18. Розвиток освіти та науки в Київській Русі.

Ппотреби церкви та держави спричинили утворення перших шкіл після хрещення Русі. Свідчення про шкільну освіту в домрист.Русі немає, є відомості про наявність писемності та окремих освічених громадян, особливо серед знаті. Володимир створив першу школу при церкві для дітей аристократів у 10 ст. Бурхливий розвиток економіки спричинив виникнення спеціальних ремісничих шкіл. Ярослав у 1037р.при Софії Київській створив першу вищу школу з європ. рівнем викладання. При церквах створювались школи для простих людей. В них вчились не лише хлопці, а і дівчата. З 11ст.освітнім осередком стає Києво-Печ.монастир, започатковано традицію літописання . Отже,осв.система КР склалась під впливом Візант.традицій і поступово поширювалась від центрального Київського регіону на пн.Новгородські та Московські землі.

Центри науки – Київ, Новгород. Наукова парадигма базувалась на теології та реліг.філософії в поєдн.з античною традицією.

Галузі науки:богословя, історія. Право, природознавство, матем., астрономія, медицина. Наука явл.собою поєдн. візантійських джерел (переклади) та власних досліджень. Наукові праці:

• Теологія: Смолятич – полеміка з Хомою;

• «Ізборники князя Святослова»

• «вересова книга» і «Руська правда».

19.Література та книжна справа Київської Русі.

Осн.маса літератури – це переклади візант.джерел. Поступово розвивалась оригінальна література, розквіла за часів Ярослава. Книги переписув.вручну. Оформлення книг-це мистецтво. Першу бібліотеку при Соф.Соборі в 11 ст.створив Ярослав (900 книг). Пізніше при Києво-Печ.монастирі. в Новгороді, Чернігові. Більшість книг реліг.за змістом. Напрямки літератури:

• Апокрити- це твори бібл.тематики, христ.фольклор(не визнається церквою);

• Житійна література – описи життя святих.

• Патерики – оповід.про життя святих з певної тер.(переклади єгипетський та синайський).

• Природничо-наукова – енциклопедії природно-наукового змісту (перекл. «фізіолог», «шестиднєв», «Християнська типографія»).

• Історична література-опис подій світової історії та літописання (Біблія, візант. хроніки, «Повість мин.літ» Нестора.)

• Повісті – худ.літ-ра (переклади «Александрія» - про Македонського, «Іудейська війна» Йосифа Флавія).

• Паломницька л-ра:книги про мандри до святих місць («Житіє і хоженіє Данила…»)

• Повчання – настанови до життя, управл.державою.

• Оригінальна література – власна л-ра, написала місцевими авторами («Повчання до братії» Луки Жидяти, «Слово про закон і благодать» митрополита Іларіона, «Послання Фомі» книга смолятина, книги Туровського, «Слово о полку…», «Слово про загибель Руської землі 13ст., «Моління» Данила Заточника 12ст., «Повість…» Нестора 12ст.

Отже, л-ра КР являє собою як переклади так і оригінальні твори.

20.Мистецтво Київської Русі.

Розвинений ткацький промисел, передусім, вироби з льону і конопель, було багато привізної матерії з Візантії з полотна, вовни, шовку. Досконало була розвинена архітектура, іконопис, мозаїка, декоративно-прикладне мистецтво. Театральне мист-во було представлене у народному і т.зв. княжому дружинному театрі. Нар.театр здобув вираження у весільній нар.обрядовості. Княжий – спирався на лицарську пісню, маючи за основу 2 елементи – речитатив та величання. Репертуар княжого театру складався з драм. поем, що мали речитативний характер і подавались у музичному супроводі. Муз.мист-во у добу КР розподілялось на 3 групи:музика народна, княжих салонів і церковна. Нар.музика-вокальні та інструментальні мелодії, супроводжували побут, працю та звичаї предків(колядки, щедрівки, гаїки і т.д.). Про музику княжих салонів можемо судити на підставі згадок у тогочасній літературі, репертуар якої, напевне, був дуже різноманітний- танковий, ліричний. Побутовий, жартівливий та ін. З інструментів вжив.свої споконвічні:гуслі, дерев.труби, сопілки. Носями муз.творчості були: співці героїчних пісень, скоморохи – мандр.музиканти, які розважали людей співами, каліки перехожі, старці, творці захрамової пісні. Церковна музика прийшла до нас з Візантії. Почин.з 11 ст.запровадж.та пошир.укр.церковна музика, що з першого вогнища церк.співу Києво-Печ.Лаври – швидко пошир.на церкві, в монастирях Русі, це був т.зв. «Київський розспів», що став основою місцевої співочої традиції на довгі сторіччя. Особливого розвитку на Русі набула музика дзвонів, яка виконувалась обов’язково по нотах та зі знанням справи. Дзвони супров.будь-яке христ.свято, збирали людей на віче та ін..зібрання. Танець – це композиція ритмічних кроків і рухів частіше до музики, ніж до співу. Під час доби КР виконувались в супроводі співу, музики. Загальнонар.танці відбув. Під час бенкетів, весіль, вечорниць, на свято русалій. Нар.танці поділ.на 3 групи: хороводи. Народні танці, сольні танці.

Отже, мист-во КР поєднувало реліг.та побутові мотиви з перевагою перших.