35. Психологічна служба та особливості роботи психолога в системі освіти (Карандашев)

Педагогічна психологія виникла і почала активно розвиватися у кінці XIX сторіччя. Вона вивчає закономірності навчання і виховання людини. Тут розглядаються проблеми управління процесом засвоєння знань, прийомів та навичок інтелектуальної діяльності; з’ясовуються психологічні фактори, які впливають на успішність навчального процесу та формування мислення в учнів; вивчаються проблеми відносин учнів один з одним, а також з батьками та вчителями; досліджуються їх індивідуально-психологічні особливості та особливості роботи з дітьми, які мають відхилення психічного розвитку. Практична психологічна робота в сфері освіти розпочалася на початку ХХ століття. Першими практичними психологами були педагоги. Сьогодні шкільні психологічні служби існують в багатьох країнах. Шкільним психологом може бути вчитель, що отримав спеціальну підготовку. Його основний обов’язок – консультація не лише учнів, а й викладачів. Також психологічна форма може бути представлена командою з трьох чоловік або цілим консультаційним центром, яким обслуговує велику групу навчальних закладів.

Що стосується завдань педагогічних психологів, то однією з основних ще з початку минулого сторіччя є діагностика розумового розвитку дітей, оцінка їх якостей та здібностей. Для цього зазвичай застосовуються різноманітні тести. Психологи відповідають за здоровий розвиток особистості і корекцію виникаючих у його процесі труднощів, а також допомагають вирішувати профорієнтаційні задачі. На основі виконаної роботи складається діагностичний висновок та рекомендації. Психолог може рекомендувати організаційні міри або застосування різноманітних методів навчання в сім’ї та школі, а також запропонувати відповідний тип освіти. В консультаціях та центрах діагностують різноманітні пов’язані з навчанням труднощі. Слід зазначити, що частіше у таких установах вирішують конкретні проблеми, з якими до них звертаються батьки або викладачі.

Основні види діяльності практичного психолога в системі освіти: безпосередньо психологічна освіта (психологическое просвещение), психологічна профілактика, психологічна консультація, психологічна діагностика.

+читаємо «Психология как профессия» Климов Е.А., Носкова О.Г. (перший розділ)

36. Методологічні та методичні основи наукових досліджень

Методологія – сукупність прийомів дослідження, що їх застосовують у будь-якій науці відповідно до об’єкта її пізнання. Методологія - вчення про правила мислення при створенні теорії науки. Кожна конкретна наука використовує свою методологію і спеціальні методи. Метод – це сукупність прийомів та організацій практичного та теоретичного засвоєння дійсності.

Методологія виконує такі функції:

• визначає способи здобуття наукових знань, які відображають динамічні процеси та явища;

• направляє, передбачає особливий шлях, на якому досягається певна науково-дослідницька мета;

• забезпечує всебічність отримання інформації щодо процесу чи явища, що вивчається;

• допомагає введенню нової інформації до фонду теорії науки;

• забезпечує уточнення, збагачення, систематизацію термінів і понять у науці;

• створює систему наукової інформації, яка базується на об’єктивних фактах, і логіко-аналітичний інструмент наукового пізнання.

Під методологічною основою дослідження слід розуміти основне, вихідне положення, на якому базується наукове дослідження. Методологічні основи даної науки завжди існують поза цією наукою, за її межами і не виводяться із самого дослідження.

Розрізняють дві основні групи наукових досліджень: фундаментальні та прикладні.

1. Фундаментальні наукові дослідження — це наукова теоретична та/або експериментальна діяльність, спрямована на здобуття нових знань про закономірності розвитку та взаємозв’язку природи, сус­пільства, людини. Завданням фундаментальних наук є пізнання за­конів, що управляють поведінкою і взаємодією базисних структур природи і суспільства.

Вони поділяються на:

• вільні (чисті) (мають індивідуальний характер і очолюються визнаним вченим –ке­рівником роботи; вони наперед не визначають певних цілей, але спрямовані на отримання нових знань і більш глибоке розуміння навколишньо­го світу).

• Цілеспрямовані (мають відношення до певного об’єкта і проводяться з метою розширення знань про глибинні про­цеси і явища, що відбуваються в природі, суспільстві, без урахування можливих галузей їх застосування)

2. Прикладні наукові дослідження — це наукова й науково-технічна діяльність, спрямована на здобуття й використання знань для прак­тичних цілей. Безпосередня мета прикладних наук полягає у засто­суванні результатів фундаментальних наук при вирішенні пізнаваль­них і соціально-практичних проблем.

Метод - в найбільш загальному випадку означає засіб досягнення мети, спосіб дослідження явища, який визначає планомірний підхід до їх наукового пізнання та встановлення істини. Науковий метод - це спосіб пізнання явищ дійсності в їх взаємозв'язку та розвитку, спосіб досягнення поставленої мети і завдань дослідження і відповідає на запитання: «Як пізнавати?».

Методика дослідження — це система правил використання методів, прийомів та способів для проведення будь-якого дослідження.

Загальні методи пізнання умовно ділять на три групи:

- методи емпіричного дослідження (спостереження, порівняння, вимірювання, експеримент);

- методи теоретичного дослідження (ідеалізація, формалізація, логічні й історичні методи);

- методи, що можуть бути застосовані на емпіричному і теоретичному рівнях (абстрагування, аналіз і синтез, індукція й дедукція, моделювання).

Детальніше: Навчальний посібник Цехмістрова Г.С «Основи наукових досліджень» 2004. http://kneu.edu.ua/get_file.php?id=2559

А також Навчальний посібник за ред. А.Є. Конверського «Основи методології та організації наукових досліджень» 2010 http://dmeti.dp.ua/file/kdoczn_14517.pdf