15. Теорія інфляції м. Фрідмена
В якості вступу варто було б навести загальне визначення інфляції. Інфляція – стійке і відчутне зростання рівня цін,яке виникло внаслідок того, що значна частина грошової маси виявилася незабезпеченою грошовою масою.
Далі було б доцільним сказати, що наприкінці 1960-х років М. Фрідмен реформував кількісну теорію грошей. Головною ідея полягала у визнанні безпосереднього впливу зміни грошової маси до рівня цін. На думку Фрідмена, «гроші мають значення для динаміки цін», що дуже важливо, саме кількість грошей, а не відсоткові ставки, впливають на стан грошового ринку.
Варто такоє відмітити, що монетаристи на чолі з Фрідменом трактували інфляцію як виключно грошове явище. Монетаристи вважають, що у основі інфляційних процесів лежать зміни у співвідношенні між пропозицією від грошей і попитом на них.
Згідно з монетаристською теорією основна причина інфляції пов'язана з надлишком грошової маси: "багато грошей - мало товарів". Цей надлишок звичайно утвориться при проведенні політики грошового стимулювання сукупного попиту. В результаті гроші перестають відігравати роль інструмента ринкового регулювання.
Також не можна не згадати про методи антиінфляційної політики за М. Фрідменом. Можна виділити три основні принципи. Вони наступні: 1) це визначення часового лагу (запізнення) в одержанні ефекту від грошової політики. Під впливом останньої зміни грошової пропозиції відбуваються із запізненням, виявившись через 8-14 місяців після здійснення якогось заходу кредитно-грошової політики. 2) збалансований розвиток економіки вимагає неухильного забезпечення сталого і стабільного збільшення грошової маси. Монетаристи вважають, що грошово-кредитна система повинна стабілізувати не проценту ставку, як думають кейнсіанці, а темпи зростання грошової пропозиції. З цього положення Фрідмен вивів так зване "грошове правило", згідно з яким грошова пропозиція повинна зростати щорічно тими ж темпами, що й реальний валовий національний продукт (від 3 до 5 відсотків на рік). Таке правило, на думку Фрідмена, усуває непередбачений вплив на економіку антициклічної кредитно-грошової політики. Фрідмен вважав за необхідне збільшення грошової маси рівномірним темпом: "постійний очікуваний темп зростання грошової маси є більш істотним моментом, ніж знання точної величини цього темпу". 3) рекомендації кардинального скорочення державних витрат та перебудови економічних функцій держави, котру монетаристи однозначно визнають головним винуватцем інфляційних процесів. Держава спричиняє інфляцію, здійснюючи додаткову грошову емісію, встановлюючи високий рівень податків.
16. Монетаристська трактовка «кривої Філіпса»
Почати відповідь варто з нагадування того факту, що крива Філіпса –графічне відображення зворотної залежності між рівнем інфляції і рівнем безробіття запропонована в 1958 році англійським економістом Олбані Філіпсом, який на основі емпіричних даних по Англії за 1861-1957 роки вивів кореляційну залежність між рівнем безробіття і зміною приросту грошової заробітної плати.
Відкрита Филлипсом закономірність привернула увагу економістів - кейнсіанців, так як давала додаткове теоретичне обгрунтування для проведення активної стабілізаційної політики. Була розроблена концепція зворотного зв'язку між динамікою рівня безробіття (u) і темпу інфляції (π), що отримала назву кривої Філіпса.
Пробовжити варто з особливостей трактовки кривої Філіпса монетаристами. Монетаристи стверджують, в довгостроковому плані не існує зворотньої залежності між темпом інфляції і рівнем безробіття. А це означає, що неможливо, керуючи сукупним попитом за допомогою інструментів бюджетно-податкової та грошово-кредитної політики, скоротити безробіття, допустивши деяке прискорення інфляції. Результатом такої політики, на їх думку, буде лише прискорення інфляції, скоротити ж безробіття не вдасться, так як безробіття в довгостроковому плані тяжіє до природного рівня (який, як відомо, визначається особливостями ринку праці).
Ця логіка знайшла своє відображення в довгостроковій кривій Філліпса, яка виглядає як вертикальна лінія. Вертикальна крива Філіпса є яскравим вираженням класичної ідеї нейтральності грошей.
Відповідно з цією ідеєю довгострокова крива сукупної пропозиції (AS) також представлена вертикальною лінією.
Якщо держава почне проводити політику стимулювання сукупного попиту (в цілях скорочення безробіття), це призведе тільки до зростання рівня цін. Безробіття ж залишиться на своєму природному рівні, який не залежить від політики держави. Відповідно до трактуванням монетаристів природний рівень безробіття - це такий її рівень, при якому інфляція не прискорюється і не сповільнюється, тобто це рівень, до якого тяжіє безробіття в довгостроковому плані.
Втім, монетаристи вважають, що держава може і повинна, використовуючи знаходяться в його владі важелі, сприяти зниженню природного рівня безробіття, що зрушить довгострокову криву Філіпса вліво (відповідно довгострокова крива сукупної пропозиції зрушиться вправо).