9.2(11)Протидимова вентиляція. Призначення та нормативні вимоги.
Аварійну вентиляцію для видалення диму при пожежі (протидимова вентиляція) передбачають з метою забезпечення евакуації людей з приміщень будівлі в початковій стадії пожежі, що виникла в одному з приміщень.
Витяжну протидимову вентиляцію вмонтовують для видалення диму з кожного виробничого і складського приміщення (з постійними робочими місцями) без природного освітлення або з кожної частини приміщення з природним освітленням (без ліхтарів), що знаходиться від зовнішніх стін з вікнами на відстані l, якщо приміщення віднесене до категорій А, Б і В (а також Г і Д в одноповерхових будівлях IV міри вогнестійкості). Відстань l визначають залежно від довжини зовнішніх стін, що доводиться на 1 м довжини зовнішніх стін приміщення площі вікон F, розташованих на 0,2 м і вище за двері евакуаційних виходів.
Витрата диму, що видаляється вентилятором з коридорів або холів будівлі, визначають, приймаючи підсоси повітря через нещільність димової шахти за розрахунком або в кількості 100 м3/год на 1 м її висоти і на 1 м довжини відгалужень від шахти. При цьому враховують також підсоси повітря через повітрооводи.
Димові клапани розміщують під стелею коридору або холу. Можна приєднувати димові клапани до димових шахт через горизонтальне відгалуження довжиною не більше 15 м.
Для видалення диму з коридорів або холів слід використовувати окремі системи з штучним імпульсом. До системи допускається приєднувати дві шахти (в межах одного протипожежного відсіку будівлі) з вентилятором, розрахованим на більшу витрату диму однієї з шахт з врахуванням підсосів через нещільність обох шахт.
Витрата диму, кг/год, що видаляється безпосередньо з приміщення, визначають по формулі:
де G –витрата повітря, яке надходить в приміщення, що горить, рівний 18, 14 або 9 тис. кг/год на 1 м2 дверей евакуаційних виходів з приміщення відповідно при одній, два або три і більш послідовно розташованих дверях на дорозі евакуації назовні; Fдв – площа дверей приміщення, м2.
Для систем протидимової витяжної вентиляції передбачають:
-радіальні вентилятори з електродвигунами на одному валу у виконання, відповідного категорії обслуговуваного приміщення, без м'яких вставок;
-димові клапани з негорючих матеріалів (з межею вогнестійкості 0,5 год) з автоматичним, дистанційним і ручним або автоматичним і ручним управлінням;
-зворотні клапани після вентилятора;
-пристрої, що забезпечують викид диму в атмосферу на висоті не менше 2 м від крівлі, з зонтом для систем з штучним імпульсом і з дефлектором для систем з природним імпульсом.
Вентилятори систем витяжної протидимової вентиляції потрібно розміщувати окремо від вентиляторів інших систем. Допускається розміщення вентиляторів витяжних систем на крівлі і зовні будівлі (окрім районів з розрахунковою температурою зовнішнього повітря -40 °С і нижче - параметри Б).
(9.2) 12. Основні конструктивні рішення протидимової вентиляції.
Аварійну припливно-витяжну протидимову вентиляцію для видалення диму при пожежі (далі «систему димовидалення») потрібно передбачати і проектувати для забезпечення евакуації людей з приміщень споруди на початковій стадії пожежі, для сприяння пожежогасінню і проведенню аварійно-рятувальних робіт, для зниження теплового температурного навантаження на несучі конструкції споруди, для уповільнення горизонтального поширення вогню, а також для захисту матеріальних цінностей і відповідно зменшення матеріальних збитків від наслідків пожежі та осідання летких продуктів згоряння.
Приміщення площею більше 1600м2 необхідно розділяти на зони димовидалення з огляду на можливість виникнення пожежі в одній з них. Кожну зону димоидалення слід, як правило, огороджувати протидимовими завісами з негорючих матеріалів.
Зони димовидалення, огороджені або неогороджені протидимовими завісами, слід передбачувати з урахуванням виникнення можливих осередків пожежі. Площа зони димовидалення не повинна перевищувати І6ООм2.
У випадку застосування СШДТ (сис-ма штучного димо- та тепловидалення), димоприймальні пристрої слід розміщувати на димових шахтах під стелею коридору або холу. Допускається приєднання димоприймальних пристроїв до димових шахт на відгалуженнях. Довжина коридору, який обслуговується одним димоприймальнимпристроєм СШДТ приймається не більше 30м, димоприймальний пристрій має бути встановлений посередині коридору.
До витяжної системи коридору або холу допускається приєднувати не більше двох димоприймальних пристроїв на одному поверсі. СШДТ використовується для одноповерхових будівель.
У випадку застосування СПДТ (природна), пристрої для димо- та тепловидалення СПДТ необхідно розташовувати рівномірно. Пристрої для димо- та тепловидалення СПДТ не повинні у разі пожежі створювати небезпеку перенесення полум'я від одного приміщення до іншого приміщення, або від одного протипожежного відсіку до іншого протипожежного відсіку всередині приміщення
Пристрої для димо- та тепловидалення СПДТ необхідно розміщувати у верхній частині приміщення на покрівлі/стелі, або на перекритті чи покритті приміщення. Якщо стеля не є покриттям, пристрої для димо- та тепловидалення СПДТ можуть з'єднуватись з витяжними отворами через вертикальні шахти/ канали димовидалення. СПДТ використовується для багатоповерхових будівель.
Припливні вентиляційні отвори за можливості необхідно розташовувати поблизу підлоги. Двері та вікна можуть використовуватися в якості припливних вентиляційних отворів, якщо їх верхній край знаходиться на їм нижче димового прошарку.
При застосуванні СШДТ, до вертикального колектора слід приєднати відгалуження не більше ніж від чотирьох приміщень або чотирьох зон димовидалення на кожному поверсі.
Вентилятори для видалення диму слід розміщувати в окремих від інших систем приміщеннях з протипожежними перегородками 1-го типу.
У приміщеннях для витяжного обладнання протидимного захисту слід передбачати вентиляцію, яка забезпечує при пожежі температуру повітря, що не перевищує 60°С в теплий період року (параметри Б).
Допускається розміщення вентиляторів витяжних систем на покрівлі і зовні будинків. Вентилятори, що встановлюються зовні (крім «дахових») повинні бути огороджені, як правило, сіткою від сторонніх осіб.
Опалювально – вентиляційне обладнання, яке розміщене в агресивному середовищі, а також призначене для видалення повітря з агресивним середовищем, слід передбачати з антикорозійних матеріалів.
Вентиляційне обладнання, що забезпечує підпір повітря в тамбур-шлюзи при приміщеннях категорій А і Б, має розміщуватися в приміщеннях для вентиляційного обладнання (у венткамері), відокремлених від сусідніх приміщень і коридорів протипожежними стінами з межею вогнестійкості 0,75 години.
У разі масового встановлення кондиціонерів у багатоповерхових будинках апарати повинні бути зверху захищені негорючими козирками, при цьому краї козирків мають виступати за зовнішні габарити кондиціонера не менш ніж на 0,15 м.
(9.2) 13. Виробничі аварії. Небезпечні та шкідливі фактори.
Виробнича аварія — це раптова зупинка роботи або порушення установленого процесу виробництва на об'єкті, яка призводить до пошкодження або знищення матеріальних цінностей, травмування або загибелі людей.
Характер наслідків виробничих аварій і катастроф залежить від виду аварії , її масштабів і особливостей виробництва.
Виробничі аварії можуть виникнути на промислових підприємствах, на птахофабриках, тваринницьких комплексах, у майстернях; на підприємствах з переробки сільсько- і лісогосподарської продукції
Основними причинами виробничих аварій є безвідповідальне ставлення проектувальників до вимог техніки безпеки, керівників підприємств, цехів до дотримання цих вимог, низький контроль за станом виробництва і особливо за вибухонебезпечними і легкозаймистими ділянками; порушення будівельних норм при будівництві об'єктів і монтажі технічних систем; погана обізнаність про окремі явища і реакції хімічних речовин у лабораторних умовах; стихійні лиха, які призводять до руйнування ліній електропостачання, газопроводів, комунальної мережі, виробничих корпусів, тваринницьких ферм та ін.; порушення технології виробництва, правил експлуатації обладнання, машин, механізмів і транспорту; недотримання правил зберігання агресивних, вибухо- і пожежонебезпечних речовин і неправильне поводження з ними; фізичне старіння і корозія металів; аварії на сусідніх підприємствах або на енергетичних лініях і комунальних мережах.
Виробничі аварії можуть бути різними, але у них є найбільш типові уражаючі фактори — це вибухи, які призводять до руйнування виробничих будівель, інтенсивні пожежі, отруєння людей рідинами і газами; завали виробничих будівель споруд, ураження людей електричним струмом, затоплення виробництва разом з людьми, негативний психологічний вплив на людей.