2.3.6 Використання функцій для обчислення значень

У Microsoft Excel міститься велика кількість стандартних формул, названих функціями. Функції використовуються для простих чи складних обчислень. Найбільш розповсюдженою є функція СУМ, що підсумовує діапазони комірок. Незважаючи на те, що користувач може створити формулу, що підсумовує значення кількох комірок, функція СУМ має великі можливості і може підсумовувати кілька діапазонів комірок.

Функції задаються за допомогою формул, що виконують обчислення по заданих величинах, що називаються аргументами, і в зазначеному порядку, називаному синтаксисом. Наприклад, функція СУМ складає значення чи групи комірок, а функція ППЛАТ обчислює величину виплати за один період річної ренти на основі постійних виплат і постійної процентної ставки.

Список аргументів може складатися з чисел, тексту, логічних величин (наприклад ІСТИНА чи НЕПРАВДА), масивів, значень помилок (наприклад #Н/Д) чи посилань. Необхідно стежити за відповідністю типів аргументів. Крім того, аргументи можуть бути як константами, так і формулами. Ці формули, у свою чергу, можуть містити інші функції.

Н аписання функції починається із зазначення імені функції, потім водиться відкриваюча дужка, вказуються аргументи, що відокремлюються комами, а потім — закриваюча дужка. Якщо написання формули починається з функції, перед ім'ям функції вводиться знак рівності (=). У процесі створення формули, що містить функцію, можна використовувати панель формул (рис. 2.12).

Рисунок 2.12 – Використання панелі формул

В иклик функції можна здійснювати через команду «Функция» пункту меню «Вставка» чи кнопкою панелі інструментів (рис. 2.13).

Рисунок 2.13 - Виклик функції

Після виклику майстра функцій необхідно вибрати потрібну функцію і задати її аргументи. Завдання аргументів можна робити безпосередньо з клавіатури чи мишкою (рис.2.14).

Після завдання всіх параметрів необхідно натиснути кнопку “ОК”.

Рисунок 2.14 - Завдання аргументів

2.4 Форматування робочого аркуша

Зміна ширини стовпчика і висоти рядка.

Для зміни ширини стовпця чи висоти рядка, перетягніть за допомогою миші праву границю заголовка стовпчика чи нижню границю заголовка рядка відповідно.

Щоб ширина стовпця відповідала найдовшому запису в комірці, встановіть покажчик миші на границю заголовка стовпчика і двічі клацніть кнопкою миші.

Щоб висота рядка відповідала найбільшій висоті введених у рядок даних, встановіть покажчик миші на нижню границю заголовка рядка і двічі клацніть кнопкою миші.

Вирівнювання інформації в комірці (рис. 2.15).

Рисунок 2.15 – Приклад вирівнювання

Застосування форматів шрифтів (рис.2.16).

Рисунок 2.16 – Приклад застосування форматів шрифтів

Форматування чисел (рис.2.17)

Рисунок 2.17 – Приклад форматування чисел

Обрамлення і заповнення комірок (рис.2.18)

Рисунок 2.18 – Приклад обрамлення і заповнення комірок

2.5 Друк робочої книги

Перед друком таблиця повинна бути розбита на сторінки відповідно до розміру паперу, орієнтації, полів відступів і т.д.

Вибір розміру й орієнтації сторінки, що друкується.

Меню «Файл» (File)  команда «Макет стораницы» (Page Setup)  вкладка «Страница» (Page) (рис. 2.19).

Рисунок 2.19 – Задання параметрів друку

Встановлення полів.

Меню «Файл» (File)  команда «Параметры страницы» (Page Setup)  вкладка «Поля» (Margins).

Друк заголовка таблиці на кожній сторінці.

Якщо Ваша таблиця дуже довга і розтягується на кілька сторінок, то знадобиться заголовок таблиці на кожній сторінці, що друкується. Щоб надрукувати заголовок таблиці, розташований в рядку 1, на кожній сторінці (рис. 2.20):

• Меню «Файл» (File)  команда «Параметры страницы» (Page Setup)  вкладка «Лист» (Sheet).

• Вказати діапазон рядків для повторення зверху на кожній сторінці в полі «Сквозные строки» (Rows to Repeat at Top).

• Вказати діапазон стовпців для повторення ліворуч на кожній сторінці в полі «Сквозные столбцы» (Columns to Repeat at Left).

При необхідності можливо організувати друк вихідної сітки листа:

• Встановити прапорець у віконці «Сетка».

Щоб на кожній сторінці роздруковувалися заголовки рядків і стовпчиків:

• Установити прапорець у віконці «Заголовки рядків і стовпців».

Друкування колонтитулів.

Меню «Файл» (File)  команда «Параметры страницы» (Page Setup)  вкладка «Колонтитулы» (Header/Footer)  кнопки «Верхний колонтитул» (Custom Header), «Нижний колонтитул» (Custom Footer).

Рисунок 2.20 – Налаштування параметрів сторінки

П опередній перегляд (рис.2.21)

Рисунок 2.21 – Попередній перегляд