Готуйтеся до проміжного контролю Тести для самоконтролю

1. Метою вивчення історії держави і права зарубіжних країн як науки є:

1. виявлення історичних закономірностей розвитку державно-правових інститутів і явищ, що розвиваються в хронологічній послідовності та проявляються в певному історичному просторі (зарубіжні країни);

2. пізнання, пояснення причин історичних змін у політичному устрої і праві в зарубіжних країнах;

3. формування нових знань про виникнення і розвиток держави і права в зарубіжних країнах.

2. Предметом вивчення науки історії держави і права зарубіжних країн є:

1) історичні процеси становлення та розвитку цивілізовано організованого суспільства;

2) конкретні процеси виникнення і розвитку державно-правових інститутів і явищ, що розви- ваються та проявляються в певному географічному просторі (зарубіжні країни) та в хронологіч- ній послідовності;

3) сукупність наукових знань про історію держави і права в зарубіжних країнах.

3. Засновниками історичної школи права вважаються:

1. Кельзен, Штаммлер;

2. Гуго, Савіньї, Пухта;

3. Локк, Руссо, Монтеск'є.

4. Представниками соціологічної школи права були:

1. Ф. Гізо, О. Т'єррі, Ж. Мішлє;

2. Ф. Лассаль, П. Лафарг, К. Каутський;

3. М. Гуго, К. Ейхгорн.

5. М. Ф. Володимирський-Буданов і О. Ф. Кістяківський були представниками:

1. марксистського напрямку у вітчизняній науці історії держави та права;

2. історико-соціологічної течії історичної школи права в Україні;

3. сучасної школи істориків держави і права в Україні.

6. Суспільно-економічна формація — це:

1. період переходу людства від споживчої економіки до виробляючої;

2. історичний період розвитку культури, релігії, притаманний цивілізовано організованому суспільству;

3. історично визначений щабель у розвитку людського суспільства, що характеризується єд­ністю продуктивних сил і виробничих відносин, які визначають сутність надбудовних структур, якими є, зокрема, держава і право.

7. Цивілізація — це:

1. відносно замкнутий і локальний стан суспільства, що відрізняється спільністю культур­них, економічних, географічних, релігійних, психологічних і інших ознак, з яких незмінними за­лишаються релігія і форми її організації, територія;

2. соціокультурна система, яка включає у себе соціально-економічні умови життя суспільст­ва, рівень економічної та політичної свободи особистості;

3. єдиний процес прогресивного розвитку людства, в якому виділяються певні стадії розвитку.

8. IV тис. до н. е. — сер. І тис. н. е. — це період:

1. стародавньої історії;

2. існування первісного суспільства в історії людства;

3. існування рабовласницької держави та права.

9. Сер. І тис. н. е. — XVII—XVIII ст. — це період:

1. історії середніх віків;

2. розквіту громадянського суспільства;

3. існування феодальної держави.

10. XVII—XVIII ст. — поч. ХХ ст. — це період:

1. існування станово-кастового суспільства;

2. виникнення буржуазної держави;

3. нової історії.