- •2Методологія дослідження,, принципи аналізу структура та функції культури
- •3.Концепції розвитку культури
- •4.Основні етапи розвитку світової та укр..Культури.
- •6.Етногенез в істор.Ретроспективі
- •7.Проблема походження укр. Етносу.
- •8.Географічні фактори формування укр.Етносу та його культури.
- •9.Специфіка духовного світу українців:світогляд, менталітет, нац..Характер.
- •10.Проблема датування та початок творення укр.Культури.
- •11. Фактори впливу на формувукр.Культури.
- •12. НЕслов.К-ри на тер.У-ни
- •13 Формування словьянської культури на тер. Укр.
- •14.Релігійні вірув.Та міфологія східнослов. Племен
- •15 Світоглядні та соціально-економічні передумови формування культури Київської Русі.
- •16.Язичницька культура Київської Русі.
- •17. Християнство як чинник нових культурних процесів в Київській Русі.
- •18. Розвиток освіти та науки в Київській Русі.
- •20.Мистецтво Київської Русі.
- •21 Побут та військова справа Київської Русі.
- •22 Соціально-політична та економічна ситуація на українських землях у XIV-XVII ст., її вплив на розвиток української культури.
- •23 Осередки культурного життя на території України XIV-XVII ст.
- •24 Розвиток освіти та науки в Україні у XIV-XVII ст.
- •25 Література та книгодрукування в Україні у XIV-XVII ст.
- •26 Розвиток архітектури та інших видів мистецтва в Україні у XIV-XVII ст.
- •27 Матеріальна культура (побут, оселі, кухня, ремесла та домашнє господарство, одяг) українського народу у XIV-XVII ст.
- •28 Початки культури козацтва.
- •29 Соціально-політичні обставини розвитку української культури у XVII-XVIII ст.
- •30Козацтво як явище української історії та культури.
- •31 Розвиток духовної культури в Україні у XVII-XVIII ст.: церква, освіта, наука.
- •32 Українське бароко як специфічне світовідчуття та напрямок мистецтва.
- •33 Ідеї Просвітництва в українській культурі XVIII ст. Життєвий шлях та творча спадщина г.С.Сковороди.
- •34 Народна культура та побут XVII - XVIII ст.
- •35 Передумови національної консолідації українців в кінці XVIII – XIX ст.
- •36 Формування української національної самосвідомості у XIX ст.
- •37 Розвиток науки та університетської філософії в Україні у XIX ст.
- •38 Українська література XIX ст.
- •39 Роль творчості т.Г. Шевченка у формуванні української національної культури та свідомості.
- •40 Образотворче мистецтво, музика, театр, архітектура XIX ст. В Україні.
- •Соціально-політичні умови розвитку української культури у 20-му ст.
- •Тенденції розвитку української культури початку 20-го ст. (до революції 1917 р.)
- •Українізація 20-х років 20-го ст. Як умова розвитку національної культури.
- •Українська культура в умовах тоталітаризму (30-50-ті р.Р. 20 ст.)
- •Українська радянська література, театр та кіномистецтво: національна специфіка та тенденції розвитку.
- •46 Парадигма та специфіка розвитку української культури другої половини 20-го ст. (70-ті-кінець 80-х років).
- •Рух «шестидесятників»: передумови виникнення, особливості та його роль в українській культурі.
- •Особливості розвитку культури в незалежній Україні.
32 Українське бароко як специфічне світовідчуття та напрямок мистецтва.
Наприкінці XVI ст. в Італії, в результаті кризи гуманістичної ренесансної культури, на зміну стилю Відродження прийшов стиль бароко. Мистецтво бароко, так само як і ренесанс, було занесено на Україну безпосередньо з Італії, батьківщини цього стилю; там перші Джерела для нього відкрив у своїй творчості великий Мікельaнджело Буонаротті. чимало майстрів мистецтва барокового стилю було й між самими патерами -- членами єзуїтського ордену. Ці отці-єзуїти занесли бароко й на Україну. Здається, чи не головну роль у популяризації барокового мистецтва на Україні треба відвести майстрові-архітекторові, єзуїтові Джакомо (Яків) Бріано (1586--1649), що був присланий на Україну з Риму спеціально як вправний архітектор; він завідував єзуїтським будівництвом у Львові, Перемишлі та Сандомирі. Хоч, можливо, ще раніше від цього майстра-єзуїта в Києві в бароковому складі вже працював Себастіано Браччі, що зрештою й зовсім осів у Києві, але слідів його мистецької праці не збереглося. Можливо, італійські майстри прибували тоді на Україну не тільки із Заходу через німецькі землі, але також і з Півдня, через генуезькі колонії. В кожнім разі, в Україні мистецтво бароко роздвоїлося: в Західній Україні (Підляшшя, Галичина, Волинь, Поділля) воно зберегло форми єзуїтського бароко, що залишилося ближчим до свого першоджерела; в Центральній та Східній Україні (Слобожанщина та Чорномор'я) воно сильно модифікувалося й набрало зовсім оригінального забарвлення --козацького бароко. Різниця між цими двома галузями в основі одного стилю особливо яскраво виявляється в архітектурі, менше -- в скульптурі, хоч добре помітна в літературі. Зорієнтованість українського бароко на символи мудрості та багатоманітність її зображення доходила іноді до перебільшення можливостей виразних засобів культури ХVІІ-ХVІІІ століть. Надмірна ускладненість символічного ладу барокової свідомості подекуди суперечила просвітницькій тенденції культури українського бароко. Тому вже на початку ХVІІІ століття один з видатних творців барокової літератури на Україні Ф. Прокопович виступив з критикою її схильності до темних символічних алегорій, що заважали раціональності та чіткості викладу ідей. І хоч Ф. Прокопович посилався у своєму курсі риторики здебільше на алегоричну перевантаженість церковної проповіді католицьких священиків, його критика зачіпала вразливі пункти барокової образності в цілому. Важливою тенденцією барокового мистецтва на Україні стає героїзація зображуваних образів. Отже прояви героїко-патріотичної теми в українському бароко, тенденції життєстверджуючого сприйняття дійсності та розкриття здатності протистояння ворожим силам можна оцінити як певну його специфіку, що пов'язана не тільки з духовним кліматом епохи Гетьманської держави, а й з героїко-стоїстичними рисами українського менталітету.