24. Психологічна консультація (Теоретичні та методологічні основи психологічного консультування)

(По Вачкову)

Психологічне консультування належить до найважливіших напрямків професійної діяльності практичного психолога.

Основну задачу психологічного консультування можна визначити так: створити умови, при яких клієнт виявиться здатним подивитися на свої життєві труднощі з боку, усвідомити неконструктивні способи поведінки і побудови взаємин і знайти адекватні дії, що дозволяють йому отримати новий емоційний та особистісний досвід.

Основною метою при цьому слід вважати психологічну допомогу людині в становленні його як продуктивної особистості, що володіє високим рівнем самосвідомості, здатної здійснювати власну, самостійно обрану життєву стратегію, готової нести відповідальність за свою долю.

Психологічне консультування відділяється від психотерапії досить умовно, оскільки в процесі консультації нерідко застосовуються психотерапевтичні методи і прийоми. Втім, прийнято вважати, що консультування має все ж більш поверхневий характер, ніж власне психотерапія.

Методологія різних підходів у консультуванні визначається їх належністю до одного з основних напрямків сучасної психології: психоаналітичному, біхевіорістской або екзистенційно-гуманістичному.

Відповідно психолог-консультант, орієнтується на психоаналітичну теорію (в одній з численних модифікацій), розглядає душевну життя клієнта з трьох точок зору: динамічної (як результат взаємодії і конфлікту різних психічних сил), «економічної» (як сукупність її енергетичних характеристик) і топічної (з точки зору структурної організації психіки).

При цьому своє головне завдання консультант-психоаналітик бачить у тому, щоб допомогти пацієнту усвідомити природу і причини внутрішніх конфліктів, посилити його «Я» і зробити його більш незалежним від «Над-Я» і «Воно».

Для цього йому необхідно досягти робочого альянсу з пацієнтом, опрацювати з ним його опір і перенесення, подолати дію неконструктивних захисних механізмів, можливо, усвідомити прояви різних комплексів.

В якості основи більшості технік психоаналітично орієнтованого консультування розглядається «вільне асоціювання».Консультант-прихильник поведінкового підходу працює насамперед над поведінкою клієнта.

Його завдання - перевести психологічну проблему, відображену неясними, багатозначними словами, в об'єктивно спостережувані поведінкові акти. Продемонструвавши неадекватність стереотипного поведінки клієнта, біхевиорист-консультант разом з ним моделює бажану поведінку і формує необхідні навички. Розробляється конкретний план дій для досягнення поставленої мети, який планомірно й наполегливо реалізується під контролем психолога.

Гуманістично орієнтований консультант спирається на два найважливіших постулату:

1. Люди самі себе контролюють, їх поведінка детермінована здатністю здійснювати свій вибір: вибирати, як думати і як поступати;

2. У кожної людини є вроджена потреба в реалізації свого потенціалу - в особистісному зростанні, - хоча середу може блокувати цей ріст.

Виходячи з цих принципів, консультант бачить своє завдання в тому, щоб допомогти клієнту здійснити особистісні зміни і підтримати його під час прийняття відповідального рішення.

За Карандашевим

Основний засіб - бесіда, побудована певним чином.

Психологічне консультування - один з поширених видів професійної роботи психолога.

До консультанту люди звертаються за психологічною допомогою, порадою для подолання труднощів в самих різних ситуаціях повсякденного життя.

Мета діяльності психолога-консультанта - допомогти людям благополучно вирішити життєві кризи, підвищити їх здатність вирішувати проблеми і самим приймати рішення. До психолога-консультанта часто звертаються з питань межособистісних стосунків, зокрема, подружніх, сексуальних, а також відносин з дітьми. Йому доводиться мати справу з проблемами взаємин людей у ​​сфері суспільного життя. Психолог допомагає людям подолати психологічні бар'єри, розвинути в собі певні якості шляхом відповідного психологитичного тренінгу.

Психологічна допомога надається на основі застосування психологічних знань і умінь.

Психологічне консультування як вид психологічних допомоги адресована психічно нормальним людям.

Психологічна консультація покликана розширити межі самопізнання людини, її здатність сприймати психічний світ людей ширше і на цій основі бачити більше число варіантів поведінки в тій чи іншій ситуації. Цим консультування відрізняється від психокоррекції і психотерапії, які направлені на вирішення глибинних психологічних проблем.

У термінологічному відношенні корисно розрізняти консультування як вид діяльності і консультацію як безпосередньо консультаційну бесіду. Консультування як форма роботи професійного психолога використовується в будь-якій сфері, де необхідні психологічні знання. Це може бути консультування в педагогічній сфері, бізнесу та управління, у сфері проблем здоров'я і т.д. Однак нерідко роботу психолога-консультанта виокремляюють в якості самостійної сфери професійної діяльності психолога. У вітчизняній психології професія психолога-консультанта ще не стала досить поширеною.

У міжнародній практиці ця професійна спеціалізація утвердилася з 50-х років XX століття.

У США в 1951 році Північно-західна конференція рекомендувала найменування "консультативна психологія", а в 1952 році була заснована нова позиція консультуючого психолога - Американська Психологічна Асоціація змінила найменування спеціальності "Консультування і керівництво" (яке використовувалося також непсіхологамі) на "Консультативна психологія" ( цит. по: Міняйло, 1998, с.4). Важливою причиною цього була необхідність відрізняти консультування від клінічної психології, орієнтованої на психотерапію і лікування психопатологій.

У той же час психологічне консультування та психотерапія нерідко до цих пір розглядаються як едина психологічна професія. У них використовуються загальні психологічні ідеї і методи. До числа найбільш авторитетних у світі концепцій психотерапії і психологічного консультування в даний час належать психоаналіз, аналітична психологія К.Г. Юнга, індивідуальна психологія А. Адлера, тілесна психологія В. Рейха, гештальттерапія Ф. Перлза, біхевіоризм Б. Скіннера, гуманістичний підхід К. Роджерса, трансперсональна психологія (С. Гроф, К. Уїлбер).

Консультант в своїй роботі може спиратися на ідеї і методи, розроблені в якій-небудь одній психологічній школі або комбінувати їх самостійно при вирішенні конкрет ¬ них завдань психологічної допомоги клієнтові.

Психологи-консультанти можуть працювати в установах, що мають психологічну службу або посаду психолога в штатному розкладі. Деякі з них займаються приватною практикою, інші працюють в приватних службах здоров'я або в консультаційних організаціях. Психологи-консультанти можуть також найматися фірмами у сфері бізнесу.