33. Критика теорет-метод-х погляді а. Маршала

Самуельсон критикував Маршала за його небажання провести чітке розмежування між досконалою і менш ніж досконалою конкуренцією, бажаючи поєднати непоєднуване. Тобто Маршал припускав, що існує лише досконала конкуренція. В один і той же час він намагався розглядати випадки менш ніж досконалої і досконалої конкуренції. Він намагався отримати деяку подобу правдоподібності за допомогою розмов про якусь біологічну динаміку, не зумівши пояснити різницю між зворотним і незворотнім розвитком. Він наполягав на змішанні питання про зовнішню економію і неекономічність з абсолютно окремим (і віддільним) питанням зміни законів віддачі. Більша частина робіт 1920 - 1933 рр.. ставила перед собою завдання зійти з Маршаллової колії. Самуельсон приводив такі аргументи: 1) всім, хто читав Курно відома та частина теорії простої монополії, яка складається з простих і зрозумілих теорем, - про те, що загальна сума податку або податок на чистий прибуток не впливають на монопольний випуск, притому що податок на валовий дохід або випуск знижує обсяг випуску і збільшує ціни. 2) Маршал сам писав, що деяким підприємцям не вдається щось зробити через страх зіпсувати ринок. А це є ознакою недосконалої конкуренції. Помилка Маршала полягає тому, що він намагався вивчати недосконалу конкуренцію методами та прийомами, придатними тільки для вивчення досконалої конкуренції. 3) Маршал практично не використовував аналізу. Він добре розумів вимогу Курно: крива граничних витрат не повинна бути спадною для чистого конкурента, який максимизує, але ухилявся від простого прийняття цього факту 4) це веде до подальшого змішання Маршаллом явищ зовнішнього ефекту і збільшення віддачі. Так як Маршалл зробив елементарну помилку при графічному визначенні надлишку споживача, забувши взяти в розрахунок надлишок виробника, він прийшов до того, що, мабуть, схоже з існуючим політичним принципом: оподатковувати, щоб обмежувати галузі з зростаючими витратами; субсидувати, щоб розвивати галузі з падаючими витратами.

34. Концептуальні засади теорії монополії

Самуельсон приводив такі аргументи: 1) всім, хто читав Курно відома та частина теорії простої монополії, яка складається з простих і зрозумілих теорем, - про те, що загальна сума податку або податок на чистий прибуток не впливають на монопольний випуск, притому що податок на валовий дохід або випуск знижує обсяг випуску і збільшує ціни. 2) Маршал сам писав, що деяким підприємцям не вдається щось зробити через страх зіпсувати ринок. А це є ознакою недосконалої конкуренції. Помилка Маршала полягає тому, що він намагався вивчати недосконалу конкуренцію методами та прийомами, придатними тільки для вивчення досконалої конкуренції. 3) Маршал практично не використовував аналізу. 4) це веде до подальшого змішання Маршаллом явищ зовнішнього ефекту і збільшення віддачі. Так як Маршалл зробив елементарну помилку при графічному визначенні надлишку споживача, забувши взяти в розрахунок надлишок виробника, він прийшов до того, що, мабуть, схоже з існуючим політичним принципом: оподатковувати, щоб обмежувати галузі з зростаючими витратами; субсидувати, щоб розвивати галузі з падаючими витратами. Галузі з віддачею, що збільшується, ймовірно, коли-небудь будуть монополізовані, і монополія встановить ціну, що перевищує граничні витрати, і це перевищення створить умови для легального розширення даної галузі. Більш того, із зростанням віддачі граничні витрати виявляться нижче середніх і тому ціноутворення на основі граничних витрат потребуватиме державних субсидій. Але це конкурентна зниження витрат в галузі є протиріччям в термінах, так як збільшені доходи є внутрішніми для фірми. Тому маршалліанці квапляться сказати, що таке зниження затрат, звичайно, повинно відбуватися завдяки зовнішній економії, яку і треба субсидіювати. Субсидування зовнішньої економії дійсно є правильним, але, зовнішня економія повинна бути субсидійована навіть тоді, коли вона має місце в галузях, які постійно збільшують витрати; а зовнішня неекономічність потребує покарання навіть у тому випадку, коли вона має місце в галузях з витратами, що знижуються. Проблема в тому, що Маршалл просто помилився, коли зосередив свою увагу на впливі зовнішньої неекономічності і економії на питомі витрати галузі.