46. Числівники: їх вживання та написання у ділових документах.

Числівник - це самостійна частина мова, що позначає кількість предметів чи абстрактне число і виражає своє значення у формах від­мінка, обмежено - роду та числа

Вони мають паралельні форми словозміни. Домінують тепер вто­ринні відмінкові форми із закінченнями -ох, -ом, які набувають дедалі більшого поширення під упливом відмінювання числівників два, три, чотири''. У знахідному відмінку вживання форм, тотожних називному чи родовому, регулюється категорією істот/неістот іменника.

Кількісні числівники об'єднують кілька груп: а) власне кількісні, напр.: нуль, один, два; б) збірні, напр.: двоє, обоє, обидві, обидва, троє; в) дробові, напр.: одна третя, дві цілі п 'ять десятих, півтора, півто­ри; г) неозначено-кількісні, напр.: багато, мало, кілька, кількадесят, кількасот

47. Службові частини мови. Особливості їх використання у діловодстві.

Прийменник – це службова частина мови, яка уточнює граматичне значення іменника і виражає зв'язки між словами в реченні. Сфера вживання прийменників у діловій мові необмежена. Виражаючи смислові відношення між словами не самостійно, а спільно з відмінковими закінченнями іменника або займенника, прийменник утворює прйменниково-відмінкову конструкцію: занепокоєні з приводу дій, у відповідності до, у залежності від. Часто прийменниково-відмінкові форми синонімічні безприйменниково-відмінковим: занепокоєні діями, відповідно до, залежно від.

У діловому мовленні традиційно закріплені значення прийменників для передачі різних відношень:

1) просторових – в(у), на, з, від, над, перед, вздовж, при, до, край, біля, поза, крізь, навпроти: на підприємстві, при фірмі, до керівництва.

2) часових – за, з, у, до, о, об, через, над, під час, після: за звітний період (за весь час), у звітний період (протягом часу, за який звітують), о восьмій годині, під час перевірки, через тиждень, у зазначений термін;

3) причинових – від, через, з, за, у зв'язку, в силу, з нагоди, завдяки, всупереч, внаслідок: у силу обставин, з нагоди ювілею,через хворобу, за умови, у зв'язку з відсутністю, всупереч розпорядженню.

4) мети – для, на, про, заради, щодо, задля: на випадок, заради успіху, щодо покращення, для місцевих потреб, на місцеві потреби.

5) допустовості – при, всупереч, окрім, незважаючи на, відповідно до: всупереч правил, окрім роботи, незважаючи на попередження, при нагоді.

У більшості випадків вибір прийменника визначається традицією: у вихідні дні, на цьому тижні, звертаємося з пропозицією, надсилаємо на адресу.

48. Словотвір ділової мови.

Словотвір (також деривація) — розділ мовознавчої науки, що вивчає структуру слів і способи їх творення.

Словотвір вивчає словотворення (деривацію), тобто утворення від наявних у мові нових слів з новим лексичним значенням:

1. афіксами (префіксом: гомін — відгомін: суфіксом: ліс — ліс-ов-ий)

2. словоскладанням (гол-о-дранець) й словозростами (Велик-день),

3. абревіатурою (сіль-рада, кол-госп, УНР — уенер).

49. Синтаксичні особливості офіційно-ділового стилю.

Синтаксичні засоби офіційно-ділового стилюпідпорядковані адекватності комунікації, тобто спілкування. Практика контекстуального творення на цьому рівні вимагає добору із загальнонаціональної мовної системи мовних засобів, викликаних екстралінгвістичними показниками — сферою, умовами та метою спілкування.

Синтаксис ділових паперів (особливо словосполучень) характеризується численними мовними кліше — усталеними початками й закінченнями тих чи інших документів. Наприклад, оголосити подяку (догану), порядок денний, накласти стягнення, укласти угоду, нота протесту, встановлення стосунків тощо. У дипломатичному різновиді офіційно-ділового мовлення етикет «міжнародної ввічливості» визначив практично зручні правила звертання, так звані компліменти, або етикетну форму початку та кінця листування. Наприклад, вельмишановний добродію, пане; з повагою, з пошаною тощо. До речі, ці клішовані вирази характерні також для інших видів документів, зокрема комерційних листів.

Для офіційно-ділового стилю особливо характерне вживання переважно неозначено-особових, безособових та інфінітивних синтаксичних конструкцій.

Загальний характер викладу в мові ділових паперів позначився не лише на доборі форм присудка, а й на його місці — у кінці речення