Глава II. Про здатність робити розпорядження або одержувати в силу дару- вання між живими або на підставі заповіту (901—912)

Глава III. Про частину майна, якою можна розпоряджатися, і про її зменшен- ня (913—930)

Ст 913. Безкорисливе надання (майна) через укладання угод між живими або через заповіт не може становити більше половини майна, яке належить особі, ко­тра здійснює розпорядження, якщо вона залишає після своєї смерті лише одну за­конну дитину; третини — якщо вона залишає двох дітей; чверті — якщо вона за­лишає троє або більшу кількість.

Ст. 916. За відсутності висхідних і спадних ліній споріднення, безкорисливі надання, здійснені через угоди між живими або через заповітні акти, можуть ви­черпувати все майно.

Глава IV. Про дарування між живими (931—952)

Глава V. Про заповідальні розпорядження (967—1047)

Глава VI. Про розпорядження, що допускаються на користь онуків або дару-

вальника, або заповідача дітей його братів і сестер (1048—1074)

Глава VII. Про розділи, здійснені батьком, матір'ю або іншими висхідними

між їх спадними [рідними] (1075—1080)

Глава VIII. Про дарування, зроблені в силу шлюбного договору дружинам і

дітям, що народяться у шлюбі (1081—1090)

Глава IX. Про розпорядження, зроблені одним чоловіком на користь іншого

на підставі шлюбного договору або під час шлюбу (1091—1100)

Титул III. Про договори або про договірні зобов'язання взагалі

Глава I. Вступні постанови (1101—1107)

Ст 1101. Договір є угодою, через яку одна або декілька осіб зобов'язуються один перед іншим або перед декількома іншими особами дати що-небудь, зроби­ти що-небудь або не робити чогось.

Глава II. Про суттєві умови дійсності угод (1108—1133)

Ст 1108. Чотири умови є суттєвими для дійсності угоди:

• згода сторони, яка зобов'язується;

• здатність укладати договір;

• певний предмет, що становить зміст зобов' язання;

• дозволене обґрунтування зобов'язання.

Ст. 1109. Дійсна згода відсутня, якщо вона була дана лише внаслідок помил­ки або якщо вона була вирвана насильно або обманом.

Ст. 1115. Договір не може відхилятися з причини насилля, якщо, після того, як насилля припинилося, цей договір було схвалено або прямо, або мовчазно, або через пропущення терміну, встановленого законом для надання вимоги про відновлення.

Ст. 1123. Будь-яка особа може укладати договори, якщо вона не оголошена неспроможною відповідно до закону.

Ст. 1124. Неспроможними для укладання договору є: неповнолітні; особи, позбавлені дієздатності; (одружені жінки у випадках, зазначених у законі); всі ті, кому закон забороняє деякі договори.

Ст 1126. Предметом договору є те, що одна сторона зобов'язується дати, або те, що одна сторона зобов' язується зробити, або що вона зобов' язується не робити.

Ст 1131. Зобов'язання, яке не має основи або має неправдиву основу, або має недозволену основу, не може бути чинним.

Глава III. Про силу зобов'язань (1134—1167)

Ст. 1134. Угоди, укладені на основі закону, посідають місце закону для тих, хто їх уклав.

Вони можуть бути скасовані лише за взаємною згодою сторін або з причин, відповідно до яких закон дозволяє скасування (зобов' язання). Вони мають бути виконані сумлінно.

Ст 1135. Угоди зобов'язують не тільки до того, що в них закладено, але й до всіх наслідків, які справедливість, звичай або закон пов' язують з цим зо-бов' язаним, відповідно до його природи.

Глава IV. Про різні види зобов'язань (1168—1233)

Глава V. Про погашення зобов'язань (1234—1314)

Глава VI. Про доказ існування зобов'язань і здійснення платежу (1315—1369)

Титул IV. Про зобов'язання, що виникають без угоди (1370)

Глава I. Про ніби-то договори (1371—1381)

Глава II. Про правопорушення і ніби-то правопорушення (1382—1386)

Ст 1382. Якою б не була дія людини, котра завдає іншій збитків, зобов'язує ту, з вини якої сталися збитки, відшкодувати їх.

Ст 1383. Кожен відповідальний за збитки, що їх він спричинив не тільки сво­єю дією, але й своєю неохайністю або необережністю.

Титул V. Про шлюбний договір і про взаємні права подружжя

Глава I. Загальні постанови (1387—1398)

Ст. 1387. Закон регулює подружній союз стосовно майна лише за відсутності спеціальних угод, які подружжя може укласти на власний розсуд з тим, щоб ці угоди відповідали добрій моралі...

Ст 1394. Усі шлюбні угоди мають бути викладені до шлюбу в акті, складе­ному перед нотаріусом.

Ст. 1395. Шлюбні угоди не можуть ні в чому змінюватися після одруження.

Глава II. Про режим спільності (1399—1539)

Глава III. Про режим при наявності приданого (1540—1581)

Титул VI. Про продаж

Глава I. Про природу і про форму продажу (1582—1593)

Ст. 1583. Продаж є угодою, відповідно до якої один зобов' язується надати річ, а інший — заплатити за неї

Ст 1589. Обіцянка продати рівноцінна продажу, якщо є взаємна угода обох сторін про річ та про ціну.

Ст. 1590. Якщо при обіцянці продати було дано завдаток, то кожному з тих, хто домовляється, надається можливість відступити від обіцянки:

• тому, хто дав завдаток — втратою його;

• тому, хто одержав завдаток — поверненням його у подвійному розмірі.

Глава II. Особи, які можуть купувати або продавати (1594—1597)

Глава III. Про речі, що можуть бути продані (1598—1601)

Глава IV. Про зобов'язання продавця (1602—1649)

Глава V. Про обов'язки покупця (1650—1657)

Глава VI. Про незначність і про знищення продажу

(1558—1685)

Ст. 1674. Якщо продавець зазнав збитків у розмірі більше семи дванадцятих

ціни нерухомості, то він може вимагати визнання угоди недійсною

Глава VII. Про продаж з метою розподілу загальної власності (Іікіїапоп)

(1686—1688)

Глава VIII. Про перехід вимог та інших безтілесних прав (1689—1701)

Титул VII. Про обмін (1702—1707)

Титул VIII. Про договір наймання

Глава I. Загальні постанови (1708—1712)

Глава II. Про наймання речей (1713—1778)

Глава III. Про наймання роботи й послуг (1779—1799)

Ст. 1780. Можна брати на себе зобов'язання надати послуги лише на період для виконання певної справи

Глава IV. Про наймання худоби (1800—1831)

Титул IX. Про договір товариства

Глава I. Загальні постанови (1832—1834)

Ст. 1832. Договір товариства є угодою, відповідно до якої двоє або більше

осіб погоджуються зробити щось спільним майном, маючи на увазі розподіляти

вигоди, які можуть із цього випливати.

Ст 1833. Кожен учасник товариства має внести до нього або гроші, або інше майно, або свої спеціальні знання та вміння

Глава II. Про різні види товариств (1835—1842)

Глава III. Про зобов'язання учасників товариства між собою та стосовно до

третіх осіб (1843—1864)

Глава IV. Про різні засоби закриття товариства (1865—1872)

Постанова, що стосується торгових товариств (1873)

Титул X. Про позику (1874)

Глава I. Про позику для користування або про позичку (1875—1891)

Глава II. Про споживчу або просту позику (1892—1904)

Глава III. Про процентну позику (1905—1914)

Титул XI. Про договір збереження та про секвестр

Глава I. Про збереження взагалі та його різні види (1915—1916)

Глава II. Про збереження у прямому змісті слова (1917—1954)

Глава III. Про секвестр (1955—1963)

Титул XII. Про ризикові договори (1964)

Глава I. Про гру та парі (1965—1967)

Глава II. Про договір довічної ренти (1968—1983)

Титул XIII. Про доручення

Глава I. Про природу та про форму доручення (1984—1990)

Глава II. Про обов'язки довіреного (1991—1997)

Глава III. Про обов'язки довірителя (1998—2002)

Глава IV. Про різні способи закінчення доручення (2003—2010)

Титул XIV. Про поручительство

Глава I. Про природу й обсяг поручительства (2011—2020)

Глава II. Про наслідки поручительства (2021—2033)

Глава III. Про погашення поручительства (2034—2039)

Глава IV. Про законне поручительство та про судове поручительство(2040—2043)

Титул XV. Про мирові угоди (2044—2058)

Титул XVI. Про особисту затримку у цивільних справах (2059—2070)

Титул XVII. Про заставу (2071—2072)

Глава I. Про заставу (2073—2084)

Глава II. Про бантихрезу (2085—2091)

Титул XVIII. Про привілеї та іпотеки (2092—2203)

Титул XIX. Про примусове відібрання власності та про черговість кредиторів

Глава I. Про примусове відібрання власності (2204—2217)

Глава II. Про черговість кредиторів та про розподіл ціни між кредиторами (2218)

Титул XX. Про давність

Глава I. Загальні постанови (2219—2227)

Глава II. Про володіння (2228—2235)

Глава III. Про причини, що перешкоджають терміну давності..(2236—2241)

Глава IV. Про причини, які переривають або припиняють термін давності

(2242—2259)

Глава V. Про час, який потрібен для закінчення давності (2260—2281)

Документ № 2