Кримінальний кодекс Франції (1810 р.) (витяги)

Статті

Попередні постанови 1—5

Ст. 1. Злочинне діяння, яке закони карають поліцейськими покараннями, є порушенням.

Злочинне діяння, яке закони карають виправними покараннями, є проступком. Злочинне діяння, яке закони карають мученицькими або ганебними покаран­нями, є злочином.

КНИГА ПЕРША. ПРО ПОКАРАННЯ КАРНІ Й ВИПРАВНІ ТА ПРО ЇХ НАСЛІДКИ

Ст 6. Покараннями кримінальними є покарання мученицькі та ганебні або тільки ганебні.

Ст 7. Покараннями мученицькими й ганебними є: 1) смерть; 2) каторжні ро­боти довічні; 3) депортація; 4) каторжні роботи термінові; 5) поміщення до буди­нку для божевільних.

У визначених законом випадках сумісно з покаранням мученицьким може призначатися таврування і загальна конфіскація.

Ст 9. Покараннями виправними є: 1) ув'язнення на термін у виправному за­кладі; 2) тимчасове позбавлення деяких прав — політичних, громадянських або сімейних; 3) штраф.

Глава I. Про покарання карні 12—39

Ст 12. Будь-кому з осуджених до страти відсікається голова.

Ст 15. Чоловіки, приречені до каторжних робіт, використовуються на найтяж­чих роботах, вони волочуть на ногах гарматні ядра або закуті по двоє ланцюгом, якщо цьому не перешкоджає робота, яку вони виконують.

Ст. 26. Вирок до смертної кари приводиться до виконання на одній з публіч­них площ місцевості, яка вказується в обвинувальному вироку.

Ст. 27. Якщо приречена до смертної кари жінка оголосить себе вагітною і це підтвердиться, то покарання призводиться до виконання лише після народження дитини.

Глава II. Про покарання виправні 40—43

Ст. 40. Приречений до покарання ув'язненням поміщається до виправного будинку й використовується на одній з робіт, встановлених у цьому будинку, за власним вибором. Термін цього покарання не може бути менше шести днів і біль­ше п' яти років, за винятком випадків рецидиву.

Глава III. Про покарання й інші каральні заходи, які можуть бути призначені за злочини та провини 55

Глава IV. Про покарання за рецидив злочинів та провин 56—58

КНИГА ДРУГА. ПРО КАРАНИХ ОСІБ, ПРО ОСІБ, ЗВІЛЬНЕНИХ ВІД ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ АБО ВІДПОВІДАЛЬНИХ ЗА ЗЛОЧИНИ АБО ПРОСТУПКИ

Глава єдина 59—74

Ст. 59. Співучасники злочину або проступку підлягають тому ж покаранню,

що й виконавці цього злочину або проступку, за винятком випадків, коли закон

постановляє інше.

Ст. 61. Ті, хто, знаючи про злочинну поведінку зловмисників, котрі займа­ються розбоєм або насильницькими посяганнями проти безпеки держави, гро­мадського спокою, окремих осіб або власності, як правило, надають їм помеш­кання, притулок, або місце збору, караються як їх співучасники.

Ст. 66. Якщо підсудний не досяг шістнадцятирічного віку і встановлено, що він діяв без розуму, то він підлягає виправданню; але, зважаючи на обставини, його віддають батькам або відправляють до виправного будинку для виховання й утримання в ньому протягом числа років, визначених вироком, але не довше ніж досягнення неповнолітнім двадцяти років.

КНИГА ТРЕТЯ. ПРО ЗЛОЧИНИ, ПРОВИНИ ТА ЇХ ПОКАРАННЯ

РОЗДІЛ І. ЗЛОЧИНИ І ПРОВИНИ ПРОТИ ПУБЛІЧНИХ ІНТЕРЕСІВ 75—294