- •1. Конституційне право в системі публічного права.
- •2. Предмет правового регулювання галузі конституційного права.
- •3. Методи правового регулювання суспільних відносин у конституційному праві.
- •4. Система галузі конституційного права: поняття та елементи.
- •5. Конституційні принципи як елементи системи конституційного права.
- •6. Конституційний принцип розподілу влади.
- •7. Конституційний принцип народного суверенітету.
- •8. Конституційний принцип правової держави.
- •9. Конституційно-правові інститути.
- •10. Конституційно-правові норми: поняття, особливості та класифікація.
- •11. Поняття та види джерел конституційного права.
- •12. Формалізовані джерела конституційного права та їх характеристика.
- •13. Закон в системі джерел конституційного права.
- •14. Неформалізовані джерела конституційного права.
- •15. Конституційно-правові відносини: зміст та структура.
- •16. Суб’єкти, об’єкти та зміст конституційно-правових відносин.
- •17. Підстави виникнення, зміни та припинення конституційно-правових відносин.
- •18. Юридичні факти в конституційному праві.
- •19. Поняття конституції та її сутність.
- •20. Основні етапи конституційного розвитку.
- •21. Форма і структура сучасних конституцій.
- •22. Типологія сучасних конституцій.
- •23. Установча природа конституцій.
- •24. Способи прийняття конституції.
- •25. Порядок внесення змін та доповнень до конституції.
- •26. Розвиток та перегляд конституцій.
- •27. Основні юридичні властивості конституції.
- •28. Зміст конституції. Еволюція змісту сучасних конституцій.
- •29. Сутність принципу конституційного верховенства.
- •30. Способи правової охорони конституції.
- •31. Основні моделі конституційного контролю.
- •32. Американська модель конституційного контролю.
- •33. Поняття та особливості конституційно-правової відповідальності.
- •34. Підстави конституційно-правової відповідальності.
- •35. Види конституційно-правової відповідальності.
- •36. Особливості конституційно-правових санкцій.
- •37. Поняття та основні моделі конституційно-правового статусу особи.
- •38. Структура конституційно-правового статусу особи.
- •39. Принципи конституційно-правового статусу особи.
- •40. Система конституційних прав і свобод людини і громадянина. Основні критерії класифікації конституційних прав і свобод.
- •41. Основні способи закріплення прав та свобод людини та громадянина.
- •42. Конституційні обов’язки громадян.
- •43. Поняття, суть і види правових гарантій конституційних прав і свобод людини і громадянина.
- •44. Процесуальні гарантії конституційні гарантії конституційних прав та свобод.
- •45. Інституційні гарантії конституційних прав та свобод.
- •46. Інститут омбудсмана в системі гарантій конституційних прав та свобод.
- •47. Європейський Суд з прав людини в системі гарантій конституційних прав і свобод.
- •48. Поняття громадянства.
- •49. Способи набуття громадянства. Умови прийняття до громадянства.
- •50. Натуралізація.
- •51. Набуття громадянства в порядку правонаступництва держав.
- •52. Оптація.
- •53. Способи припинення громадянства.
- •54. Позбавлення громадянства.
- •55. Множинне громадянство та його юридичні наслідки.
- •56. Безпосередня демократія: поняття та основні форми.
- •57. Конституційно-правовий інститут виборів.
- •58. Принципи виборчого права.
- •59. Поняття та види виборчих систем.
- •60. Поняття та види виборів.
- •61. Виборчий процес та його етапи.
- •62. Конституційно-правовий інститут референдуму.
- •63. Поняття та види референдуму.
1. Конституційне право в системі публічного права.
Конституційне право розглядається в трьох аспектах: як галузь права, як наука і як навчальна дисципліна.
Конституційне право як галузь права — це основоположна, фундаментальна галузь усієї національної системи права, яка регулює основоположні сфери суспільного життя та є основою для регулювання у всіх інших сферах життя. Вона становить сукупність конституційно-правових норм, що закріплюють економічну, політичну й соціальну основи держави; права та обов'язки громадян (підданих); форми правління, державного устрою; політичний режим; організацію, компетенцію і порядок діяльності вищих і місцевих органів державної влади й управління; виборче право і виборчу систему. Ці норми встановлюються органами вищої державної влади і виражають волю панівних соціальних верств суспільства. Такі правові норми закріплюються в системі конституційних актів і спираються на примусову силу держави.
Конституційне право України відноситься до галузей публічного права. До ознак публічного права можна віднести такі:
Галузі публічного права регулюють відносини між нерівними, юридично підпорядкованими суб'єктами;
Його норми спрямовані на регулювання відносин, в яких суб'єкти задовольняють загальний (публічний,державний) інтерес;
Має особливості суб'єктного складу (основним учасником публічно-правових відносин завжди виступає держава, а додатковим — суб'єкти приватного права.
За своїм призначенням воно випливає з приватного права, підкоряється йому (тобто державно-правовий порядок створюється засобами публічного права з метою забезпечення сфери свободи особи, вільної від державного втручання);
Його суб'єкти здійснюють волевиявлення одноособово. Це означає, що публічно-правові відносини може регулювати, а відповідні права і обов'язки їх суб'єктів здатна встановлювати лише держава;
В ньому застосовується імперативний метод регулювання. Головним правовим інструментарієм таких галузей є позитивні зобов'язання та заборони. Основним типом правового регулювання виступає спеціальний дозвіл.
2. Предмет правового регулювання галузі конституційного права.
Предмет будь-якої галузі права визначається якостями суспільних відносин, що регулюються нормами цієї галузі права.
Перший підхід: найчастіше предмет конституційного права визначають як сусп. відносини, які виникають з приводу здійснення публічної влади, зокрема у процесі її здійснення. Російська наука, зокрема і радянська, дотримувалась такого погляду, поширений цей підхід і в німецькій правовій доктрині. Дана думка зумовлена тим, що в більшість норм Конституції закріплюють саме порядок здійснення державної влади.
Другий підхід: норми конституційного права, в першу чергу, покликані захищати права та законні інтереси людини в державі та повинні забезпечувати таку організацію влади в державі, яка б підпорядковувалась інтересам громадян.
Третій підхід: конституційне право має на меті забезпечити взаємодію двох основних складових держави – свободу людини і державну владу. Носієм влади є держава, а свободи – людина, права і свободи якої є найбільшими соціальними цінностями.
Конституційне право регулює відносини між людиною, суспільством та державою. Норми покликані з’єднувати їх, визначивши цінності, які панують у суспільстві, на основі реальної практики у конкретній країні.