35. Теорія досконалої конкуренції (дк)

Говорячи про теорію ДК, С. починає з критики позицій Маршала, який, за його словами, ненавмисно затримав розуміння загальної рівноваги. Роботи Чемберліна і його сучасників, поряд із завданням розвитку аналізу монополістичної, або недосконалої конкуренції,

мали завдання розвитку насамперед належного аналізу взаємозв'язку між фірмами і галуззю. ДК розвивається досить гладко, коли жорстко дотримується крайнє припущення про постійну віддачу від масштабу.Проте саме при строго постійної віддачі від масштабу теорія фірми випаровується. Якщо масштаб не має значення, то несуттєво, де ми проведемо межі фірми і проведемо ми їх взагалі. С говорить про те, що умертвіння концепції фірми в умовах самої досконалої конкуренції парадоксальним чином схвилювало вчених 20-80-х рр.. Калдор і Хікс помилялися, припускаючи, що фірма, що знаходиться в нейтральному рівновазі, може безкарно розширюватися до нескінченності, поки вона не "монополізує" галузь. Насправді, як було зазначено раніше, навіть якщо фірма має 99 або 100% галузевого випуску, при обговореному характері віддачі, вона має нульову довгострокову монопольну владу: чистий довгостроковий попит і його крива виходять шляхом вирахування з галузевої кривої горизонтальної кривої пропозиції дійсних і потенційних постачальників, в результаті виходить горизонтальна крива довгострокового попиту окремої фірми, подібно конституційному монарху, який може царювати поки не править.

36. Революційні погляди с у теорії мон конк

Самуельсон зазначає, що говорячи про теорію монополістичної або недосконалої конкуренції як

про "революцію", він наперед знає, що викличе незгоду, бо, за його словами, революція - це нормальний спосіб опису прискорення, що відбувається в загальному процесі розвитку. Робінсон і їх сучасники привели економістів до нової землі, як виражається С., і ті, хто критикують

їх, ніколи не зможуть виселити нас з неї, тобто переконати нас в протилежному. Заслужено відома стаття П'єро Сраффи 1926 проливає нове світло на аналіз маршалліанською впливу. Дійсно, галузі, в яких витрати падають у зв'язку із зовнішньою економією, є, ймовірно, курйозом. Якщо конкурентна галузь мала і за ступенем використання нею особливих факторів істотно відрізняється від більшості інших галузей, вона має тенденцію опинитися в становищі галузі з постійними витратами. В цьому ми можемо погодитися зі Сраффою. Але цей випадок постійних витрат не представляє істотної особливості для політики або інших цілей. Сьогодні в результаті зовсім інших історичних реалій мислення в дусі загальної рівноваги зметено областю аналітичної економіки. Від світу монополій

Сраффи, де кожна з них має свій власний ринок, але контрольований частковими замінниками, лежить прямий шлях до "монополістичної конкуренції і загальної теорії рівноваги "Роберта Триффіна 1940 р., а звідси рукою подати до "Теорії монополістичної конкуренції".

37.Максимізація – основа предмету економічної теорії

Відповідь на дане питання базується на роботі П. Самуельсона « Принципи максимізації в економічному аналізі». Так, в даній статті говориться, що з самої назви науки «економіка» вже випливає її предмет , а саме економія і максимізація(або оптимізація і максимізація). Через це Самуельсон і наголошує на практичному аспекті предмету економічної теорії, і як зазначається в статті колись економіка мала лише теоретичний аспект (Пигу в Кмбріджі не приходило в голову найняти економіста для управління пивоварним заводом, натомість зараз економісти і різноманітні економічні теорії користуються широкою популярністю у практичному застосуванні.) Також тут варто зазначити, що сам предмет екон. теорії виступаю в кількісній формі і в основному базується на значеннях цін або пропорціях бартерних обмінів. Так, як загальна ціль наукової діяльності полягає в економному описі природи, то і ціль економічної теорії як науки полягає в описі максимально ефективних методів використання природних ресурсів. Важливо зазначити, що припущення про те, що економічний аналіз використовує принцип максимізації перш за все для того, аби теоретично висвітлити предмет економічної теорії, є хибним. Адже ще задовго до того, як економічна наука стала ногу-в-ногу з її практичним застосуванням, економісти вже займались проблеми максимума і мінімума. Так, в трактаті А. Маршала «Принципи економічної нуки», головну увагу було приділено проблемі оптимального об*єма випуску, при якому виробник досягав би максимальний прибуток. І ще задовго до Маршала, в 1838 р. О. Курно вивчав проблему знаходження об*єму випуску для максимуму прибутку. Отже, підсумовуючи модна сказати що, предметом даної наукової галузі вважають вивчення поведінки і діяльності людини або груп людей з метою максимізації прибутку в умовах обмеженості ресурсів і безмежності потреб