
- •1. Типологія закладів ресторанного господарства.
- •2. Типологія ресторанів.
- •3. Особливості функціонування барів.
- •4. Особливості функціонування кафе.
- •5. Особливості функціонування їдалень.
- •6. Класифікація закладів громадського харчування.
- •8. Категорії обслуговуючого персоналу гастрономічних підприємств, його професійні обов’язки.
- •9. Вимоги до обслуговуючого персоналу гастрономічних підприємств.
- •10. Структура і функції приміщень гастрономічних підприємств.
- •11. Види столового посуду:вимоги, призначення.
- •12. Види посуду з фарфору і фаянсу.
- •13. Види скляного посуду: вимоги, призначення.
- •14. Види металевого посуду: призначення, вимоги.
- •15. Столові прибори: асортимент, призначення.
- •16. Столова білизна ресторанів.
- •17. Зберігання і облік столового посуду і приборів.
- •18. Санітарна підготовка обіднього залу, розставляння меблів.
- •19. Отримання і підготовка посуду, приборів, білизни.
- •20. Загальні правила сервірування столів.
- •21. Сервірування стола тарілками.
- •22. Сервірування стола приборами.
- •23. Підготовка офіціанту до роботи. Інструктаж.
- •24. Культура обслуговування у гастрономічних закладах.
- •25. Зустріч і прийом гостей, розміщення їх за столом.
- •26. Прийом та оформлення замовлення, його виконання.
- •27. Отримання барної продукції, правила її подачі.
- •28. Техніка роботи офіціанта
- •29. Основні способи подачі страв.
- •30. Подача страв в обнос.
- •31. Подача з розставлянням страв на обідньому столі.
- •32. Подача з попереднім перекладанням страв у тарілки на підсобному столі.
- •33. Подача холодних страв і закусок. Усі блюда, які ставлять із лівої сторони від гостя, офіціант подає лівою рукою, а із правої сторони – правою.
- •34. Подача гарячих закусок.
- •35. Подача супів і бульйонів.
- •36. Подача других гарячих страв.
- •37. Подача солодких страв десерту
- •38. Подача гарячих і холодних напоїв.
- •39. Холодні напої.
- •40. Розрахунок зі споживачем.
- •41. Чайові у розрахунку зі споживачем.
- •42. Поняття про меню, особливості складання, оформлення, значення для гастрономічного закладу.
- •43. Послідовність подачі закусок, страв і напоїв.
- •44. Види меню.
- •45. Фірмові страви у меню ресторану.
- •46. Кулінарна характеристика соусів.
- •47. Кулінарна характеристика гарнірів.
- •48. Холодні страви і закуски.
- •49. Гарячі страви з птиці і м’ясопродуктів.
- •50. Характеристика алкогольних напоїв.
50. Характеристика алкогольних напоїв.
Усі напої залежно від змісту спирту підрозділяються на алкогольні й слабоалкогольні
До алкогольних напоїв ставляться горілки, настойки, лікеро-горілчані вироби, виноградні й плодово-ягідні вина, коньяки
До слабоалкогольних - напої, зміст спирту в яких незначний (1,5-6%).
Горілка - це спеціально оброблена суміш етилового ректифікованого спирту зі зм'якшеною водою. Види горілки різняться змістом спирту (40, 45, 50%), ступенем його очищення, а також добавками цукру.
Смак горілки м'який, без стороннього присмаку, запах характерний горілочний.
Лікеро-горілчані вироби являють собою спиртні напої міцністю від 16 до 45% із вмістом цукру ( крім гірких настойок) від 8 до 60%.
Залежно від виду сировини, що йде на їхнє виготовлення, лікеро-горілчані вироби підрозділяються на настойки (гіркі (зі змістом спирту від 25 до 45%) і солодкі ( від 16 до 40% спирту й від 8 до 30% цукру)), лікери (міцні ( від 30 до 45% спирту й від 32 до 45% цукру) і креми ( від 20 до 23% спирту й від 50 до 60% цукру)).
Коньяки. Залежно від якості коньяки ділять на ординарні, марочні й колекційні
Ординарні коньяки виготовляють із коньячних спиртів, витриманих від трьох до п'яти років.
Марочні коньяки готуються з коньячних спиртів із середнім строком витримки понад 6 років і підрозділяються на наступні групи: коньяк витриманий (KB) – 6-7 років; коньяк витриманий вищої якості (KB У ДО) - 8-10 років; коньяк старий (КС) – більше 10 років; коньяк дуже старий (ОС) - з добірних коньячних спиртів, витриманих більш 10 років.
До колекційних коньяків ставляться марочні коньяки, додатково витримані в дубових бочках і бутах понад 5 років.
Ром. Цей прозорий коричневий напій пекучого смаку одержують шляхом додавання очищеного ректифікованого спирту до сброженному соку цукрового очерету й очеретяної патоки й дистильованої води.
Віскі одержують при перегонці сусла з ячменя й інших культур і витримці цього спирту протягом 4-10 років. До витриманого спирту додають цукровий сироп, дистильовану воду й підфарбовують його.
При подачі віскі в склянку ємністю 300 г кладуть шматочок харчового льоду, наливають віскі, потім розбавляють його содовою водою або нарзаном, розмішують коктейльною ложкою.
Джин є основою для багатьох змішаних міцних напоїв. Його можна пити в суміші з вермутом і водою, що тонізує, апельсиновим або лимонним соком. Виробництво джина проходить три стадії: I - перегонка чистого спирту, II - ретельне очищення через фільтр, III - очищення й дистиляція в присутності смакових пряностей. Остаточний продукт не вимагає витримки; безбарвний.