55. Множинне громадянство та його юридичні наслідки.

Часто використовується поняття подвійного громадянство, але насправді використання цього терміну є не дуже коректним, виходячи з того, що особа може одночасно бути громадянином 3 та більше держав.

Множинне громадянство – правовий статус особи, при якому людина володіє громадянство більше ніж 1 держави.

Подвійне громадянство визнається в Німеччині, Росії та ін.

Причини виникнення множинного громадянства:

1. Територіальні зміни, яка має громадянство однієї держави змінює свою територію та за законодавством держави, на територію якої вона приїхала натуралізувалась та стала громадянином цієї держави, хоча і не втратила громадянства попередньої держави

2. Міграція населення

3. Розбіжності різних держав в набутті та втраті громадянства в силу колізій принципу права крові та ґрунту. В результаті дитина є громадянин іншої держави за громадянством своїх батьків, та громадянин цієї за правом ґрунту.

4. Множинне громадянство виникає незалежно від народження дитини від змішаного шлюбу, якщо законодавство країн, громадянами яких є батьків містить положення, що право крові дії , якщо один із батьків є громадянином цієї держави

5. Виникає у жінки при вступі до шлюбу з іноземцем, якщо в законодавство держави не позбавляє її громадянство при вступі до шлюбі, а, з іншого боку, в іншій державі законодавство надає їй громадянство внаслідок одруження.

56. Безпосередня демократія: поняття та основні форми.

Безпосередня демократія (пряма демократія) — сукупність форм організації державної влади, за якої основні рішення щодо управління справами суспільства й держави схвалюються безпосередньо всіма громадянами на референдумах, зборах тощо.

Форми безпосередньої демократії:

1. Референдум — голосування населення із метою вирішення найважливіших питань державного та суспільного життя. Референдуми в Україні поділяються на всеукраїнські та місцеві. Предметом всеукраїнського референдуму може бути: — затвердження Конституції України, її окремих положень та внесення до Конституції України змін і доповнень; — прийняття, зміна або скасування законів України або їх окремих положень; — прийняття рішень, які визначають основний зміст Конституції України, законів України та інших правових актів. Предметом місцевого референдуму може бути: — прийняття, зміна або скасування рішень з питань, віднесених законодавством України до відання місцевого самоврядування відповідних адміністративно-територіальних одиниць; — прийняття рішень, які визначають зміст постанов місцевих Рад народних депутатів та їх виконавчих і розпорядчих органів[1].

2. Збори громадян — зібрання громадян з метою висловлення позиції та прийняття рішень консультативного (дорадчого) або обов'язкового характеру. В Україні проявляються у вигляді громадських слухань, зібрань домоуправлінь, громадських зборів, мітингів, масових зібрань тощо.

57. Конституційно-правовий інститут виборів.

Це сукупність правових норм, які регулюють процес обрання кандидатів до представницьких органів і на виборні посади. До предмета його регулювання відносять: основні принципи виборчого права; вимоги, що пред’являються до виборців і кандидатів на виборні посади; порядок формування та діяльності органів, які безпосередньо здійснюють організацію і проведення виборів; статус суб’єктів виборчого процесу – громадян та їх об’єднань; процедура виборчої кампанії і голосування; порядок визначення результатів виборів; способи оскарження порушень у ході виборчої кампанії і голосування та опротестування (оскарження) результатів виборів.

У кожній країні інститут виборів регулюється численними правовими актами. Певне уявлення про джерела виборчого права можна мати, ознайомившись із їх класифікацією, яку дав коста-риканський учений Р.Х.Валлє. Він виділяє писані норми, до яких відносить конституцію, міжнародні договори, закони і акти, що мають силу закону, регламентарні акти (палат парламентів) і статути політичних партій, а також неписані норми, які включають загальні принципи права, звичаї та тлумачення норм про вибори Верховним трибуналом виборів. У багатьох конституціях зарубіжних країн закріплюються принципи виборчого права – основні вихідні положення, що покладені в основу регламентації даного інституту. ( принцип загальності виборів, принцип рівності, тобто “формальної рівності”, Принцип прямих виборів, Принцип таємного голосування, Принцип вільних виборів)