
- •1. Конституційне право в системі публічного права.
- •2. Предмет правового регулювання галузі конституційного права.
- •3. Методи правового регулювання суспільних відносин у конституційному праві.
- •4. Система галузі конституційного права: поняття та елементи.
- •5. Конституційні принципи як елементи системи конституційного права.
- •6. Конституційний принцип розподілу влади.
- •7. Конституційний принцип народного суверенітету.
- •8. Конституційний принцип правової держави.
- •9. Конституційно-правові інститути.
- •10. Конституційно-правові норми: поняття, особливості та класифікація.
- •11. Поняття та види джерел конституційного права.
- •12. Формалізовані джерела конституційного права та їх характеристика.
- •13. Закон в системі джерел конституційного права.
- •14. Неформалізовані джерела конституційного права.
- •15. Конституційно-правові відносини: зміст та структура.
- •16. Суб’єкти, об’єкти та зміст конституційно-правових відносин.
- •17. Підстави виникнення, зміни та припинення конституційно-правових відносин.
- •18. Юридичні факти в конституційному праві.
- •19. Поняття конституції та її сутність.
- •20. Основні етапи конституційного розвитку.
- •21. Форма і структура сучасних конституцій.
- •22. Типологія сучасних конституцій.
- •23. Установча природа конституцій.
- •24. Способи прийняття конституції.
- •25. Порядок внесення змін та доповнень до конституції.
- •26. Розвиток та перегляд конституцій.
- •27. Основні юридичні властивості конституції.
- •28. Зміст конституції. Еволюція змісту сучасних конституцій.
- •29. Сутність принципу конституційного верховенства.
- •30. Способи правової охорони конституції.
- •31. Основні моделі конституційного контролю.
- •32. Американська модель конституційного контролю.
- •33. Поняття та особливості конституційно-правової відповідальності.
- •34. Підстави конституційно-правової відповідальності.
- •35. Види конституційно-правової відповідальності.
- •36. Особливості конституційно-правових санкцій.
- •37. Поняття та основні моделі конституційно-правового статусу особи.
- •38. Структура конституційно-правового статусу особи.
- •39. Принципи конституційно-правового статусу особи.
- •40. Система конституційних прав і свобод людини і громадянина. Основні критерії класифікації конституційних прав і свобод.
- •41. Основні способи закріплення прав та свобод людини та громадянина.
- •42. Конституційні обов’язки громадян.
- •43. Поняття, суть і види правових гарантій конституційних прав і свобод людини і громадянина.
- •44. Процесуальні гарантії конституційні гарантії конституційних прав та свобод.
- •45. Інституційні гарантії конституційних прав та свобод.
- •46. Інститут омбудсмана в системі гарантій конституційних прав та свобод.
- •47. Європейський Суд з прав людини в системі гарантій конституційних прав і свобод.
- •48. Поняття громадянства.
- •49. Способи набуття громадянства. Умови прийняття до громадянства.
- •50. Натуралізація.
- •51. Набуття громадянства в порядку правонаступництва держав.
- •52. Оптація.
- •53. Способи припинення громадянства.
- •54. Позбавлення громадянства.
- •55. Множинне громадянство та його юридичні наслідки.
- •56. Безпосередня демократія: поняття та основні форми.
- •57. Конституційно-правовий інститут виборів.
- •58. Принципи виборчого права.
- •59. Поняття та види виборчих систем.
- •60. Поняття та види виборів.
- •61. Виборчий процес та його етапи.
- •62. Конституційно-правовий інститут референдуму.
- •63. Поняття та види референдуму.
32. Американська модель конституційного контролю.
Поява її пов’язана із відомої нам з історії справи «Мербері прости Медісона» у США. На сьогоднішньому етапі повноваженнями у сфері контролю за конституційністю законів наділені практично всі суди загальної юрисдикції, тому сам контроль є казуальним. Відповідне рішення будь-якого загального суду стає обов'язковим у межах його територіальної юрисдикції.
Такий контроль має універсальний характер – відносно всіх законів, а не лише конституції.
За умов апеляції остаточне рішення, яке є обов'язковим для всіх судів, приймає верховний суд. Закон, визнаний Верховний Суд неконституційним повністю або частково, формально залишається чинним, однак жоден інший суд не може його застосовувати. Відтак відповідний закон фактично втрачає силу. Парламент у таких випадках, як правило, скасовує або змінює його.
Правом ініціативи наділені виключно сторони судового провадження.
Подібна модель конституційної юрисдикції прийнята також в Аргентині, Норвегії, Японії та деяких інших країнах.
33. Поняття та особливості конституційно-правової відповідальності.
Конституційно-правова відповідальність – це відповідальність, передбачена нормами конституційного права і яка настає при порушенні конституційних обов’язків.
Особливості конституційно-правової відповідальності:
1) системоутворюючий характер;
2) багатоаспектність:
- відповідальність влади перед суспільством за реалізацію тих повноважень, які народ як єдиний носій влади передав конкретним державним інститутам та конкретним посадовим особам;
- відповідальність держави за забезпечення прав і свобод особи;
- конституційна відповідальність окремої особи чи групи осіб за невиконання своїх обов’язків або за зловживання своїми правами.
3) політичний характер відповідальності (через особливості предмету конституційно-правового регулювання;
4) особливий суб’єктний склад (як правило суб’єктами є органи влади та посадові особи; фізична особа не є основним суб’єктом такої відповідальності - обмежені санкції до фізичної особи (втрата громадянства), в той же час громадяни за порушення конституційних обов’язків може нести іншого виду юридичну відповідальність);
5) специфічні підстави настання відповідальності (підставою ретроспективної відповідальності є юридичний факт конституційного делікту, а позитивної – юридичний акт набуття статусу суб’єкта конституційних відносин);
6) латентний (прихований) характер (підставою настання може бути порушення як конституційної норми, так і конституційних принципів).
34. Підстави конституційно-правової відповідальності.
Специфічні підстави настання відповідальності - підставою ретроспективної відповідальності є юридичний факт конституційного делікту, а позитивної – юридичної акт набуття статусу суб’єкта конституційних відносин.
Підставою настання може бути порушення як конституційних норм, так і конституційних принципів.
Підставами відповідальності, за конституційним правом, є нормативні та фактичні умови. Нормативна основа передбачає лише можливість юридичної відповідальності, а реальною вона стає за наявності юридичних фактів.
Підставами позитивної відповідальності є виконання суб'єктом конституційних відносин певних функцій. Так, державний орган, посадова особа несуть відповідальність вже з огляду на те, що до цього зобов'язує їх статус. Позитивна відповідальність характерна й тим, що іноді важко визначити формалізовані критерії для оцінки поведінки вказаних суб'єктів. Часом їх у законі немає взагалі. Підставами даної відповідальності можуть бути такі критерії, як бездіяльність посадової особи, недосягнення поставлених цілей і завдань, неефективна робота певних органів тощо.
Фактичною підставою відповідальності в ретроспективному плані є вчинення правопорушення.