5. Конституційні принципи як елементи системи конституційного права.

Принципи конституційного права — це фундаментальні засади, в яких втілюється сутність і політико-правове призначення галузі та її основного джерела — Конституції України. Це своєрідний каркас, який складає основу конституційного права, об'єднує його в єдине ціле,визначає його характер і динамічну спрямованість.

Принципи конституційного права поділяються на дві великі групи — загальні і спеціальні.

У загальних принципах втілюються основні ідеї конституції, її призначення і соціальна роль. Ці принципи декларуються безпосередньо в Конституції України. Серед них — державний суверенітет, розподіл влад,непорушність прав та свобод людини і громадянина тощо. Ці принципи не формулюють конкретних прав та обов'язків і не завжди забезпечені правовими санкціями, однак вони мають визначальне значення для багатьох конституційно-правових норм;

Спеціальні принципи наповнюють реальним змістом конкретні конституційно-правові відносини. Вони мають чітко окреслену юридичну природу і знаходять конкретне застосування в безпосередній діяльності держави та її органів. принципи, що мають чітку юридичну форму вираження і безпосередньо застосовуються в державній діяльності: незалежність депутатів від виборців, судовий захист конституційних прав тощо.

6. Конституційний принцип розподілу влади.

Концепція розподілу влади реалізується на основі вчення Шарля Монтеск’є, який виділяв 3 гілки влади: законодавчу, виконавчу, судову. Такий поділ, в першу чергу, повинен забезпечити свободу індивідуума. Кожна гілка влади повинна мати свої органи, розподіл повноважень між якими повинен бути рівнозначним, що забезпечить взаємну врівноваженість. Мислитель наголошував, що саме така взаємодія, за якої органи влади стримують один одного, дає можливість їм йти до спільної мети.

Існують різні підходи до цього принципу. Для президентських республік, таких як США, характерний принцип жорсткого розподілу влади. Він передбачає формальну ізольованість гілок влади та відсутність між ними тісних функціональних зв’язків. Закріплення такого підходу сприяє конкуренції гілок влади, де судова виступає арбітром.

На європейському континенті принцип розподілу влади суттєво відрізняється від американської моделі, якщо в ній кожна за гілок влади є самостійною та незалежною, то в країнах з парламентарними формами правління існує поняття «злиття» влади, тобто різні гілки влади повинні тісно взаємодіяти та навіть переплітатись.

Зміст принципу поділу влади складається з реалізації двох основних завдань:

1) Забезпечення ефективного функціонування органів державної влади;

2) Формування механізмів, що унеможливлюють монополізацію влади та перетворення демократичного політичного режиму на будь-яку з недемократичних форм.

7. Конституційний принцип народного суверенітету.

Вперше був закріплений в конституції Франції 1789 року, вперше в доктрині він був розроблений Жаном Боденом, який наголошував на тому, що народний суверенітет – це постійна, абсолютна та невідчужувана влада у державі. Гуго Гроцій у своїх вченнях неодноразово вказував на тому, що носієм суверенітету є лише народ. Жан Жак Руссо визнав народ суб’єктом та носієм державної влади.

Отже, сутністю цього принципу є те, що вся повнота влади належить народу.

На сьогодні народний суверенітет визнаний як принцип в більшості конституцій. В Конституції України він передбачений ст. 5.

В окремих країнах, які пройшли період тоталітаризму, принцип народного суверенітету відображається також в закріплені права на опір нелегітимної влади. Сьогодні право на опір закріплено в основному законі ФРН, конституції Словаччині та ін.

Слід також виокремити поняття суверенітету парламенту, яке використовується в Великобританії, це поняття означає, що юридичний суверенітет належить парламенту, а політичний - виборцям, які його обирають. У Великій Британії з огляду на його суверенітет парламент може приймати, змінювати та скасовувати будь-які закони.