Закон про кримінальну юстицію англії (1991 р.) (витяги)

Частина 1. Покарання у вигляді тюремного ув'язнення

Терміни тюремного ув'язнення

2. — (1) Ця стаття застосовується в разі, коли суд призначає покарання у вигляді тюремного ув' язнення інше, ніж те, що точно визначено у законі.

(2) Покарання у вигляді тюремного ув'язнення повинне бути:

(а) на такий термін (котрий не перевищує встановленого максимуму), що, на думку суду, відповідний серйозності злочину або комбінації злочинів та інших злочинів, пов' язаних з ним;

(б) у тому разі, коли злочин має насильницький або сексуальний характер, на такий тривалий термін (що не перевищує цей максимум), що, на думку суду, необхідний для захисту суспільства від серйозної шкоди, заподіяної злочинцем.

(3) У тому випадку, коли суд призначає покарання у вигляді тюремного ув'язнення на термін більш тривалий, ніж цього вимагає домірність серйозності злочину, або ком- бінація злочинів та інші злочини, пов' язані з ним, суд повинний:

(а) заявити у відкритому судовому засіданні, що його думка ґрунтується на пункті (2) (б) вище, а також причини, що спонукали його до цього;

(б) пояснити злочинцеві у відкритому судовому засіданні й простою мовою, чому покарання призначено на такий термін.

Документ № 4

Кримінальний кодекс франції (1992 р.) (витяги)

КНИГА ПЕРША. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

РозділI. Кримінальний закон Глава 1. Загальні принципи

Ст 111-1. — Злочинні діяння класифікуються в її відповідності до їх ваги на зло­чини, провини й порушення.

Ст. 111-2. — Закон визначає злочини та провину і встановлює покарання, які засто­совуються до їх виконавців.

Регламент визначає порушення і встановлює, в межах і відповідно до розходжень, установлених законом, покарання, які застосовуються до порушників.

Ст. 111-3. — Ніхто не може бути підданий покаранню: за злочин або провину, еле- менти яких не визначені законом, або за порушення, елементи якого не визначені рег- ламентом

Ст. 111-4. — Кримінальний закон підлягає суворому тлумаченню.

Ст. 111-5. — Суди кримінальної юрисдикції мають право тлумачити адміністратив­ні, регламентаційні або індивідуальні акти й оцінювати їх дійсність, якщо від цього за­лежить вирішення по кримінальній справі, представленій на їх розгляд.

Розділ іі. Про кримінальну відповідальність Глава 1. Загальні положення

Ст. 121-1. — Ніхто не підлягає кримінальній відповідальності інакше, як за своє власне діяння.

Ст. 121-2. — Юридичні особи, за винятком Держави, підлягають кримінальній від­повідальності з урахуванням положень ст. З 121-4 по 121-7 і у випадках, передбачених законом або регламентом, за злочинні діяння, зроблені на їх користь або органами — представниками юридичної особи.

Однак органи місцевого самоврядування та їх об'єднання підлягають кримінальній відповідальності тільки за злочинні діяння, зроблені при виконанні делегованих повно­важень по громадській службі.

Кримінальна відповідальність юридичних осіб не виключає таку для фізичних осіб — виконавців або співучасників тих же самих діянь.

Ст. 121-3. — Злочин чи провина не мають місця в разі відсутності наміру на їх здійснення.

Однак, якщо закон це передбачає, в разі необережності або недбалості ненавмисно­го поставлення в небезпеку іншої людини має місце провина.

Порушення не має місця у випадку дії нездоланної сили.

Ст. 121-4. — Виконавцем злочинного діяння є особа, котра:

п. 1. здійснює діяння, передбачене кримінальним законом або регламентом;

п. 2. намагається скоїти злочин або у випадках, передбачених законом, провину.

Ст. 121-6. — Співучасник злочинного діяння у визначенні ст. 121-7 карається як його виконавець.

Розділ ііі. Про покарання Глава 1. Про види покарань

Відділ 1. Про покарання, які застосовуються до фізичних осіб. Підвідділ 1. Про кримінальні покарання

Ст. 131-1. — Кримінальні покарання, яким піддаються фізичні особи:

п. 1. кримінальне ув' язнення або кримінальне заточення довічно;

п. 2. кримінальне ув' язнення або кримінальне заточення на термін, більший 30 років;

п. 3. кримінальне ув'язнення або кримінальне заточення на термін, більший 20 років;

п. 4. кримінальне ув' язнення або кримінальне заточення на термін, більший 15 років.

Тривалість кримінального ув' язнення або кримінальне заточення на термін не може бути меншим 10 років.

Ст. 113-8. — У випадках, передбачених ст. 113-6 і 113-7, кримінальне пересліду­вання провин може бути почато тільки за вимогою прокуратури. Вимозі прокуратури повинна передувати скарга потерпілого або осіб, котрі мають на це право, або офіційне обвинувачення влади країни, де діяння було зроблено.

Відділ 2. Про покарання, застосовувані до юридичних осіб

Підвідділ 1. Про покарання кримінальні та виправні

Ст 131-37. — Кримінальні або виправні покарання, яким піддаються юридичні особи: п. 1. штраф;

п. 2. У випадках, передбачених законом, покарання, перераховані у ст. 131-39.

Ст 131-38. — Максимальний розмір штрафу, застосовуваного до юридичних осіб, дорівнює п'ятикратному розмірові штрафу, передбаченого для фізичних осіб законом, що карає злочинне діяння.

Ст 133-8. — Помилування не перешкоджає праву потерпілого одержати відшкоду­вання збитку, заподіяного злочинним діянням.

Відділ 3. Про амністію

Ст 133-9. — Амністія тягне за собою скасування судимості, всіх покарань без будь-якої можливості перегляду справи...

Ст. 133-11. — Забороняється будь-якій особі, обізнаній у зв' язку з виконанням своїх обов'язків про вироки, дисциплінарні або професійні стягнення, або про заборо­ну, позбавлення прав або будь-якої неправоздатності, скасованих амністією, згадувати про їх у будь-якій формі або робити на них посилання в будь-яких документах. Однак ця заборона не поширюється на оригінали судових рішень, вироків і постанов. Крім цього, амністія не перешкоджає опублікуванню, запропонованому в порядку відшкоду­вання.

Відділ 4. Про реабілітацію

КНИГА ДРУГА. ПРО ЗЛОЧИНИ ТА ПРОВИНИ ПРОТИ ЛЮДИНИ КНИГА ТРЕТЯ. ПРО ЗЛОЧИНИ ТА ПРОВИНИ ПРОТИ ВЛАСНОСТІ КНИГА ЧЕТВЕРТА. ПРО ЗЛОЧИНИ ТА ПРОВИНИ ПРОТИ НАЦІЇ,