Цивільний кодекс французів (1804 р.) (витяги)

[Закон 30 вентоза XII року (21 березня 1804 р.) про об'єднання цивільних законів у єдиний звід законів за назвою «Цивільний кодекс Французів»]

Вступний титул. Про опублікування, дію й застосування законів узагалі

(ст. 1—6)

КНИГА ПЕРША. ПРО ОСІБ

Титул I. Про користування цивільними правами і про позбавлення цих прав

Глава I. Про користування цивільними правами (7—16)

Глава II. Про позбавлення цивільних прав (17—33)

Титул II. Про акти цивільного стану

Глава I. Загальні постанови (34—54)

Глава II. Про акти народження (55—62)

Глава III. Про акти про шлюб (63—76)

Глава IV. Про акти про смерть (77—92)

Глава V. Про акти цивільного стану, що стосуються військовослужбовців та

моряків у деяких спеціальних випадках (93—98)

Глава VI. Про виправлення актів цивільного стану (99—101)

Титул III. Місце проживання (102—111)

Титул IV. Про відсутніх

Глава I. Про припущення відсутності (112—114)

Глава II. Про оголошення відсутності (115—119)

Глава III. Про наслідки відсутності (120—140)

Глава IV. Про догляд за неповнолітніми дітьми, батько яких зник (141—143)

Титул V. Про шлюб

Глава I. Про якості й умови, необхідні для укладення шлюбу (144—164)

Ст. 144. Чоловік до досягнення повних 18 років, жінка до досягнення повних 15 років не можуть брати шлюб.

Ст. 146. Шлюб відсутній, якщо відсутня згода.

Ст. 147. Не можна брати другий шлюб, не розірвавши перший.

Ст. 148. Син, котрому не виповнилося 25 років, дочка, яка не досягла 21 року, не можуть брати шлюб без згоди їх батька й матері; у випадку незгоди між ними досить згоди батька.

Глава II. Про формальності стосовно укладення шлюбу (165—171)

Глава III. Про заперечення проти шлюбу (172—179)

Глава IV. Про вимоги щодо визнання шлюбу недійсним (180—202)

Глава V. Про зобов'язання, що виникають із шлюбу (203—211)

Ст 203. Власне фактом шлюбу подружжя спільно зобов'язується годувати,

утримувати, виховувати своїх дітей.

Глава VI. Про права та обов'язки подружжя (212—226)

Ст. 213. Чоловік зобов' язаний надавати захист своїй дружині, дружина —

слухатися чоловіка.

Ст. 214. Дружина зобов' язана жити разом з чоловіком і слідувати за ним всюди, де він вирішить перебувати; чоловік зобов'язаний прийняти її й надати їй усе, що потрібно для життя, відповідно до своїх можливостей і свого становища.

Ст 215. Дружина не може виступати в суді без дозволу свого чоловіка, хоча б вона була купцем, або не мала спільного майна з чоловіком, або хоча б відо­кремлено майно дружини.

Ст 226. Дружина не може заповідати без дозволу свого чоловіка.

Глава VII. Про розірвання шлюбу (227)

Ст 227. Шлюб розривається: 1) зі смертю одного з подружжя; 2) розлучен­ням, здійсненим у законному порядку; 3) карою, на основі вироку, що набув чин­ності стосовно одного з подружжя, яка потягла за собою громадянську смерть.

Глава VIII. Про другі шлюби (228)

Титул VI. Про розлучення

Глава I. Про причини розлучення (229—233)

Глава II. Про порядок розлучення (234—274)

Глава III. Про розлучення в силу взаємної угоди (275—294)

Глава IV. Про наслідки розлучення (295—305)

Глава V. Про окреме проживання (306—311)

Титул VII. Про батьківство та про ставлення дітей до батьків Глава I. Про зв'язок між батьками й дітьми, законними або такими, що наро- дилися у шлюбі (312—318)

Ст 312. Батьком дитини, зачатої у шлюбі, вважається чоловік (матері). Проте чоловік матері може відмовитися від визнання дитини, якщо він доведе, що у промі­жок між трьохсотим і сто вісімдесятим днем до народження дитини він перебував у стані фізичної неможливості фізичних стосунків зі своєю дружиною, або з причини свого перебування в іншому місці, або внаслідок якихось (інших) обставин

Глава ІІ. Про докази походження законних дітей (319—330)