- •1. Конституційне право в системі публічного права.
- •2. Предмет правового регулювання галузі конституційного права.
- •3. Методи правового регулювання суспільних відносин у конституційному праві.
- •4. Система галузі конституційного права: поняття та елементи.
- •5. Конституційні принципи як елементи системи конституційного права.
- •6. Конституційний принцип розподілу влади.
- •7. Конституційний принцип народного суверенітету.
- •8. Конституційний принцип правової держави.
- •9. Конституційно-правові інститути.
- •10. Конституційно-правові норми: поняття, особливості та класифікація.
- •11. Поняття та види джерел конституційного права.
- •12. Формалізовані джерела конституційного права та їх характеристика.
- •13. Закон в системі джерел конституційного права.
- •14. Неформалізовані джерела конституційного права.
- •15. Конституційно-правові відносини: зміст та структура.
- •16. Суб’єкти, об’єкти та зміст конституційно-правових відносин.
- •17. Підстави виникнення, зміни та припинення конституційно-правових відносин.
- •18. Юридичні факти в конституційному праві.
- •19. Поняття конституції та її сутність.
- •20. Основні етапи конституційного розвитку.
- •21. Форма і структура сучасних конституцій.
- •22. Типологія сучасних конституцій.
- •23. Установча природа конституцій.
- •24. Способи прийняття конституції.
- •25. Порядок внесення змін та доповнень до конституції.
- •26. Розвиток та перегляд конституцій.
- •27. Основні юридичні властивості конституції.
- •28. Зміст конституції. Еволюція змісту сучасних конституцій.
- •29. Сутність принципу конституційного верховенства.
- •30. Способи правової охорони конституції.
- •31. Основні моделі конституційного контролю.
- •32. Американська модель конституційного контролю.
- •33. Поняття та особливості конституційно-правової відповідальності.
- •34. Підстави конституційно-правової відповідальності.
- •35. Види конституційно-правової відповідальності.
- •36. Особливості конституційно-правових санкцій.
- •37. Поняття та основні моделі конституційно-правового статусу особи.
- •38. Структура конституційно-правового статусу особи.
- •39. Принципи конституційно-правового статусу особи.
- •40. Система конституційних прав і свобод людини і громадянина. Основні критерії класифікації конституційних прав і свобод.
- •41. Основні способи закріплення прав та свобод людини та громадянина.
- •42. Конституційні обов’язки громадян.
- •43. Поняття, суть і види правових гарантій конституційних прав і свобод людини і громадянина.
- •44. Процесуальні гарантії конституційні гарантії конституційних прав та свобод.
- •45. Інституційні гарантії конституційних прав та свобод.
- •46. Інститут омбудсмана в системі гарантій конституційних прав та свобод.
- •47. Європейський Суд з прав людини в системі гарантій конституційних прав і свобод.
- •48. Поняття громадянства.
- •49. Способи набуття громадянства. Умови прийняття до громадянства.
- •50. Натуралізація.
- •51. Набуття громадянства в порядку правонаступництва держав.
- •52. Оптація.
- •53. Способи припинення громадянства.
- •54. Позбавлення громадянства.
- •55. Множинне громадянство та його юридичні наслідки.
- •56. Безпосередня демократія: поняття та основні форми.
- •57. Конституційно-правовий інститут виборів.
- •58. Принципи виборчого права.
- •59. Поняття та види виборчих систем.
- •60. Поняття та види виборів.
- •61. Виборчий процес та його етапи.
- •62. Конституційно-правовий інститут референдуму.
- •63. Поняття та види референдуму.
52. Оптація.
Оптація (лат. - оптаціо - бажання) - право особи обирати громадянство. Якщо особа проживає на певній території, яка змінює свою державну належність особам надається вибір громадянства. Оптація може бути як засобом набуття громадянства, так і можливістю від нього відмовитись.
Оптація означає вибір громадянства. Право оптації надається, як правило, міжнародним договором, але може мати місце й однобічний порядок її надання. Оптація не завжди є способом придбання громадянства. Так, у конвенціях про подвійне громадянство особі, що є біпатридом, може бути надане право оптувати (вибрати) одне із двох громадянств і тим самим втратити інше Оптація передбачалася, наприклад, у мирних договорах 1947 р., відповідно до яких відбувалися територіальні зміни як наслідок другої світової війни. В 1951 р. між СРСР і Польщею був укладений договір про обмін ділянками території в районі Люблинского воєводства ПНР і Дрогобычской (нині Львівської) областю УРСР. При цьому населенню було надане право оптації.
53. Способи припинення громадянства.
- вихід з громадянства або відмова від громадянства відбувається за заявою особи до компетентного органу. Вихід базується на волевиявленні зацікавленої особи.
- втрата громадянства може відбуватися без заяви зацікавленої особи при невиконанні певних умов.
- позбавлення громадянства – це санкція за негативну поведінку особи. Цей спосіб є характерним для недемократичних країн. В тих же випадках іноді використовується як покарання як крайня міра в демократичних країнах, на підставі закону. Сучасне міжнародне право забороняє лише свавільне позбавлення громадянства. На відміну від виходу з громадянства позбавлення здійснюється з ініціативи органів державної влади, а не самої особи.
54. Позбавлення громадянства.
Насамперед слід зазначити Загальну декларацію прав людини від 10 грудня 1948 року, що у п. 2 статті 15 закріпила положення, відповідно до яких ніхто не може бути довільно позбавлений свого громадянства або права змінити своє громадянство.
Проблема позбавлення громадянства регулюється Конвенцією про скорочення безгромадянства від ЗО серпня 1961 року, відповідно до положень котрої істотно обмежуються умови, при яких громадянин може бути позбавлений громадянства. Зокрема, стаття 9 Конвенції встановлює пряму заборону на індивідуальне або групове позбавлення громадянства з расових, етнічних, релігійних або політичних мотивів.
У сучасному міжнародному праві інститут позбавлення громадянства вважається неприйнятним. Таке відношення було вироблено світовим співтовариством ще у відповідь на протиправні дії фашистських держав, що позбавляли громадянства окремих осіб або групи осіб за національними або расовими мотивами. Водночас не варто забувати, що вже в повоєнні роки в деяких тоталітарних державах, у тому числі в СРСР, дуже часто практикувалося позбавлення громадянства за політичними мотивами. Так, у сімдесяті роки XX сторіччя за критику політичного режиму у своїй країні громадянства СРСР були позбавлені видатні діячі культури і мистецтва.