Маска підмережі

Маска підмережі являє собою 32-розрядне бінарне число, яке використовується для виділення (маскування) з IP-адреси її частин: ідентифікаторів мережі та хоста. Така процедура необхідна для того, щоб вияснити, чи відноситься та чи інша IP-адреса до локальної чи віддаленої мережі.

Кожен хост TCP/IP повинен мати маску підмережі – чи таку, що задається по замовчуванню (в тому випадку, коли мережа не ділиться на підмережі), чи спеціальну (якщо мережа розбита на декілька підмереж). Значення маски підмережі по замовчуванню залежить від використовуваного в даній мережі класу IP-адрес.

Значення масок по замовчуванню для ip-адрес класів а, в та с

Клас адрес	Біти, що використовуються для маски підмережі	Десятковий запис з точковими розділювачами
Клас А	11111111 00000000 00000000 00000000	255.0.0.0
Клас В	11111111 11111111 00000000 00000000	255.255.0.0
Клас С	11111111 11111111 11111111 00000000	255.255.255.0

В масці підмережі біти, що відповідають ідентифікатору мережі, встановлюються в 1. Таким чином, значення кожного октету буде рівне 255. Усі біти, що відповідають ідентифікатору хоста, встановлюються в 0.

Визначення адреси призначення пакету. Шлюз по замовчуванню

Протокол IP використовує операцію логічного “І” для визначення того, якому хосту призначений пакет – чи тому, що розташований в локальній мережі, чи у віддаленій. При ініціалізації підтримки TCP/IP IP-адреса хоста складається з його маскою підмережі за допомогою операції логічного “І”. Перед відправленням кожного IP-пакету IP-адреса призначення складається з тією ж маскою підмережі. Якщо результати двох перечислених вище операцій співпадають, то це означає, що отримувач пакету знаходиться в локальній мережі. В іншому випадку (якщо відправнику повідомлення не відомий маршрут до отримувача повідомлення) пакет відправляється на шлюз по замовчуванню (default gateway), що являє собою шлюз в інші мережі. Шлюзом по замовчуванню є маршрутизатор.

Для виконання операції логічного “І” TCP/IP порівнює попарно відповідні біти IP-адреси і маски. Якщо обидва біти рівні 1, то результат також рівний 1, а в інших випадках результуючий біт рівний 0.

Кожна пiдмережа має як мiнiмум один маршрутизатор. Якщо маршрутизатора немає, те спiлкування з iншими мережами є неможливе, i нiякої об’єднаної мережі не буде. Прийнято, що перша IP-адреса пiсля номера мережi - це IP-адреса шлюзу по замовчуванню, тобто маршрутизатора і це є просто рекомендація, а не правило як адреса мережi чи широкомовна адреса хостів цієї мережі.

Установка і настройка стеку tcp/ip на хості

Установка та настройка стеку TCP/IP на хості може здійснюватись в двох режимах – ручному (звичайний режим, який, проте, вимагає знання усіх параметрів TCP/IP для даного хоста, - їх можна взнати в системного адміністратора мережі) та автоматичному (з використанням протоколу динамічної конфігурації хостів DHCP (Dynamic Host Configuration Protocol)). Для установки та настройки стеку TCP/IP на хості в ручному режимі необхідно задати наступні параметри:

1. IP-адресу хоста (яка повинна бути унікальною);

2. маску підмережі;

3. IP-адресу шлюзу по замовчуванню.

Якщо останній параметр не задати, то зв’язок буде обмежений локальною мережею.

Кожна плата мережевого адаптера повинна мати свої індивідуальні настройки TCP/IP, причому одному адаптеру може відповідати декілька IP-адрес.

Установка в ручному режимі для хостів з операційними системами від фірми Microsoft здійснюється через вкладку “Панель управління” (“Control Panel”) --> “Мережа” (“Network”). Для операційної системи Windows NT при цьому необхідно мати права адміністратора.

Установка TCP/IP з використанням протоколу DHCP, що автоматизує процес призначення IP-адрес, суттєво спрощує адміністрування мереж, особливо великих, а також у випадках коли хост переключається з одної мережі в іншу. Протокол DHCP працює згідно клієнт–серверної моделі, де клієнт–хост під час старту операційної системи здійснює запит до сервера на отримання IP-адреси. При динамічному розподіленні адрес сервер видає адресу клієнту на обмежений час – час оренди (lease duration). Це дає можливість потім повторно використовувати цю IP-адресу для призначення її іншому хосту. Можлива навіть ситуація, коли хостів є більше, ніж зареєстрованих IP-адрес (при цьому максимальна кількість включених хостів буде рівна кількості зареєстрованих IP-адрес).

DHCP - сервер окрім надання хосту зазначених вище параметрів TCP/IP може надавати додатково інформацію про IP-адреси DNS-, WINS-серверів, тип хоста в мережі Microsoft – наприклад, гібридний чи широкомовний, доменне ім’я хоста, тощо.

Для здійснення поновлення оренди параметрів TCP/IP на конкретному хості можна скористатись утілітами: для хоста під управлінням Windows NT – ipconfig.exe, для хоста під управлінням Windows 9x – winipcfg.exe.