3.Фізіократи."Економічна таблиця" ф.Кене.

   Економічна школа фізіократів, як особлива складова класичної політичної економіі, виникла і розвивалась у провідних країнах Західної Європи. Найбільший розвиток теорія фізіократизму отримала у Франції в середині XVIII ст., в перехідний період від феодалізму до мануфактурного капіталізму. Слово “фізіократизм” грецького походження і складається з двох слів “фізіо” – природа і “кратоз” – влада, сила, панування. Суть фізіократизму у його центральній ідеї – вивчення основ природного порядку в економіці. Фізіократи, або прихильники ідеї природного закону, були виразниками природовладдя, досліджували природні закони суспільного бутя. Вперше застосував термін “фізіократизм” Дюпон де Немур. у своєї кнізі “Фізіократія, або природна конструкція найбільш вигідного управління людським родом” (1768 р.).Виникнення фізіократизму пов’язується з критикою меркантилізму. На той час у сільському господарстві провідних европейських країн загострилися соціальні і політичні антагонізми та економічні суперечності, які вимагали негайного свого розв’язання. Особливо складною ситуація була у Франції, де центр економічних суперечностей, у зв’язку з нерозвиненістю промисловості, перебував у сільському господарстві і вирішення аграрних проблем стало головним питанням економіки цього періоду.Основний внесок у розробку аграрних проблем зробили таки французькі фізіократи, як: Франсуа Кене (1694 – 1774), Анн Робер Жак Тюрго (1727 – 1781), Віктор Рікетті Мірабо (1715 – 1789), Дюпон де Немур (1739 – 1817), Поль П’єр Мерсьє (1720 – 1793), Венсан де Гурне (1712 – 1759) та ін. Помітний спадок у розв’язанні аграрних проблем залишив і англійський економіст-фізіократ Річард Кантільон (1680 – 1734). 

Фізіократи:– досліджували (на відміну від меркантилістів) переважно проблеми сфери виробництва, зокрема сільського господарства;    – джерелом багатства нації вважали не зовнюшню торгівлю, а сільське господарство;– були прихильниками ідеї цілковитого економічного лібералізму, концентрованим виразом якого став знаменитий принцип “laissez faire”. Цей принцип означає: „Дайте людям самим робити свої справи, дайте справам іти своїм ходом”, або „нехай все іде, як іде”. Держава не повинна втручатись у господарську діяльність. Її завданням має бути лише збір податків, забезпечення обороноздатності країни, прав і свобод людей.     – вважали, що праця людини має бути вільною, її плоди недоторканними, а власність – священною.    – були прихильниками перенесення дослідження про походження додаткової вартості і інших економічних процесів із сфери обігу у сферу виробництва, заклали підвалини для аналізу капіталістичного виробництва;    – розробили теорію „природного порядку”, пов’язану з визнанням об’єктивного та закономірного характеру розвитку ринкової економіки;    – висунули концепцію „чистого продукту”, під яким розуміли отриманий у землеробстві надлишок продукції, що перевищує витрати виробництва.    Погляди фізіократів відіграли велику роль у подальшому розвитку економічної думки. На думку А. Сміта, доктрина фізіократів, незважаючи на деякі недоліки, найбільш наближена до істини, ніж будь-яка інша теорія політичної економії з опублікованих досі.

Основоположником та визнаним лідером школи фізіократів був Франсуа Кене (1694-1774). Він був придворним медиком Людовіка XV, а проблемами економіки почав займатися у 60 років. Кене – автор «економічної таблиці», в якій показано, як сукупний річний продукт, що створюється в сільському господарстві, розподіляється між класами: продуктивним 9 особи, зайняті в сільському господарстві, - фермери і сільські наймані робітники), безплідним ( особи, зайняті в промисловості, а також купці) і власниками ( особи, що одержують ренту, - землевласники і король). У цьому творі Кене представив основні шляхи реалізації суспільного продукту у вигляді напрямленого графіка з трьома вершинами 9 класами), об»єднавши всі акти обміну в масовий рух грошей і товарів, але при цьому виключивши процес накопичення.

« Економічна таблиця » втілила в собі всі основні положення вчення фізіократів:

ü Суспільство поділяється на три класи ( земельних власників, фермерів і «некорисних»);

ü Чистий продукт ( додаткова вартість) виробляється тільки у сільському господарстві;

ü Для промисловості характерно лише додавання вартостей;

ü Обмін еквівалентів у торгівлі є результатом вільної конкуренції;

ü Капітал фермерів поділяється на первісні і щорічні аванси.

Таким чином, обіг річного продукту забезпечує відшкодування використаних фондів сільського господарства і промисловості як передумову поновлення виробництва.

Податки, на думку Кене, повинні стягуватися тільки із землевласників у розмірі 1/3 чистого продукту.

Кене розробив концепцію природного порядку, в основі якої лежать моральні закони держави, тобто інтереси окремої особи не можуть іти врозріз зі спільними інтересами суспільства.