджений на І Установчому з’їзді Товариства психологів України 20 грудня 1990 року) http://upsihologa.com.ua/etychnyi_kodeks_psyhologa.html

Етичні засади психологічних досліджень:

Поняття “етика”, грецьке за походженням, етимологічно споріднене із латинським поняттям “мораль” і традиційно визначається як “специфічна система моральних принципів". Як мораль, так і етика пов’язані із розумінням добра та зла, мотивів діяльності людини, її життєвих смислів та цінностей. Різниця полягає у оцінному характері першого та нормативності другого. Вчинок з позицій моралі оцінюється суб’єктивно, як такий, що відповідає чи суперечить переконанням та цінностям окремої людини. В свою чергу, етичність вчинку – це його відповідність певним стандартам, правилам та вимогам прийнятим у певному соціальному колі. У філософському словнику за редакцією І.Т. Фролова зазначено, що основне завдання етики полягає в тому, щоб навчити моралі – запропонувати ідеальну модель людських стосунків. «Етика - це сукупність норм поведінки, мораль якоїсь громадської групи. У діяльності будь-якої професійної групи також виробляються свої норми, правила професійної поведінки, які в сукупності утворюють професійну етику. Професійна діяльність психолога - це робота з внутрішнім світом людини, з людською особистістю. А цей об'єкт роботи вимагає дотримання особливих принципів і правил етики.»(Карандашев В.Н. «Психология: Введение в профессию»).

Деонтологічний аналіз психологічного дослідження передбачає його перевірку на адекватність будови, відповідність етичним принципам та стандартам науки. Нормативи такого аналізу задаються етичними кодексами, які є основними документами професійних об’єднань психологів. Як правило, кожне психологічне товариство, асоціація, центр чи служба розробляє власний кодекс, а також створює комісію з етики, яка має здійснювати контроль за етичністю дій психологів, запобігати етичним порушенням та встановлювати стягнення за неетичну поведінку. В Україні зареєстровано близько десятка психологічних професійних об’єднань, найбільшими з яких є Товариство психологів України, Українська спілка психотерапевтів, Асоціація організаційних психологів та психологів праці, Український центр політичного менеджменту, Асоціація політичних психологів України, Українська асоціація психодрами, Українська асоціація трансактного аналізу, також функціонують психологічні служби при Міністерстві внутрішніх справ, Міністерстві фізичної культури та спорту, Міністерстві освіти та Міністерстві охорони здоров’я. Професійні об’єднання, що входять до складу міжнародних асоціацій, керуються здебільшого загальними “материнськими” кодексами етики, ті ж, що виникли на вітчизняному ґрунті, розробляють власні етичні правила. Найдетальніше питання етичного регулювання досліджень розкрито у “Етичному Кодексі психолога” Товариства психологів України. Етика дослідницької діяльності розглядається у окремому розділі “Етичні правила психологічних досліджень”, де зібрані вимоги щодо планування досліджень, забезпечення надійності результатів, попередження негативного впливу на клієнта та його інформування про право відмови:

V. ЕТИЧНІ ПРАВИЛА ПСИХОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ:

5.1. Планування психологічних дослiджень передбачає дотримання таких умов: визначення об’єкта дослiдження, чiтке й однозначне формулювання його мети i завдань, встановлення контингенту обстежуваних, прогнозування можливості використання одержаних результатів (наприклад, оцінювання перспективи професійної успішності, формування спільного колективу). Психолог самостiйно внбирає методи роботи, керуючись при цьому вимогами максимальної ефективності та наукової обґрунтованості. 5.2. Психолог забезпечує цiлковиту надійність результатів, вiдповiдає за рішення, якi приймають офiцiйнi особи на основі його висновків та рекомендацiй, запобiгає можливим помилка у діяльності непрофесіоналів, котрi допомагають у ро6оті, але не ознайомлені з вимогами, що стосуються обмежень у використаннi інформації про дослiджування. Психолог несе вiдповiдальнiсть за правильне і доступне роз’яснення сутi застосовуваних психологічних методів, а також за можливі антигуманні наслiдки. Щодо психолога використовується принцип, аналогічний презумпції невинності. Вина психолога в порушенні етичного кодексу повинна бути доведена Комiсiєю з етики Товариства психологiв України. 5.3. Психолог зводить до мiнiмуму ризик ненавмисного негативного впливу на тих, хто бере участь в експерименті. Коли очiкується, що дослiдження або лiкування може викликати у клiєнта психогенну реакцiю, психолог повинен отримати дозвiл на проведення роботи з ним Комісії з етики. Якщо умови експерименту потребують необiзнаності дослiджуваних з його суттю і результатами, психолог має пересвiдчитися в тому, що це не завдасть шкоди жодному з учасникiв дослiду. Такi вiдомостi можуть бути розкриті після завершення експериментальної програми. 5.4. Психолог заздалегідь iнформує клiєнтiв про право відмовитись від участi в дослiдженні. Коли ж попри це вони дають згоду взяти участь в експериментi, психолог має вереконатися в тому, що таке рiшення прийняте незалежно вiд нього або iнших осiб (наприклад, батькiв, піклувальникiв, якi наполягають пройти обстеження).