4.Економічне вчення а.Сміта.

Адам Сміт (1723–1790) народився в Шотландії в сім'ї чиновника. У 1740 р. закінчив університет у м. Глазго і був направлений для підвищення освіти в Оксфордський уні­верситет. У 28 років обраний професором філософії і моралі університету в Глазго. У 1759 році він видав наукову працю під назвою «Теорія моральних почуттів», яка принесла йому широку популярність.

У 41 рік Сміт відмовився від роботи в університеті й зайняв місце вихователя в сім'ї видатного політичного діяча. У цей час (1764–1766 рр.) він багато подорожував по Європі, особисто познайомився з французь­кими вченими Ф. Кене, А.Р.Ж. Тюрго і почав роботу над головною працею «Дослідження про природу і причини ба­гатства народів». У 1778 р. Сміт був призначений на посаду комісара митниці в Единбурзі, з 1787 р. – ректор універси­тету в Глазго.

            Поява книги Сміта «Дослідження про природу і причи­ни багатства народів» було завершенням етапу становлення політичної економії як науки. У ній автор чітко визначив предмет, методологію і загальну основу політичної економії як особливої галузі знання.

            Предметом економічної науки, за Смітом, є суспільний економічний розвиток і зростання добробуту суспільства. При цьому розвиток економіки спирається на матеріальні (фізичні) ресурси суспільства, використання яких ведедо створення благ і багатства народу.     Методологія вчення Сміта ґрунтується на концепції еко­номічного лібералізму,  основні положення якої такі:

• інтереси окремих осіб співпадають з інтересами су­спільства;

• «економічна людина», за Смітом, – це особа, яка на­ділена егоїзмом і прагне до все більшого нагромадження ба­гатства;

• неодмінною умовою дії економічних законів є вільна конкуренція;

• «полювання» за прибутком і вільна торгівля оцінюють­ся Смітом як діяльність, вигідна всьому суспільству;

• на ринку діє «невидима рука», за допомогою якої вільна конкуренція управляє діями людей через їхні інте­реси і веде до вирішення суспільних проблем у найкращий спосіб, максимально вигідний як окремим особам, так і всьому суспільству взагалі.

            Завдання політичної економії, за Смітом, полягає у збільшенні могутності та багатства країни. В основі економічних поглядів Сміта лежить ідея, що продукти матеріального виробництва – це багатство нації,  а  його величина залежить:

від частки населення, зайнятого продуктивною пра­цею; •    продуктивності праці.

            Головний чинник збільшення рівня продуктивності праці – це поділ праці, або спеціалізація.  Результатом поділу праці, за Смітом, є:

• економія робочого часу;

• вдосконалення навичок роботи;

• винахід машин, що полегшують ручну працю.

            Гроші, за Смітом, – особливий товар, який є загальним засобом обміну.Сміт вважав, що витрати обігу мають бути мінімальни­ми, і тому віддавав перевагу паперовим грошам.

            У теорії вартості яскраво виражена суперечливість по­глядів Сміта. У своїх працях він визначає три підходи до поняття вартості:

1)     вартість визначається витратами праці;

2)     вартість визначається працею, що купується, тобто кількістю праці, на яку можна придбати певний товар. Це положення справедливе для простого товарного виробниц­тва, а в умовах капіталістичного виробництва – ні, оскіль­ки товаровиробник при обміні отримує більше, ніж витра­тив на оплату праці;

3)     вартість визначається прибутками, тобто джерелами прибутку, до яких вчений відносив заробітну плату, прибу­ток і ренту. Це визначення носить назву «догма Сміта» і лягло в основу теорії факторів виробництва.

            Визнаючи, що до вартості одиничного товару, крім при­бутків, входить також вартість спожитих засобів виробниц­тва, Сміт, однак, стверджував, що їхня вартість створюєть­ся живою працею в інших галузях, тому, зрештою, вартість сукупного суспільного продукту зводиться до суми при­бутків. Таким чином, виходить, що вартість засобів вироб­ництва, створена працею минулих років, зникла.

            Сміт вважав, що заробітна плата – це «продукт праці, винагорода за працю». Розмір заробітної плати залежить від економічної ситуації в країні, оскільки при збільшенні багатства збільшується попит на працю. Прибуток – це «ви­рахування з продукту праці», різниця між вартістю вироб­леного продукту і заробітною платою робітників. Земельна рента – це також «вирахування з продукту праці», який створюється неоплаченою працею працівників. Капітал – це частина запасів, на яку капіталіст розраховує отримати прибуток. Головний чинник нагромадження капіталу, за Смітом, – ощадливість. Сміт увів поділ капіталу на основний і оборот­ний. Під основним капіталом він розумів капітал, який не вступає в процес обігу, а під оборотним – капітал, який змінює форму в процесі виробництва. Однак відповідно до своєї теорії вартості, яка не враховувала вартості засобів виробництва, створеної працею минулих років, він ігнору­вав постійний капітал.

            Принцип повного невтручання держави в економіку країни – «laissezfaire», за Смітом, – є умовою багатства, а державне регулювання необхідне лише у разі виникнення загрози загальному благу. Сміт сформулював чотири правила оподаткування:

1)     пропорційність – податки мають сплачувати всі гро­мадяни, кожний відповідно до своїх доходів;

2)     мінімальність – податок має бути мінімальним і вста­новлюватися за принципом справедливості;

3)     визначеність – податок, який слід сплатити, має бути точно наперед визначеним і не змінюватися довільно;

4)     зручність для платника – всякий податок має стя­гуватися у такий час і спосіб, який найменш обтяжливий для платника.