29. Сутність принципу конституційного верховенства.

Забезпечення захисту конституції є одним із найважливіших пунктів у конституційному праві. Правова охорона у державі повинна бути направлена на стабільний і державний лад, стабілізацію конституційного статусу громадянина, дотримання суб’єктами їх юридичних обов’язків, а отже і на верховенство конституції.

Розуміння охорони конституції сьогодні зводиться до хорони її від порушення норм конституції (дотримання її норм суб’єктами) та до відповідності норм національного законодавства нормам конституції.

Верховенство конституції означає ієрархічну підпорядкованість всіх інших норм права на сонові і в відповідності до норм конституції.

Існує два аспекти верховенства конституції:

- матеріальний аспект (кожен закон за змістом не повинен перечити змісту конституції);

- формальний аспект (будь-який закон не може перечити не тільки за змістом, а також за формою і порядком прийняття).

30. Способи правової охорони конституції.

Правова охорона конституції розглядається у вузькому та широкому значеннях:

Широке розуміння - діяльність усіх органів державної влади, місцевого самоврядування та кожної особи покликана дотримуватись її норм.

Вузьке розуміння - діяльність судів загальної юрисдикції або спеціальної створених судових або квазі судових установ щодо відповідності законів та інших норм-прав актів конституції, а також відповідності дій органів державної влади.

Правова охорона може здійснюватись як правовими, так і неправовими способами, що іноді прямо передбачено основним законом. Так, конституції ФРН та Словаччини передбачаються, що народ має право на опір неконституційній владі. Дотриманню конституції сприяють відносини субординації в системі державних органів, механізм розподілу лади, також діяльність ЗМІ.

Однак, вирішальними є правові засоби захисту конституції. Сьогодні часто гарантом конституції виступає голова держави - Президент, який наділений значними повноваженнями щодо дотримання конституції. Їх також має парламент: він в межах своїх повноважень приймає закони у відповідності з нормами конституції та здійснює парламентський контроль (зо доходами, видатками бюджету, за дотриманням прав та свобод людини). Захист конституції здійснюють і правоохоронні органи (поліція, прокуратура).

В більшості держав існує спеціальний вид юридичної діяльності, сутність якого полягає в тому, щоб забезпечити верховенство основного закону. Це інститут судового конституційного контролю.

31. Основні моделі конституційного контролю.

В більшості держав існує спеціальний вид юридичної діяльності, сутність якого полягає в тому, щоб забезпечити верховенство основного закону. Це інститут судового конституційного контролю. Він необхідним атрибутом демократичної системи. Проголошення Конституції буде залишатись декларацією, поки його не буде запроваджено. Такий контроль має правовий та юридичний наслідки. Існує майже у всіх країнах світу у чотирьох базових моделях:

1) Американська модель.

Поява її пов’язана із відомої нам з історії справи «Мербері прости Медісона» у США. На сьогоднішньому етапі повноваженнями у сфері контролю за конституційністю законів наділені практично всі суди загальної юрисдикції, тому сам контроль є казуальним. Відповідне рішення будь-якого загального суду стає обов'язковим у межах його територіальної юрисдикції.

Такий контроль має універсальний характер – відносно всіх законів, а не лише конституції.

За умов апеляції остаточне рішення, яке є обов'язковим для всіх судів, приймає верховний суд. Закон, визнаний Верховний Суд неконституційним повністю або частково, формально залишається чинним, однак жоден інший суд не може його застосовувати. Відтак відповідний закон фактично втрачає силу. Парламент у таких випадках, як правило, скасовує або змінює його.

Правом ініціативи наділені виключно сторони судового провадження.

Подібна модель конституційної юрисдикції прийнята також в Аргентині, Норвегії, Японії та деяких інших країнах.

2) Європейська модель.

- наявність у державному механізмі спеціалізованих судових органів (конституційного суду), відокремленого від системи судів загальної юрисдикції;

- видатну роль в обґрунтуванні європейської моделі конституційної юрисдикції відіграв відомий теоретик права Г. Кельзен — один з творців конституційного суду в Австрії. Тому її нерідко називають «кельзенівською»;

- відповідні повноваження належать єдиному органові, який не має якоїсь ієрархії органів;

- визначається чітке коло суб’єктів, які можуть звернутись до такого суду.

- різновидом європейської моделі є Німецька модель, де існує окремий Федеральний Конституційний суд, але всі інші суди обмежено також здійснюють конституційний контроль. Там існує розмежування такого контролю на абстрактний та конкретний.

3) Французька модель.

- вважається різновидом європейської моделі;

- ґрунтується на практиці так званих квазі судових органів.

4) Інститут ампаро - фактично цей контроль здійснюється судами загальної юрисдикції, але тут діє право публічно-правового позову, предметом позову є скарга особи на порушення гарантованого конституцією права. Різновидом його є Швейцарська модель, особливість якої зумовлена історично – велику силу там має інститут референдуму.