Держави і громадського спокою

КНИГА П'ЯТА. ІНШІ ЗЛОЧИНИ ТА ПРОВИНИ

Регламентаційна частина (декрети в Державній Раді)

КНИГА ПЕРША. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ КНИГА ДРУГА. ПРО ЗЛОЧИНИ ТА ПРОВИНИ ПРОТИ ЛЮДИНИ КНИГА ТРЕТЯ. ПРО ЗЛОЧИНИ ТА ПРОВИНИ ПРОТИ ВЛАСНОСТІ КНИГА ЧЕТВЕРТА. ПРО ЗЛОЧИНИ ТА ПРОВИНИ ПРОТИ НАЦІЇ, ДЕРЖАВИ І ГРОМАДСЬКОГО СПОКОЮ

КНИГА П'ЯТА. ІНШІ ЗЛОЧИНУ ТА ПРОВИНИ КНИГА ШОСТА. ПОРУШЕННЯ Розділ I. Загальні положення Розділ II. Порушення проти людини Розділ III. Порушення проти власності

Розділ IV. Порушення проти нації, держави та громадського спокою Розділ V. Інші порушення

Документ № 5

Закон про поліцію Англії (1997р.) (витяги)

93. — (4) Відповідно до цілей цього Закону, поведінка, що складає один або більше злочинів, вважається серйозною, якщо і тільки якщо:

а) вона включає використання насильства, спрямованого на одержання значної фінансової вигоди, або здійснюється великою кількістю осіб, об'єднаних загальною метою;

б) є злочином або одним зі злочинів, за скоєння якого особа, котра досягла віку 21 рік і не мала раніше судимостей, як можна розумно очікувати, буде присуджена до тюремного ув'язнення на термін 3 роки і більше.

Примітка:

Документ № 1 використаний з: Хрестоматія з історії держави і права зарубіжних країн. — К.: Ін Юре, 1998. — Т. ІІ. — С. 218—253.

Документи № 2—5 використані з: Уголовное законодательство зарубежньїх стран (Англии, США, Франции, Германии, Японии). Сборник законодательньїх материалов / Под ред. И. Д. Козочкина.— М.: Зерцало, 1999. — С. 63—96, 42—46, 193—236, 51.

Готуйтеся до проміжного контролю

Тести для самоконтролю

1. Історичними витоками буржуазного права були:

1. рецепійоване римське право, міське право, міжнародне торгівельне право;

2. королівське законодавство, міське право, звичаєве право;

3. римське право, звичаєве право, королівське законодавство.

2. Характерними рисами нового, буржуазного, права були такі:

1. виникнення права у вигляді інтегрованих національних правових систем, спосіб існування в системі законодавства й системі права, організаційне оформлення галузей права, нові принци­пи права, визнання законодавства як основного правоутворюючого фактора.

2. партикуляризм, спосіб існування в системі законодавства й системі права, організаційне оформлення галузей права, нові принципи права;

3. збереження дореволюційних правових систем, організаційне оформлення галузей права, визнання законодавства як основного правоутворюючого фактора.

3. Становлення світових правових сімей відбувалося такими основними шля- хами, як:

1. широка рецепція цілих національних правових систем, трансплантація принципів права одних країн у право інших країн та насильницьке впровадження іноземного права;

2. насильницьке впровадження іноземного права, трансплантація принципів права одних країн у право інших, збереження норм місцевого права;

3. виключне розповсюдження права країн-метрополій.

4. Визнання верховенства права, а не закону, характерна риса права:

1. континентальної світової правової сім'ї;

2. мусульманської світової правової сім'ї;

3. англосаксонської світової правової сім' ї.

5. На відміну від англо-американської, континентальна (романо-германська) правова сім'я формувалася під безпосереднім впливом правової системи:

1. Франції;

2. Іспанії;

3. Німеччини.

6. Кодифікованість законодавства, своєрідний розподіл права на публічне та приватне — основні риси права:

1. континентальної світової правової сім'ї;

2. мусульманської світової правової сім' ї;

3. англосаксонської світової правової сім' ї.

7. Основною тенденцією розвитку права на сучасному етапі є його:

1. індивідуалізація;

2. соціалізація;

3. монополізація.

8. Зміни в джерелах буржуазного права в ХХ ст. характеризувались:

1. збільшенням питомої ваги актів виконавчої влади;

2. посиленням законотворчої діяльності органів законодавчої влади;

3. подальшим обмеженням нормотворчої діяльності західноєвропейських парламентів.

9. Поява делегованого законодавства як джерела буржуазного права —

1. результат посилення ролі урядової влади в розвинутих зарубіжних країнах;

2. результат посилення значення судової практики;

3. результат посилення правотворчої діяльності парламентів.

10. Структурні зміни в буржуазному праві в ХХ ст. характеризувались новими тенденціями:

1) поява кодифікованого законодавства;

2) диференціація системи законодавства й подрібнення основних галузей права, що обумо- вило появу нових галузей права;

3) поява комплексних галузей права.

11. Зростання впливу норм міжнародного права на внутрішнє право окремих держав є характерною рисою еволюції:

1. римського права;

2. буржуазного права на 1-ому етапі історії становлення громадянського суспільства;

3. буржуазного права після Другої світової війни.

12. Посилення впливу норм міжнародного права на внутрішнє право окремих держав є наслідком:

1) «тиску» розвинутих зарубіжних країн;

2) об'єктивних потреб розвитку світового господарства і інтересів транснаціональних компаній;

3) прагнень окремих країн до європейського співтовариства.

13. Історичні межі нового часу всесвітньої історії зумовлені подіями:

1. двох світових війн;

2. перших буржуазних революцій та Першої світової війни;

3. перших буржуазних революцій та сучасності.

14. Система взаємодії держави і суспільства, для якої характерним є визнання провідної ролі парламенту у здійсненні державою своїх функцій, називається:

1. конституціоналізмом;

2. парламентаризмом;

3. тоталітаризмом.

15. Політико-правовий стан, при якому управління державними справами здійснюється у визначених конституціями межах, називають:

1. конституціоналізмом;

2. парламентаризмом;

3. тоталітаризмом.

16. Поява парламентаризму і конституціоналізму пов'язано з історією бур- жуазної:

1. Франції;

2. Німеччини;

3. Англії.

17. Затвердження конституціоналізму як одного з основних принципів консти- туційного права пов'язане з досвідом:

1. Англії, Франції;

2. Франції, США;

3. Франції, Німеччини.

18. Важливу роль у формуванні конституційно-правових основ та затверджен- ня конституціоналізму відіграли такі документа революційної епохи як:

1. Велика хартія вільностей, Петиція про право;

2. Знаряддя управління, Конституція Франції 1791 р.;

3. американська Декларація незалежності, Декларація прав людини і громадянина.

19. Вперше таємне голосування в західноєвропейських країнах було запроваджено у:

1. Конституції США, 1787 р.;

2. Конституції Франції 1795 р.;

3. Конституції Франції 1848 р.

20. Загальною тенденцією в розвитку конституційного права на І—ІІ етапах його історії була:

1. демократизація;

2. політизація;

3. соціалізація.

21. Тенденція соціалізації конституційного права є характерною для його роз- витку на:

1. І етапі;

2. ІІ етапі;

3. ІІІ етапі.

22. Першою конституцією, в якій знайшла свій прояв тенденція соціалізації конституційного права є:

1. якобінська конституція 1793 р. у Франції;

2. політична конституція Мексиканських Сполучених Штатів 1917 р.;

3. Веймарська Конституція в Німеччині 1919 р.

23. Основними тенденціями в розвитку конституційного права на ІІІ-ому його етапі було:

1. політизація і демократизація;

2. соціалізація, демократизація;

3. соціалізація, інституціоналізація політичних партій, громадських об' єднань, інтернаціоналізація.

24. Конституції, які являють собою єдиний нормативно-правовий акт, норми котрого мають вищу юридичну силу порівняно з іншими, називають:

1. змішаними;

2. кодифікованими;

3. не кодифікованими.

25. Конституції, що складаються з певної кількості рівноцінних конституцій- них законів, називають:

1. змішаними;

2. кодифікованими;

3. некодифікованими;

26. Американська Декларація незалежності була прийнята у:

1. 04.02.1775 р.;

2. 04.07.1776 р.;

3. 05.09.1787 р.

27. Французька Декларація прав людини і громадянина була прийнята у:

1. 1789 р.;

2. 1791 р.;

3. 1793 р.

28. Октроювання — «дарування» конституції:

1. монархом;

2. народом;

3. президентом.

29. Виборний колегіальний орган держави, який має свої головні повноважен- ня у сфері законотворчості, називається:

1. Кабінет Міністрів

2. Парламент;

3. Конституційний Суд.

30. Першим в історії парламентом вважається:

1. англійський парламент;

2. іспанський парламент;

3. американський конгрес.

31. Вперше виборче право жінкам було надане:

1. у Франції — 1791 р.;

2. у США — 1920 р.;

3. Новій Зеландії — 1893 р.

32. Перший практичний досвід застосування пропорційної системи у виборчо- му праві мав місце у:

1. Франції 1799 р.;

2. США, 1787 р.;

3. Бельгії, 1889 р.

33. Вперше інститут президента був запроваджений у:

1. США;

2. Франції;

3. Німеччині.

34. Історично першою в Західній Європі системою престолонаслідування вва- жається:

1. кастильська;

2. салічна;

3. австрійська.

35. Народження конституційної юстиції пов'язують з:

1. розглядом у Верховному суді США «справи Мербері» 1803 р.;

2. створенням у 1920 р. в Австрії вперше в світі конституційного суду;

3. конституційним закріпленням створення конституційного суду у ФРН (1949 р.).

36. Система конституційної юстиції, в котрій немає спеціалізованих Конститу- ційних Судів, а тлумачити конституцію мають право всі суди на чолі з Верховним судом, називають:

1. «американською»;

2. «австро-німецькою»;

3. «французькою».

37. Своїми історичними коренями інститут громадянства пов'язаний з:

1. античною державою;

2. феодальною державою;

3. буржуазною державою.

38. Сучасне поняття громадянства історично пов'язане з:

1. ранньою буржуазною революцією в Нідерландах;

2. англійською буржуазною революцією;

3. французькою буржуазною революцією кінця XVIII ст.;

39. Перші общинні реєстри імені та сімейної приналежності в країнах Європи з' явилися в:

1. XV ст.;

2. V ст.;

3. XVIII ст.

40. Перший закон про застосування протягом всього життя імені, отриманого при народженні з'явився:

1. у Франції 1790 р.;

2. у США 1789 р.

3. у Франції 1803 р.

41. Перші ідентифікаційні документи, володіння якими встановлювало особис- тість громадянина з'явилися у:

1. XV ст.;

2. XVIII ст.;

3. наприкінці XIX ст.

42. Першість в юридичному закріпленні особистих прав і свобод належить:

1. Франції;

2. США;

3. Англії.

43. Головним досягненням епохи боротьби за практичне втілення прав і свобод людини вважається:

1. Велика хартія вільностей 1215 р.;

2. американська Декларація незалежності 1776 р.;

3. французька Декларація прав людини і громадянина, 1789 р.

44. Першою країною, де на законодавчому рівні було закріплено свободу слова (друку без цензури) стала:

1. Франція;

2. США;

3. Англія.

45. Вперше загальна ідея свободи друку знайшла законодавче закріплення в:

1. Конституції Франції 1791 р.;

2. шведському законі 1766 р. і датському указі про межі свободи преси 1799 р.;

3. Біллі про права (перших десяти поправках) до Конституції США 1787 р.

46. В епоху становлення та розвитку громадянського суспільства з'являється новий інститут глави держави, а саме:

1. інститут канцлера;

2. інститут президента;

3. інститут імператора.

47. Європейські конституції 50—80-х рр. ХХ ст. визначають як:

1. новітні;

2. конституції перехідного періоду;

3. «компромісні» конституції.

48. Першою некодифікованою конституцією вважають:

1. конституцію Швеції;

2. конституцію Фінляндії;

3. конституцію Австрії.

49. У процесі історичного розвитку сформувалися такі основні системи консти- туційної юстиції:

1. американська, австро-німецька, французька;

2. кастильська, австрійська, салічна;

3. мажоритарна, пропорційна.

50. Конституції «першої хвилі» (ХУШ ст. — 1919 рр.) основну увагу приділяли:

1. питанням організації влади в державі;

2. захисту прав та свобод людини та громадянина;

3. гарантіям соціального захисту людини.

51. Конституції «другої хвилі» (1919—1939 рр.) порівняно з конституціями «першої хвилі» відрізнялися:

1. більш високою юридичною технікою;

2. більшим демократизмом;

3. більшим захистом передусім політичних прав і свобод.

52. «Четверта хвиля» прийняття конституцій була викликана:

1. закінченням другої світової війни та її політичними наслідками;

2. падінням системи колоніалізму;

3. падінням останніх фашистських режимів у Європі.

53. «П'ята хвиля» прийняття конституцій була викликана:

1. закінченням другої світової війни та її політичними наслідками;

2. падінням системи колоніалізму;

3. падінням останніх фашистських режимів у Європі.

54. «Шоста хвиля» прийняття конституцій була викликана:

1. крахом соціалістичного табору й розпадом СРСР;

2. падінням системи колоніалізму;

3. падінням останніх фашистських режимів у Європі.

55. В англійському буржуазному праві цивільне право розглядається як:

1) систематизований виклад норм, що регулюють майнові відносини;

2) сукупність традиційних правових інститутів, які регулюють відносини, пов'язані з правом власності, договорів, деліктів;

3) самостійну галузь права, норми якої регулюють майнові і пов' язані з ними не майнові відносини.

56. В епоху нового часу в Англії основним джерелом англійського цивільного права виступили:

1. звичай і закон;

2. закон і прецедент;

3. звичай і прецедент.

57. Некодифіковане в цілому англійське буржуазне право, починаючи з другої половини ХІХ—ХХ ст.:

1. зазнає спроб його кодифікації;

2. зазнає спроб його систематизації;

3. залишається без змін.

58. Свідченням робіт щодо систематизації англійського цивільного законодав- ства в др. половині ХІХ ст. було:

1. поява кодексів цивільного права;

2. поява консолідованих статутів з елементами кодифікації;

3. поява актів делегованого законодавства.

59. Згідно з Конституцією США, регулювання цивільно-правових відносин є компетенцією:

1. штатів;

2. федерального законодавства;

3. конкуруючого законодавства.

60. Конституційні засоби захисту власницьких прав у США знайшли своє за- кріплення у:

1. V, XIV поправках;

2. XVII поправці;

3. XX поправці.

61. Початок руху за уніфікацію цивільного права в США в ХІХ ст. пов'язують з:

1. появою цивільних кодексів в штатах Луїзіана, Каліфорнія;

2. створенням спеціального комітету з розробки проектів уніфікованих законів, Національної конференції уповноважених з уніфікації права штатів;

3. появою Одноманітного (уніфікованого) закону про шлюб і сім'ю.

62. Перший цивільно-процесуальний кодекс у США з'явився:

1. у штаті Луїзіана;

2. у штаті Каліфорнія;

3. у штаті Нью-Йорк.

63. Цивільний Кодекс французів був прийнятий:

1. 1801 р.;

2. 1804 р.;

3. 1806 р.

64. Цивільний кодекс французів (1804 р.) був побудований:

1. за пандектною системою;

2. за інституційною системою;

3. безсистемно.

65. Австрійське цивільне уложення з'явилося в:

1. 1807 р.;

2. 1808 р.;

3. 1811 р.

66. Саксонське цивільне уложення з'явилося в:

1. 1811 р.;

2. 1863 р.;

3. 1895 р.

67. Німецьке цивільне уложення набуло чинності:

1. 1883 р.;

2. 1896 р.;

3. 1900 р.

68. Другим важливим кроком в становленні і розвитку цивільного права країн континентальної світової правової сім'ї після прийняття Цивільного кодексу фра- нцузів стало:

1. поява Австрійського цивільного уложення 1811 р.;

2. поява Саксонського цивільного уложення 1863 р.;

3. прийняття Німецького цивільного уложення 1900 р.

69. Згідно Конституції Німеччини 1871 р. з поправкою (1873 р.) цивільне право було віднесено:

1. до компетенції імперії;

2. до компетенції земель;

3. визнано сферою конкуруючого законодавства.

70. Цивільний процесуальний кодекс Німеччини з'явився:

1. 1871 р.;

2. 1873 р.;

3. 1877 р.

71. Характерною рисою цивільного права країн західної цивілізації епохи ста- новлення та розвитку громадянського суспільства є поява як суб'єкта цивільно- правових відносин:

1. фізичної особи;

2. юридичної особи;

3. жінки.

72. Досвід корпорацій як форми організації капіталу США запозичили в:

1. Німеччині;

2. Англії;

3. Франції.

73. Особлива увага в сучасному законодавстві країн англо-американської сві- тової правової сім'ї про корпорації приділяється:

1. акціонерному товариству;

2. юридичним особам публічного права;

3. товариствам з обмеженою відповідальністю.

74. Оригінальним інститутом сучасного англійського права продовжує залиша- тися середньовічний за походженням:

1. сервітут;

2. бенефіцій;

3. траст (довірча власність).

75. Суттєві зміни у праві власності США після громадянської війни пов'язані з розвитком:

1. індивідуальної приватної власності;

2. корпоративної форми власності;

3. асоційованої корпоративної форми власності.

76. Свідченням відходу від класичних принципів договору: свободи, рівності, юридичної непорушності в зобов'язальному праві США стала поява:

1. договорів-приєднання.

2. лізингу;

3. ліцензійних угод.

77. Норми англійського буржуазного права в галузі цивільно-правових відно- син складалися шляхом:

1. прийняття спеціальних законів;

2. судової адаптації окремих середньовічних позовів;

3. збереження незмінними норм, котрі існували з епохи середньовіччя.

78. Процес демократизації в регулюванні сімейно-шлюбних відносин в Англії розпочався:

1. в роки буржуазної революції (перша половина XVII ст.);

2. з другої половини ХіХ ст.;

3. у XX ст.

79. Уведення одноманітного порядку успадкування, скасування права першо- рядності, переваги осіб чоловічої статі, допуск позашлюбних дітей — це основні зміни у праві спадкування країн англо-американської правової сім'ї:

1. XVIII ст.;

2. XIX ст.;

3. XX ст.

80. Правовий статус фізичних осіб країн континентальної світової правової сім'ї протягом другої половини ХІХ ст. — ХХ ст. характеризувався:

1. подальшою лібералізацією;

2. незмінністю порівняно з періодом перших буржуазних революцій;

3. подальшою демократизацією.

81. За Німецьким Цивільним уложення основними видами юридичних осіб є:

1. корпорації;

2. ферейни;

3. установи.

82. Поняття юридичної особи в цивільному законодавстві Франції закріплено:

1. законами про товариства і асоціації (1930, 1940, 1965, 1985 рр.);

2. доповненнями до Цивільного кодексу 1978 р.;

3. Цивільним кодексом 1804 р.

83. За Цивільним кодексом Франції власність визнавалась такою, що мала:

1. абсолютний характер;

2. була недоторканою і невідчужуваною;

3. обмежувалась законом.

84. Розвиток усуспільнення виробництва і сфери обігу у країнах континенталь- ної світової правової сім'ї ХХ ст. зумовив зміни в самій концепції власності, яка розглядалася як:

1. виключне право індивіда;

2. соціальний обов' язок індивіда;

3. право індивіда та його соціальний обов' язок.

85. Початок соціалізації права власності в німецькому цивільному законодав- стві було покладено:

1. Австрійським цивільним уложення 1811 р.;

2. Веймарською конституцією 1919 р.;

3. Основним законом ФРН 1949 р.

86. Найбільшого вираження контрреволюційні тенденції отримали при ство- ренні буржуазного цивільного законодавства Франції в регулюванні:

1. відносин, пов'язаних з правом власності;

2. договірних відносин;

3. сімейно-шлюбних відносин.

87. Історично поява трудового права обумовлена:

1. прагненням буржуазії захистити свою приватну власність;

2. боротьбою робітничого класу за свої економічні і соціальні права;

3. посиленням економічної функції держави.

88. Важливою віхою в розвитку трудового законодавства Англії вважають:

1. закони 1802, 1803, 1843 рр. про охорону праці жінок та дітей;

2. закон 1911 р. про соціальне страхування у випадку хвороби, безробіття;

3. закон про національну службу охорони здоров' я.

89. Основи чинної в США системи соціального забезпечення були закладені:

1. Конституцією 1787 р.;

2. законодавством «нового курсу» Рузвельта;

3. у 1960-х рр. соціальним законодавством президента Джонсона.

90. Характерною рисою розвитку німецького трудового права наприкінці ХІХ — початку ХХ ст. стає його:

1. лібералізація;

2. демократизація;

3. соціалізація.

91. Початок становлення екологічного права як галузі права припадає на:

1. XVIII ст.;

2. кінець XIX ст.;

3. XX ст.

92. Перші спроби охорони природних ресурсів було здійснено у:

1. США;

2. Франції;

3. Великобританії.

93. У 1872 році за проектом Філда в США був прийнятий:

1. Цивільний кодекс Луїзіани;

2. Цивільний кодекс Каліфорнії;

3. Закон про федеральну торгову комісію

94. Цивільний кодекс Наполеона складався:

1. зі вступного титулу і двох книг

2. зі вступного титулу і трьох книг

3. зі вступного титулу і чотирьох книг

95. В 1877 році в Німеччині було прийнято:

1. Німецьке цивільне уложення

2. Німецьке торгове уложення

3. Цивільний процесуальний кодекс Німеччини

96. Організаційну структуру, що має насамперед власну правосуб'єктність і майнову відокремленість, називають:

1. юридичною особою;

2. фізичною особою;

3. делегованою особою

97. Що, за визначенням Верховного Суду США 1819 року, є «штучним утво- ренням, яке не можна побачити, яке існує тільки у припущенні правил закону; вона має ті можливості, що їх надає їй установчий устав або які притаманні само- му її існуванню»?:

1. монополія;

2. корпорація;

3. траст.

98. Початок просвітницько-гуманістичній теорії кримінального права було по- кладено:

1. Савіньї, Пухтою;

2. Бомануаром;

3. Монтеск'є, Беккаріа, Вольтером.

99. У витоків класичної школи кримінального права стояли:

1. Беккаріа, Монтеск'є;

2. А. Фейєрбах, Бентам;

3. Ч. Ломброзо.

100. Основними положеннями класичної школи кримінального права є:

1. немає злочину, немає покарання, не зазначеного в законі, кара (відплата) за скоєний зло­чин є головною метою покарання, жорстокість кримінального законодавства сприяє утриманню людей від злочинів;

2. немає злочину, немає покарання, не зазначеного в законі, мета покарання не у відплаті за злочин, а в загальній і приватній превенції, жорстокість кримінального законодавства сприяє утриманню людей від злочинів;

3. немає злочину, немає покарання, не зазначеного в законі, мета покарання не у відплаті за злочин, а в загальній і приватній превенції, невідворотність покарання (а не його жорстокість) є ефективним засобом попередження злочинів.

101. Серед представників антрополого-соціологічної школи кримінального права відомі:

1. Чезаре Беккаріа;

2. Чезаре Ломброзо;

3. Ієремія Бентам.

102. Основними джерелами англійського кримінального права періоду нового часу були:

1. звичаєве право, закон;

2. судовий прецедент, закон;

3. делеговане законодавство.

103. Особливістю англійського буржуазного кримінального права є:

1. його кодифікованість;

2. відсутність єдиного кримінального кодексу;

3. його систематизованість.

104. Джерелами федерального кримінального права США є:

1. загальне право;

2. Конституція США, акти Конгресу, підзаконні акти;

3. загальнофедеральний кодекс.

105. Для кримінально-правової системи США епохи становлення громадян- ського суспільства характерно:

1. правовий дуалізм;

2. виключна компетенція федерації;

3. виключна компетенція штатів.

106.Основними джерелами кримінального права штатів у США є:

1) Конституція США, конституції штатів, кримінальні закони, кримінальні кодекси, підза- конні акти;

2. Конституція США, акти Конгресу, підзаконні акти;

3. кримінальні кодекси штатів, загальне право.

107. Основоположні принципи буржуазного кримінального права і процесу значною мірою знайшли своє закріплення в:

1. Декларації незалежності США, 1776 р.;

2. Декларації прав людини і громадянина, 1789 р.;

3. перших десяти поправках до Конституції США (Біль про права), 1791 р.

108. Характерною, особливою рисою КК Франції 1791 р. було:

1. наявність простору для суддівського розсуду;

2. наявність системи абсолютно визначених санкцій;

3. наявність великої кількості норм, присвячених судовому процесу.

109. КК Франції 1810 р. складено під впливом ідей:

1. просвітницько-гуманістичної школи кримінального права;

2. класичної школи кримінального права;

3. антрополого-соціологічної школи кримінального права.

110. Новий КК Франції було прийнято в:

1. 1958 р.;

2. 1975 р.;

3. 1992 р.

111. У змісті КК Франції 1992 р. знайшла прояв основоположна тенденція роз- витку сучасного кримінального права, а саме:

1. лібералізація;

2. криміналізація;

3. гуманізація.

112. Кримінальне законодавство Германської імперії за Конституцією 1871 р. визнавалось сферою компетенції:

1. виключно імперії;

2. виключно земель;

3. як імперії, так і земель.

113. Серед джерел кримінального права Германської імперії були:

1. Кримінальне уложення Німеччини 1871 р.;

2. Прусський кримінальний кодекс 1851 р.;

3. Кримінальне уложення Північно — Германського союзу 1870 р.

114. Особливістю сучасного англійського кримінального права у вченні про покарання є визнання метою покарання:

1. відплату за скоєний злочин;

2. залякування і виправлення;

3. відплату за скоєний злочин, залякування і виправлення;

115. Вперше пробація, як форма умовного осуду, в Англії з'явилася в:

1. 1887 р.;

2. 1907 р.;

3. 1948 р.

116. За КК Франції 1810 р., злочинні діяння поділялися на:

1. злочини, провини, порушення;

2. фелонію, місдімінор;

3. злочини і провини.

117. Федеральне кримінальне законодавство Німеччини вперше було кодифіковано:

1. 1873—1877 рр.;

2. 1909 рр.;

3. 1948 р.

118. За Конституцією ФРН (1949 р.), кримінальне право належить до сфери компетенції:

1. Республіки;

2. земель;

3. конкуруючого законодавства.

119. Закони 1836 р., 1898 р ., 1907 р., прийняті в Англії, є свідченням:

1. демократизації процедури розгляду кримінальних справ;

2. пристосування норм кримінального, кримінально-процесуального права, феодальних за походженням, до нових буржуазних відносин;

3. консервування феодальних за походженням норм кримінального, кримінально-процесу­ального права.

120. Загальною тенденцією в розвитку кримінально-процесуального права роз- винутих зарубіжних країн в епоху становлення та розвитку громадянського суспі- льства є:

1. гуманізація;

2. соціалізація;

3. уніфікація.

121. Вперше принципи буржуазного кримінального і кримінально-процесуаль- ного права знайшли юридичне закріплення в законодавстві:

1. США;

2. Франції;

3. Англії.

122. Початок становленню сучасної системи кримінального законодавства Ні- меччини було покладено:

1. Конституцією 1871 р.;

2. Конституцією 1919 р.;

3. Основним законом ФРН 1949 р.

123. Основними видами покарань в сучасному кримінальному праві США є:

1. позбавлення волі, грошові штрафи;

2. смертна кара, позбавлення волі, грошові штрафи;

3. позбавлення волі, пробація.

124. Основними видами покарань в сучасному кримінальному законодавстві Франції, Німеччини є:

1. позбавлення волі, грошові штрафи;

2. смертна кара, позбавлення волі, грошові штрафи;

3. позбавлення волі, пробація.

125. Кримінально-процесуальне право Німеччини початку ХІХ ст. за характе- ром було:

1. інквізиційним;

2. демократичним;

3. антидемократичним.

126. Зразковий Кримінальний кодекс США (1962 р.):

1. набув офіційного статусу;

2. не набув офіційного статусу;

3. послужив «єдиним орієнтиром» для уніфікації кримінального законодавства штатів.

ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА

1. Боботов С. В. Наполеон Бонапарт — реформатор и законодатель. — М., 1998.

2. Дрьомін В. Пробація: зарубіжний досвід обмеження тюремної популяції // Право Украї­ни. — 2000. — № 12.

3. Кистяковський А. Ф. Исследование о смертной казни. — Тула: Автограф, 2000.

4. Кондратьев С. В. Английские юристьі накануне буржуазной революции // Известия вузов. Правововедение. — 1994. — № 4.

5. Молдован В. В., Молдован А. В. Порівняльно кримінально-процесуальне право. Україна, ФРН, Франція, Англія, США: Навчальний посібник. — К.: Юрінком Інтер, 1999.

6. Новьй уголовньй кодекс Франции / Пер. с франц. — М., 1993.

7. Полонский Н. Н. Уголовное право и уголовшьй суд Англии. — М., 1967.

8. Уголовное законодательство зарубежньїх стран (Англии, США, Франции, Германии, Япо-нии). Сборник законодательньгх материалов / Под ред. И. Д. Козочкина. — М.: Зерцало, 1999.

9. Французский уголовньш кодекс 1810 года: Пер. Н. С. Лапшиной; Вступ. ст. М. М. Исае-ва — М.: Юриздат, 1947.

10. Чельцов-Бебутов М. А. Курс уголовно-процессуального права, очерки по истории суда и уго-ловного процесса в рабовладельческом, феодальном и буржуазном государствах. — СПб, 1995.

ПІДМОДУЛЬ 2.3. ДЕРЖАВА І ПРАВО КРАЇН СХІДНОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ

Місце і роль Азії — регіону з майже двохмільярдним населенням — у сучасному світі є значно вагомішими, ніж у попередню епоху. Розпочавши буржуазні перетворен­ня під упливом західних країн, вони не стали заручниками процесу «вестернізації». Країни Далекого сходу, насамперед Японія і Китай, змогли гармонічно поєднати в дер­жавно-правовому будівництві західний елемент з власним, традиційним, заснованим на багатовіковій духовній культурі, і це дало вражаючі результати в усіх сферах буття. Не менше ніж раніше, звертають на себе увагу країни мусульманського світу, котрі певним чином впливають як на Україну (Туреччина), так і на світовий правопорядок (Іран, Ірак), показують приклад поєднання архаїчних (середньовічних за європейськими мір­ками) державних форм і високого рівня «соціальності» держави (Саудівська Аравія, Бахрейн, Кувейт та ін.). Тому безсумнівним є те, що накопичений східними країнами різноманітний досвід побудови державно-правових інститутів необхідно вивчати.