22. Типологія сучасних конституцій.

За юридичною силою:

1) Нормативна (демократичні держави, вона вважається джерелом права) містить норми прямої дії, безпосередньо захищає право громадян перед державою, в тому числі і в судовому порядку, зобов’язує і владу, і громадянина;

2) Номінальна (тоталітарні та авторитарні держави, лише для законодавця) суди позбавлені використовувати норми конституції;

3) Семантична ( суто символічний документ, який не є ні для кого законом) тимчасові, після державних переворотів, існували в Нігерії.

За порядком внесення змін:

1. Гнучка;

2. Жорстка.

За формою:

1) Кодифікована;

2) Не кодифікована;

3) Змішана.

23. Установча природа конституцій.

Суть установчої природи конституції полягає у тому, що у ній закріплюються найважли­віші права, свободи та обов'язки громадян, система й основні принци­пи діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування. Установча функція конституції має в основі теорію установчої влади, що наголошує на тому, що питання прийняття, змін і доповнень до конституції є прерогативою народу – виключного суверену.

Слово "установча" необхідно розуміти в тому сенсі, що конституція або закріплює те, що вже існує як результат діянь людей, або створює передумови для зовсім нових суспільних відносин, що дозріли в суспільстві, але не здатних виникати, поки не буде для них необхідної правової бази, що із прийняттям конституції і засновується. Таким чином, установчі початки конституцій можуть виявлятися і стосовно суспільного (політичної) системі в цілому, і стосовно конкретних державно-правових інститутів і установ.

Установча природа конституції виявляється також у тому, що її розпорядження виступають першоосновою, є первинними. Якщо конституція – це акт установчої влади, то закон – це акт законодавчої влади.

24. Способи прийняття конституції.

Розрізняють такі способи прийняття конституцій:

1. Октроювання (дарування) — це дарування конституції одностороннім актом глави держави (монарха). Це найменш демократичний спосіб прийняття конституції. З нині чинних октройованими є конститу­ції Бельгії та Монако;

2. Первісна установча влада передбачає такі три форми прийняття конституцій:

- Референдум (найнижча форма демократії);

- Установчі збори (або Конституційний конвент, Конституційна асамблея), що збираються виключано для прийняття конституції. Є найвищим проявом демократії. Вони бувають суверенні, які оста­точно приймають конституцію, та не суверенні, які лише вироб­ляють конституцію, а затверджується вона іншим способом (най­частіше референдумом);

- Парламентом.

25. Порядок внесення змін та доповнень до конституції.

Способи внесення змін:

1. внесення змін на референдумі;

2. внесення поправок двома складами парламенту;

3. метод ратифікації.

Ініціатива щодо внесення змін до конституції може виходити від: Президента, Уряду, Парламенту, Народу.

Прийняття рішення про внесення змін до конституції може бути прийнято парламентом, референдумом, главою держави, спеціальним органом.

Види конституцій за способом внесення змін до неї:

1. Гнучкі – внесення змін до конституції = прийняття звичайного закону;

2. Жорсткі – внесення змін до конституції здійснюється за ускладненою процедурою – кваліфікованою більшістю парламенту;

3. Особливо жорсткі - це конституції, зміни до яких затверджуються:

• на референдумі;

• парламентом наступного скликання;

• органами суб'єктів федерації;

• шляхом застосування інших процедур, що ратифікують зміни.

4. Конституції, в яких усі частини змінюються по-різному, називаються конституціями змішаного типу.