Завдання для самостійної роботи Виконайте такі завдання:

Завдання 1. Продовжте роботу над складанням словника основних понять та те­рмінів з історії держави і права зарубіжних країн. Розкрийте зміст таких понять та тер­мінів:

Поняття		Терміни
«Загальне мусульманське право» Право «мусульманських країн»	Гирі

Завдання 2. Продовжте роботу над складанням хронологічної таблиці за пропо­нованою раніше формою.

Завдання 3. Використовуючи матеріал теми та додаткову літературу, підготуйте коротку довідку про історичні обставини розробки й прийняття Кримінального коде­ксу Японії 1907 року.

Завдання 6. Використовуючи текст Кримінального кодексу Японії 1907 року з подальшими змінами, випишіть:

а) статті, в яких закріплені окремі види злочинів;

б) статті, які підтверджують тенденцію гуманізації японського кримінального зако- нодавства.

Перевірте себе Завдання 4. Продовжте думку:

1. Основними тенденціями розвитку японського права, починаючи з епохи Мейдзі,

є , що означає

2. На цивільне законодавство Японії значний вплив здійснило право

3. Особливістю кримінального законодавства епохи Мейдзі було

те, що.

4. Сутність системи інтенсивного судового розгляду в японському кримінально- процесуальному праві полягає в тому, що

5. Спільне в китайському та японському праві полягає в тому, що.

6. Фундаментальні розходження між старим китайським правом і новим (періоду правління Мао) полягає в тому, що

7. Основною особливістю права мусульманських країн є , про що свід-

8. Початок сучасному цивільному праву Туреччини було

покладено

9. «Вестернізація» трудового права Туреччини виявилася в тому, що

10. Збереження репресивних тенденцій у турецькому кримінальному праві обумов- лено і виявилося у

Завдання 5. Схарактеризуйте:

1. Основні тенденції становлення й розвитку сучасного японського права.

2. Кримінальне законодавство Японії.

3. Основні тенденції розвитку китайського права в пореформений (80-ті рр. ХХ ст.) період.

4. Основні риси права близькосхідних країн.

5. Загальні риси та особливості права Туреччини.

Джерела

Документ № 1

Кримінальний кодекс японії (Закон № 45 від 24 квітня 1907 р. З подальшими змінами за станом на 25 листопада 1997 р.) (витяги)

ЧАСТИНА ПЕРША. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Розділ 1. Правила застосування чинного закону Стаття 1. Злочин у межах Японії

Чинний закон застосовується до кожної особи, що скоїла злочин у межах Японії. Те ж саме стосується будь-якої особи, що скоїла злочин на японському судні чи японському повітряному апараті, що знаходиться поза межами Японії

Розділ 2. Покарання

Стаття 9. Види покарань

Основними покараннями встановлюються страта, позбавлення волі з примусовою працею, позбавлення волі без примусової праці, штраф, кримінальний арешт і малий штраф; додатковим покаранням встановлюється конфіскація.

Стаття 10. Тяжкість покарань

1. За своєю тяжкістю основні покарання розподіляються в тому порядку, в якому вони зазначені в попередній статті; однак безстрокове позбавлення волі без примусової праці є більш тяжким покаранням, ніж строкове позбавлення волі з примусовою пра­цею, і строкове позбавлення волі без примусової праці є більш тяжким покаранням, ніж строкове позбавлення волі з примусовою працею, якщо максимальний термін, передба­чений для першого, удвічі перевищує максимальний термін, передбачений для остан­нього.

2. При покараннях того самого виду більш тяжким є покарання з великим максималь­ним терміном або з більшою максимальною сумою; якщо максимальні терміни чи мак­симальні суми однакові, то більш тяжким вважається покарання з великим мінімальним терміном або з більшою мінімальною сумою.

Стаття 11. Страта

1. Страта приводиться у виконання у в' язниці шляхом повішення.

2. Засуджений до страти до приведення покарання у виконання утримується у в' язниці.

Стаття 12. Позбавлення волі з примусовою працею

1. Позбавлення волі з примусовою працею встановлюється безстрокове і строкове; строкове позбавлення волі з примусовою працею встановлюється на термін від 1 місяця до 15 років.

2. Позбавлення волі з примусовою працею полягає в утримуванні у в' язниці й вико­нанні примусової праці.

Стаття 13. Позбавлення волі без примусової праці

1. Позбавлення волі без примусової праці встановлюється безстрокове і строкове; строкове позбавлення волі без примусової праці встановлюється на термін від одного місяця до 15 років.

Стаття 14. Межі посилення й пом'якшення

При посиленні покарання у вигляді термінового позбавлення волі з примусовою працею або без неї термін покарання може бути подовжений до 20 років; у разі ж пом' якшення він може бути скорочений до терміну менше одного місяця.

Стаття 15. Штраф

Штраф становить від 10 тисяч йєн і більше, однак у разі у пом' якшення покарання він може бути скорочений до менш як 10 тисяч йєн. Стаття 16. Кримінальний арешт

Кримінальний арешт встановлюється на термін від одного дня до 30 днів і полягає в утримуванні в арештному будинку. Стаття 17. Малий штраф

Малий штраф встановлюється в сумі від 1 тисячі йєн до 10 тисяч йєн. Стаття 18. Утримування в робітному будинку нездатних повністю внести штраф або малий штраф

1. Той, хто не може цілком сплатити штраф, піддається утримуванню в робітному будинку на термін від одного дня до двох років.

2. Той, хто не може цілком сплатити малий штраф, піддається утримуванню в робіт­ному будинку на термін від одного дня до 30 днів.

3. Якщо призначені разом кілька штрафів або разом штраф і малий штраф, то термін утримування за несплату не повинен перевищувати трьох років. Якщо разом призначе­ні кілька малих штрафів, то термін утримування не повинен перевищувати 60 днів.

6. Якщо особа, засуджена до штрафу або малого штрафу, сплачує його частково, утримування в робітному будинку скорочується на число днів, що відповідає цій сумі, з огляду на співвідношення між загальною сумою штрафу або малого штрафу й числом днів утримування за вироком.

7. Якщо під час виконання утримування за несплату частина штрафу або малого штрафу виплачується, число днів, що залишається, скорочується у співвідношенні, за­значеному в попередній частині.

8. Не може стягуватися сума, менша, ніж відповідна одному дню утримування за несплату.

Стаття 19. Конфіскація

1. Нижчепойменовані предмети можуть бути конфісковані:

1. предмет, що є елементом скоєння злочину;

2. предмет, що був використаний при скоєнні злочину чи призначався для цього;

3) предмет, що з' явився в результаті злочину або був отриманий на підставі злочи- ну, або був отриманий як винагорода за злочин.

2. Конфіскація можлива, якщо предмет не належить іншій, крім злочинця, особі; од- нак цей предмет може бути конфіскований, навіть якщо він належить іншій, крім зло- чинця, особі, якщо інша, крім злочинця, особа одержала цей предмет після злочину, бу- дучи поінформованою про його характер.

Стаття 20. Злочини, за які неможливе призначення конфіскації

Конфіскація не може призначатися за злочин, що тягне тільки кримінальний арешт

або малий штраф, якщо це не передбачено спеціальними положеннями; однак це не

відноситься до конфіскації предмета, названого в п. 1 ч. 1 ст. 19.

Стаття 21. Зарахування перебування в попередньому ув'язненні

Число днів, проведених у попередньому ув' язненні, може бути цілком або частково зараховане в термін самого покарання.

Розділ 5. Умовне звільнення з в'язниці Стаття 28. Умови умовного звільнення з в'язниці

Якщо особа, засуджена до позбавлення волі з примусовою працею або без неї, вияв­ляє справжнє виправлення, адміністративна влада своїм рішенням може дозволити їй умовне звільнення з в' язниці після того, як вона відбула третину терміну при терміно­вому покаранні або 10 років — при безстроковому.

Розділ 6. Давність виконання покарання й погашення відбутого покарання

Стаття 31. Дія давності

Особа, засуджена до покарання, залежно від давності може бути звільнена від його виконання.

Стаття 32. Терміни давності

Давність минає повністю, коли покарання не виконане протягом будь якого з наве­дених нижче термінів після того, як вирок став остаточним:

1. Страта — протягом 30 років.

2. Безстрокове позбавлення волі з примусовою працею або без неї — протягом 20 років.

3. Строкове позбавлення волі з примусовою працею або без неї — протягом 15 ро­ків, якщо термін покарання становить від 10 років і більше; протягом 10 років, якщо тер­мін покарання складає від трьох років і більше; і протягом п' яти років, якщо термін по­карання складає менше трьох років.

4. Штраф — протягом трьох років.

5. Кримінальний арешт, малий штраф і конфіскація — протягом одного року. Стаття 34-11. Погашення відбутого покарання

1. Вирок до покарання втрачає силу, якщо особа відбула позбавлення волі без при­мусової праці або більш тяжке покарання, або їй було надане звільнення від відбуття покарання й після цього минуло 10 років, протягом яких ця особа не була засуджена до штрафу або більш тяжкого покарання. Також якщо було цілком виконане призначене особі покарання у вигляді штрафу чи більш м' яке покарання або їй було надане звіль­нення від виконання покарання й після цього минуло п' ять років, протягом яких ця особа не була засуджена до штрафу чи більш тяжкого покарання.

2. Вирок про визнання винною зі звільненням від покарання втрачає силу, якщо особа була визнана винною у злочині зі звільненням від покарання й після того, як ви­рок про це став остаточним, минуло два роки, протягом яких ця особа не була засудже­на до штрафу або більш тяжкого покарання.

Розділ 7. Неутворення складу злочину. Пом'якшення покарання і звільнення від покарання

Стаття 35. Дії відповідно до законодавства або у здійсненні правомірного за­няття

Дія, виконана відповідно до законодавства або в здійснення правомірного заняття, некарана.

Стаття 36. Правомірна оборона та перевищення її меж

1. Дія, що неминуче необхідна для того, або захистити себе або іншу особу від без­посередньої загрози неправомірного нанесення збитку якому-небудь праву, некарана.

2. Покарання за дію, що перевищує межі оборони, залежно від обставин може бути пом'якшене або ця особа може бути звільнена від покарання.

Стаття 37. Украй необхідні дії для запобігання небезпеки й перевищення її меж (необхідна оборона)

1. Дія, неминуче необхідна для того, щоб відвернути від себе або іншої особи наяв­ну небезпеку для життя, здоров'я, волі або майна, некарана лише тоді, коли якщо зби­ток, котрий виник у результаті цієї дії, не перевищує ступінь збитку, що відвертається; однак якщо ця межа була перевищена, то залежно від обставин покарання може бути пом' якшене чи ця особа може бути звільнена від покарання.

2. Положення попередньої частини не застосовуються щодо тієї особи, на якій ле­жить спеціальний борг у силу виду її занять.

Стаття 38. Умисел, необережність, помилка

1. Некарана дія, скоєна при відсутності умислу скоїти злочин; однак це не стосуєть­ся випадків, коли закон містить спеціальні положення.

2. Якщо особа під час скоєння злочину не знала, що скоює злочин більш тяжкий, ніж той, який вона, на її думку, скоює, до неї не можуть застосовуватися заходи, відпо­відні скоєному нею в дійсності більш тяжкому злочину.

3. Відсутність умислу скоїти злочин не може утворюватися через незнання закону; однак залежно від обставин можливе пом' якшення покарання.

Стаття 39. Психічна ненормальність і слабоумство

1. Дія, вчинена психічно ненормальним, некарана.

2. Покарання за дію, вчинену людиною, хворою на слабоумство, підлягає пом' якшенню.

Стаття 41. Недосягнення віку, за який настає кримінальна відповідальність Дія, вчинена особою, котра не досягла віку 14 років, некарана. Стаття 42. Явка з повинною й зізнання у скоєному злочині

1. Покарання особи, яка, скоївши злочин, з' явилася з повинною до того, як була ви­явлена владою, може бути пом' якшене.

Розділ 12. Пом'якшення покарання за пом'якшувальними обставинами

Стаття 66. Пом'якшення покарання за пом'якшувальними обставинами

Якщо в обставинах злочину наявні пом' якшувальні моменти, що потребують ураху­вання та свідчать на користь особи, котра скоїла злочин, покарання може бути пом' якшене з урахуванням пом' якшувальних обставин.

Стаття 67. Посилення або пом'якшення покарання в силу закону та пом'якшення за пом'якшувальними обставинами

Навіть у тому випадку, коли покарання підлягає посиленню або пом' якшенню від­повідно до закону, може мати місце пом' якшення покарання за пом' якшувальними об­ставинами.

Розділ 13. Правила посилення та пом'якшення покарань

Стаття 68. Спосіб пом'якшення відповідно до закону

Якщо наявна одна чи більше передбачених законом підстав для пом' якшення пока­рання, то підлягають застосуванню такі правила:

1. Якщо має бути пом' якшене покарання стратою, воно пом' якшується призначен­ням позбавлення волі з примусовою працею чи без неї безстроково чи на термін не ко­ротший 10 років.

2. Якщо має бути пом' якшене безстрокове позбавлення волі з примусовою працею чи без неї, воно пом' якшується призначенням позбавлення волі з примусовою працею чи без неї на термін не коротший семи років.

1. Якщо має бути пом' якшене строкове позбавлення волі з примусовою працею чи без неї, термін призначення скорочується наполовину.

2. Якщо має бути пом'якшений штраф, сума його скорочується наполовину.

3. Якщо має бути пом' якшений кримінальний арешт, його максимальний термін скорочується наполовину.

Примітка:

Документ № 1 використаний з: Уголовное законодательство зарубежньїх стран (Англии, США, Франции, Германии, Японии). Сборник законодательньїх материалов / Под ред. И. Д. Козочкина. — М.: Зерцало, 1999. — С. 327—346.

Тести для самоконтролю

1. Становий характер японського суспільства сер. ХІХ ст. був представлений такими основними категоріями населення:

1. самураї, селяни, ремісники, торговці;

2. воїни, селяни;

3. селяни, ремісники, торговці.

2. Реставрацію Мейдзі та початок становлення буржуазної держави в Японії пов'язують з подіями:

1. 1868 р., повалення влади сьогуна і початком правління імператора Муцухіто.

2. 1889 р., октроюванням першої японської конституції.

3. 1904—1905 рр., російсько-японською війною.

3. За Конституцією 1889 р., форма правління японської держави була:

1. республікою;

2. дуалістичною монархією;

3. парламентською монархією.

4. Становлення Японії як колоніальної імперії пов'язують з:

1. октроюванням Конституції 1889 р.;

2. анексією Кореї 1910 р., окупацією Маньчжурії 1931 р.;

3. наслідками російсько-японської війни 1904—1905 рр.

5. Встановлення в 1940 р., в Японії режиму диктатури фашистсько-нацист- ського типу було здійснено:

1. шляхом державного перевороту;

2. шляхом створення «нової політичної структури»;

3. шляхом перебудови державного апарату.

6. За Конституцією 1947 р., Японія стала:

1. дуалістичною монархією;

2. державою з парламентсько-монархічною формою державного правління;

3. республікою.

7. Зразком для Основного закону Японії 1889 р. послужила:

1. Конституція Німеччини 1871 р.;

2. Конституція Прусії 1850 р.;

3. Конституція Франції 1791 р.

8. Конституційне закріплення утворення Китайської народної республіки було здійснено:

1. 1 жовтня 1949 р.;

2. 13 січня 1953 р.;

3. 20 вересня 1954 р.

9. Чинна Конституція КНР була прийнята:

1. 1954 р.;

2. 1978 р.;

3. 1982 р.

10. Базовими принципами модернізації сучасного Китаю є:

1. демократизм, конфуціанство, капіталізм,

2. маоїзм, конфуціанство, капіталізм;

3. соціалізм, конфуціанство, капіталізм.

11. Загальною рисою форми правління «нафтових» монархій Близького Сходу є:

1. її абсолютистський характер;

2. її ідеологічне спрямування як теократичної монархії;

3. її світський характер.

12. Становлення сучасної іранської державності пов'язано з:

1. запровадженням конституційно-монархічної форми державного правління у 1906—1907 рр.;

2. прийняттям Конституції Ісламської Республіки Іран в грудні 1979 р.;

3. перейменуванням Персії в Іран 1936 р.

13. Проголошення Іраку як незалежної держави з конституційно-монархічною формою правління відбулося:

1. 1930 р.;

2. 1932 р.;

3. 1958 р.

14. Конституційне закріплення республіканської форми правління в Іраку здій- снено:

1. 1932 р.;

2. 1958 р.;

3. 1970 р.

15. Вперше в мусульмансько-східній традиції ідея громадянської рівності та за- безпечення природних прав людини знайшла відображення в:

1. Конституції Ісламської Республіки Іран 1979 р.;

2. Конституції Іраку 1970 р.;

3. Державному маніфесті «Гюльханейський хатт-і-шериф» Османської імперії 1839 р.

16. За Конституцією 1876 р., форму державного правління Туреччини можна визначити як:

1. конституційну (дуалістичну) монархію;

2. республіку;

3. теократичну монархію.

17. Республіканська форма правління в Туреччині була закріплена:

1. 1908 р.;

2. 1923 р.;

3. 1924 р.

18. За Конституцією 1982 р., форма правління сучасної турецької держави ви- значається як:

1. парламентська монархія;

2. парламентська республіка;

3. президентська республіка.

19. Починаючи з епохи Мейдзі й до цього часу, в розвитку японського права проявилася:

1. всеохоплююча вестернізація;

2. максимальне збереження традиційного у національному праві;

3. вестернізація, збереження традиційного у національному праві.

20. Цивільний кодекс Японії 1898 р. складався під значним впливом:

1. ЦК Франції 1804 р.;

2. Австрійського Цивільного уложення 1811 р.;

3. Німецького Цивільного уложення 1896 р.

21. Кримінальне законодавство Японії кінця ХІХ — початку ХХ ст.ст. склада- лося під впливом:

1. англійського буржуазного права;

2. французького буржуазного права;

3. німецького буржуазного права.

22. Розвиток китайського права в 1911—1949 рр. характеризувався:

1. всеохоплюючою вестернізацією;

2. максимальним збереженням традиційного у національному праві;

3. вестернізацією, збереженням традиційного у національному праві.

23. Першою кодифікацією мусульманського права в галузі сімейно-шлюбних відносин і спадкування вважається:

1. іранський Цивільний кодекс 1927—1935 рр.;

2. турецький Цивільний кодекс 1870 р.;

3. єгипетський та алжирський кодекси персонального статусу.

24. Засади сучасного цивільного права Туреччини формувалися під впливом:

1. французького цивільного законодавства;

2. німецького цивільного законодавства;

3. швейцарського цивільного законодавства.

25. Традиціоналізм у розвитку японського буржуазного права проявився у:

1. збереженні доктрини конфуціанства;

2. посиленні індивідуалізму;

3. консервуванні правових норм феодального походження.

26. Батьком модернізації Китайської народної республіки вважається:

1. Ден Сяопін;

2. Мао Цзедун;

3. Чан Кайші.

ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА

1. Куманин Е. В. Юридическая политика и правовая система Китайской Народной Республи-

ки. — М., 1999.

2. Лубський В. І., Борис В. Д. Мусульманське право: курс лекцій. — К.: Вілбор, 1997.

3. Мусульманское право. — М.: Инст-т гос-ва и права ИГПАН, 1984.

4. Страхов М., Солодовнік І. З історії прийняття Кримінального кодексу Японії 1907 року // Вісник Академії правових наук. — 1999. — № 3.

5. Сюкияйнен Л. Р. Мусульманское право. — М.,1 986.

6. ИнакоЦунзо. Современное право Японии / Пер с япон. — М.: Прогресс, 1981.

7. Цмай В. В. Регулирование семейно-брачньтх отношений мусульман «правом личного ста-туса». — СПб: Санкт-Петербургский университет МВД России, 2000.

Додаток: А. Програма навчальної дисципліни «історія держави і

права зарубіжних країн» (за вимогами кредитно-модульної системи)

Додаток Б. Семінарські заняття: плани, методичні рекоме­ндації

Додаток В. Завдання для контролю успішності та якості

навчання

Додаток В.1. Вхідний (нульовий) контроль [Тести]

Додаток В.2. Завдання для проміжного контролю [Тести]

Додаток В.3. Завдання для рубіжного контролю [ККР]

Додаток Д. Курсова робота: методика підготовки та тематика

Додаток Е. Список фахової літератури для самостійного опрацювання (Бібліографія)

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

ЗАПОРІЗЬКИЙ ЮРИДИЧНИЙ ІНСТИТУТ* Дніпровського державного університету внутрішніх справ

ПРОГРАМА навчальної дисципліни

ІСТОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

(за вимогами кредитно-модульної системи)

Запоріжжя — 2006

Удк 340. 15 (1-87 (075.8) ББК 67.3 (О) я73

Бостан Л. М., Бостан С. К. Історія держави і права зарубіжних країн. Програма навчальної дисципліни (за вимогами кредитно-модульної системи). — Запоріжжя: Юридичний ін-т Дніпропетровського держ. Ун-ту внутрішніх справ, 2006 — 35 с.