Глава V. Кабінет Стаття 65. Виконавча влада здійсню-ється Кабінетом.

Стаття 66. Кабінет, відповідно до закону, складається з Прем' єр-міністра, котрий очолює його та інших державних міністрів.

Прем' єр-міністр та інші державні міністри повинні бути цивільними особами.

Кабінет при здійсненні виконавчої влади несе колективну відповідальність перед Парламентом.

Стаття 67. Прем'єр-міністр висувається резолюцією Парламенту з числа своїх членів. Це висування повинно передувати всім іншим справам Парламенту.

Якщо Палата представників і Палата радників прийняли різні резолюції про вису­вання і якщо угода не була досягнута й за допомогою передбаченого законом об'єднаного засідання обох палат або якщо Палата радників не прийняла рішення про висування протягом десяти днів, за винятком часу перерви в роботі Парламенту, після того, як Палата представників зробила таке висування, то рішення Палати представни­ків стає рішенням Парламенту.

Стаття 68. Прем' єр-міністр призначає державних міністрів, при цьому більшість міністрів повинна бути обрана з числа членів Парламенту.

Прем' єр-міністр може на власний розсуд звільняти державних міністрів з посади.

Стаття 69. Якщо Палата представників приймає проект резолюції про недовіру чи відхиляє проект резолюції про довіру, Кабінет повинен піти у відставку в повному складі, якщо протягом десяти днів Палата представників не буде розпущена.

Стаття 70. Якщо посада Прем' єр-міністра стає вакантною чи якщо скликається перша сесія Парламенту після загальних виборів членів Палати представників, Кабінет повинен вийти у відставку в повному складі.

Стаття 71. У випадках, згаданих у двох попередніх статтях, Кабінет продовжує виконувати свої функції доти, доки не буде призначений новий Прем' єр-міністр.

Стаття 72. Прем' єр-міністр як представник Кабінету вносить на розгляд Парла­менту законопроекти, доповідає Парламенту про загальний стан державних справ і зовнішніх зносин, а також здійснює контроль і спостереження за різними галузями керування.

Стаття 73. Кабінет виконує поряд з іншими загальними функціями управління та­кі обов' язки:

сумлінне проведення в життя законів, ведення державних справ; керівництво зовнішньою політикою;

укладання договорів; при цьому потрібно попереднє або залежно від обставин подаль­ше схвалення Парламенту;

організація та керівництво цивільною службою відповідно до норм, встановлених законом;

складання бюджету й внесення його на розгляд Парламенту;

видання урядових указів з метою проведення в життя положень цієї Конституції та законів; при цьому в урядових указах не можуть міститися статті, котрі передбачають кримінальне покарання інакше як з дозволу відповідного закону;

прийняття рішень про загальну й часткову амністії, пом' якшення й відстрочку пока­рань та поновлення у правах.

Стаття 74. Усі закони й урядові укази підписуються компетентними державними міністрами й контрасигнуються Прем' єр-міністром.

Стаття 75. Державні міністри в період обіймання ними своїх посад не можуть за­лучатися до судової відповідальності без згоди на те Прем' єр-міністра. Однак це не стосується права притягнення до судової відповідальності.

Примітка:

Документ № 1 використаний з: Конституции зарубежньїх государств. — М.: БЕК, 1996. — С. 291—306.

ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА

1. Ахметшин Н. Х. Переходшье процессьі в КНР: государство и общество (80—90-е годьі) // Вестник Московского ун-та. — Сер. 13. — 1996. — № 2.

2. Белов Е. А. Революция 1911—1913 гг. В Китае. — М.: Издательство восточной литерату-рн, 1958.

3. Георгиев А. Г., Озолинг В. В. Нефтянне монархии Аравии. — М.: Наука, 1983.

4. Государственная власть и общественно-политическая структура в арабских странах. — М.:

Наука, 1984.

5. Государственность и модернизация в странах Юго-Восточной Азии. — М., 1997.

6. Дзн Сяопин. Основньїе вопросн современного Китая / Пер с кит. — М.: Изд-во политичес- кой. лит-рь , 1988.

7. Зубов А. Б. Парламентская демократия и политическая традиция Востока. — М., 1990.

8. Каминский С. А. Институт монархии в странах арабского востока. — М.: Наука, 1981.

9. Карпов М. В. «Социализм с китайским лицом» или капитализм по-китайски? (о типологии общественнно-зкономической системн КНР) // Восток. — 1996. — № 3.

10. Карпов М. В. Проблема демократизации в КНР и опьт реформирования авторитарньх ре-жимов // Восток. — 1997. — № 5.

11. Китайская Народная Республика: законодательнне актн 1984—1988 гг. / Пер. с кит. / Под ред. Л. М. Гудошникова. — М.: Прогресс, 1989.

12. Китай после «культурной революции»: политическая система, внутриполитическое поло-жение. — М.: Мнсль, 1979.