1. Кейнсіанська та неокласична моделі загальної економічної рівноваги: основні положення

Загальна рівновага – це стан економіки в цілому, при якому відповідність у функціонуванні всіх сфер економічної системи з урахуванням інтересів суспільства, тобто сукупної пропорційності і пропорційності між найважливішими параметрами формування макроекономіки: факторами економічного зростання та їх використанням; виробництвом і споживанням, споживанням і накопиченням, попитом на товари і послуги та їх пропозицією, матеріально-речовими та фінансовими потоками та ін.

Існує ряд основних моделей, що характеризують механізм встановлення загальної (макроекономічної) рівноваги. В тому числі до них відносяться неокласична та кейнсіанська моделі.

Основні засади неокласичної моделі загальної рівноваги були сформовані французьким економістом Леоном Вальрасом. Він довів, що в умовах ринкової економіки є можливість встановлення рівноваги на основі співвідношення пропозиції і попиту. Вільна конкуренція забезпечує встановлення ціни рівноваги. Рівноважна ціна - це ціна на конкурентному ринку, за якої величина попиту і пропозиції однакові, немає ні дефіциту, ні надлишку товарів ні послуг. Така ціна не містить у собі тенденції до зростання або до зниження обсягів виробництва. Модель загальної економічної рівноваги, описана у вигляді цілісної системи чітких кількісних залежностей. Серед них провідна роль належить системі рівнянь, що характеризує рівновагу двох ринків: виробничих послуг і продуктів споживання.

Модель загальної економічної рівноваги Л. Вальраса у математичній формі відбиває взаємозв'язок ринків товарів, послуг, факторів виробництва за умов вільної конкуренції.

Стан загальної ринкової рівноваги в неокласичній теорії визначається трьома умовами, дві з яких відображають рівність пропорцій обміну, а третя характеризує рівновагу у сфері виробництва: на ринку виробничих послуг попит і пропозиція рівні, встановлюються постійні та стійкі ціни; на ринку споживчих товарів і послуг попит і пропозиція рівні, реалізація здійснюється на основі постійних і стійких цін; ціни продажу товарів відповідають витратам на їх виробництво, виражених у продуктивних послугах.

В період панування монополій, які вкрай обмежили конкуренцію, з'явилась кейнсіанська загальна модель ринкової рівноваги. Насамперед Дж.М.Кейнс виявив ті фактори, що визначають умови макроекономічної рівноваги. Цими факторами є сукупний попит і сукупна пропозиція та пов'язані з ними сукупне споживання, сукупне заощадження і сукупне нагромадження (сукупні інвестиції). Саме сукупний попит є центральною ланкою макроекономічної кейнсіанської моделі (на відміну від класичної, де в центрі уваги була пропозиція). З ефективним попитом Кейнс пов'язував суть своєї теорії.

Ця модель називається також "45-градусна модель", "модель доходи - витрати" або "кейнсіанський хрест". Сукупний попит (AD) у моделі представлено плановими витратами - сумою, яку домогосподарства, фірми і держава мають намір потратити на купівлю товарів та оплату послуг (Е): E=C+I+G Сукупна пропозиція (AS) представлена фактичними витратами, Y. Якщо фактичний обсяг виробництва перевищує рівноважний, то це означає, що покупці купують товарів менше, ніж фірми виробляють, тобто AD<AS.(картинка 1)

Картинка 1 Картинка 2

Навпаки, якщо фактичний випуск Y2 менший за рівноважний рівень Y, то це означає, що фірми виробляють менше, ніж покупці готові придбати, тобто AD>AS.(картинка 2)