Тести для самоконтролю

1. Суспільство, де людина визнається вищою соціальною цінністю, враховуєть- ся й забезпечується здійснення різноманітних інтересів індивідів та соціальних груп, гарантується економічна, політична та ідеологічна свобода громадян і їх об'єднань, називається:

1. буржуазним суспільством;

2. феодальним суспільством;

3. громадянським суспільством.

2. Політико-правову ідеологію буржуазії, згідно з якою державі відводилася роль «нічного охоронця», що здійснює тільки лише охоронні функції, не втручаю- чись у приватноправові відносини, називають:

1. лібералізмом;

2. капіталізмом;

3. соціалізмом.

3. Характерною особливістю «поліцейської держави» є:

1. здійснення лише охоронної функції в державі;

2. захист прав і свобод громадян;

3. загальний державний контроль за населенням.

4. Держава, зміст і призначення якої є захист прав людини, що даються їй від природи як «невід'ємні», називається:

1. поліцейською державою;

2. правовою державою;

3. демократичною державою.

5. Забезпечення соціально орієнтованої економіки характеризує:

1. буржуазну державу на етапі виникнення;

2. буржуазну державу на ІІ етапі історії громадянського суспільства;

3. сучасну, соціально орієнтовану державу;

6. XVII—XVIII ст. — сер. ХХ ст.; сер. ХХ ст. — до сьогодення — це загальна періодизація:

1. історії становлення та розвитку громадянського суспільства;

2. історії нового часу;

3. історії становлення та розвитку колоніальних імперій.

7. На відміну від станово-кастового суспільства, громадянське суспільство за- сноване на:

1. визнанні соціальної нерівності людей;

2. визнанні загальної правової рівності людей;

3. визнанні всеохоплюючої регламентації суспільного життя.

9. Основними факторами, що вплинули на становлення якісно нового стану людського суспільства в епоху нового часу, слід вважати урбанізацію, поширення нових суспільно-політичних ідей, демократизацію політичного життя та:

1. колективізацію;

2. мануфактурне виробництво;

3. індустріалізацію.

10. Початок становленню громадянського суспільства було покладено:

1. першими буржуазними революціями;

2. Великою Реформацією;

3. змінами в світі після другої світової війни.

11. У витоків руху за побудову безстанового (громадянського) суспільства стояли:

1. Австрія, Італія, Німеччина;

2. Англія, Франція, США;

3. США, Німеччина, Англія.

12. Республіканізм, федералізм, демократизм — принципи, на яких ґрунтува- лися державні форми:

1. Англії;

2. Франції;

3. США.

13. Основною тенденцією розвитку форм державно-територіального устрою в епоху становлення громадянського суспільства було домінування:

1. федералізму;

2. унітаризму;

3. конфедерації.

14. На відміну від епохи станово-кастового суспільства форма реалізації держа- вної влади в епоху становлення і розвитку громадянського суспільства стала бі- льше залежати від:

1. форми державного устрою;

2. форми державного правління;

3. форми політичного режиму.

15. Принципи індивідуалізму, свободи, рівності, законності, «верховенства пра- ва і закону» — принципи, на яких:

1. ґрунтувалося право епохи станово-кастового суспільства;

2. ґрунтувалося право епохи громадянського суспільства;

3. ґрунтувався юридичний світогляд.

16. Історичне значення революції в Нідерландах (к. ХУІ ст.) для становлення держави нового типу — буржуазної держави, полягає в тому, що при побудові ос- нов «конституційного ладу» тут вперше було реалізовано:

1. принцип народного суверенітету;

2. ідею політичного договору;

3. ідею вільного волевиявлення народу.

17. Важливу роль для утвореної в Нідерландах Республіки Об'єднаних провін- цій відіграв акт про укладання між ними Утрехтської унії від:

1. 17 квітня 1576 р.;

2. 23 січня 1579 р.;

3. 26 березня 1581 р.

18. Основними політичними течіями в англійській буржуазній революції були:

1. конституціоналісти, жирондисти, якобінці;

2. пресвітеріани, індепенденти, левеллери;

3. демократи, республіканці.

19. Державно-правова програма англійської буржуазії знайшла відображення в:

1. Великій хартії вільностей 1215 р.;

2. Петиції про право 1628 р.;

3. Трирічному акті 1641 р.

20. Роки 1629—1640 рр. — це роки:

1. правління Короткого парламенту в Англії;

2. роки правління Тривалого парламенту в Англії;

3. період безпарламентського правління в Англії.

21. Становлення «конституційної монархії» в Англії було закріплено:

1) парламентськими актами 1641 р.: Трирічним актом, Актом про право розпуску парламенту за власним бажанням;

2. «Великою ремонстрацією» (01.12.1641 р.);

3. Актом 19 травня 1649 р.

22. Конституційне закріплення республіканської форми правління в Англії пе- ріоду буржуазної революції було здійснено:

1. 15 лютого 1641 р.;

2. 04 січня 1649 р.;

3. 19 травня 1649 р.

23. Форма правління Англії за конституцією «Знаряддя управління» (1653 р). відома під назвою:

1. абсолютна монархія;

2. протекторат;

3. республіка.

24. «Знаряддя управління» Олівера Кромвеля заклало юридичні підвали- ни для:

1. посилення республіканських тенденцій в державному розвитку;

2. реставрації монархії;

3. політичної стабілізації в країні.

25. Рушійними силами англійської буржуазної революції були:

1. буржуазія у союзі з селянством;

2. буржуазія у союзі з міською біднотою;

3. буржуазія у союзі з новим дворянством.

26. Основними питаннями буржуазних революцій ХУІІ—ХУШ ст. були:

1. питання про владу;

2. земельне питання;

3. територіальні питання.

27. За результатами вирішення основних питань буржуазної революції англій- ську можна визначити як:

1. незавершену;

2. радикальну;

3. завершену.

28. Індепенденти — виразники інтересів:

1. великої буржуазії в англійській революції;

2. середньої буржуазії у Великій французькій революції;

3. середньої і дрібної буржуазії в англійській буржуазній революції.

29. Нові органи місцевого управління, які утворювались у багатьох провінцій- них містах під час Великої буржуазної революції у Франції називалися:

1. установчими зборами;

2. муніципалітетами;

3. департаментами.

30. Палата общин проголосила себе носієм верховної влади в Англії, постанови якої мали силу закону без згоди короля й палати лордів:

1. 4 січня 1649 року;

2. 19 травня 1649 року;

3. 7 листопада 1649 року.

31. Представники великої буржуазії й земельної аристократії в Англії, які про- повідували ідею конституційної монархії, називались:

1. індепендентами;

2. левелерами;

3. пресвітеріанами.

32. Лорд-протектор Олівер Кромвель і Державна рада Англії, за конституцією «Знаряддя управління», складали основу:

1. судової влади;

2. виконавчої влади;

3. законодавчої влади.

33. Форма державного правління Франції за Конституцією 1791 р. відома як:

1. президентська республіка;

2. абсолютна монархія;

3. конституційна монархія.

34. «Декларація прав людини і громадянина» була прийнята 26 серпня 1789 року у:

1. США;

2. Франції;

3. Англії.

35. Двопалатна структурна побудова парламенту отримала назву:

1. бікамералізм;

2. федералізм;

3. лібералізм.

36. Третім Континентальним конгресом США 04 липня 1776 р. був затвердже- ний документ, який отримав назву:

1. Білль про права;

2. Версальський трактат;

3. Декларація незалежності.

37. Вищий законодавчий орган в США за Конституцією 1787 р., це:

1. конституційний конвент;

2. конгрес;

3. державна рада.

38. Першим президентом США був:

1. Джордж Вашингтон;

2. Авраам Лінкольн;

3. Томас Джефферсон.

39. Початок національно-визвольній війні англійських колоній в Північній Америці було покладено:

1. рішеннями Першого Континентального конгресу 05 вересня 1774 р.;

2. рішеннями Другого Континентального конгресу 10 травня 1775 р.;

3. рішеннями Третього Континентального конгресу 04 липня 1776 р.

40. Особливістю американської революції було те, що вона набула характеру:

1. буржуазної;

2. національно-визвольної;

3. релігійної.

41. Історичне значення «Декларації незалежності» від 04 липня 1776 р. поляга- ло у тому, що:

1) англійські колонії проголошувались вільними і незалежними;

2) закріплювався факт появи на Атлантичному узбережжі Північної Америки тринадцяти не- залежних суверенних держав — штатів;

3) юридично закріплювалось створення суверенної незалежної держави США.

42. «Статті конфедерації» набули чинності:

1. 12.06.1776 р.;

2. 15.11.1777 р.;

3. 01.03.1781 р.

43. Історична роль «Статей конфедерації» полягала в тому, що:

1. вони набули значення «першої Конституції США»;

2. юридично оформили й закріпили створення «вічного Союзу між Штатами»;

3. заклали юридичні підвалини для створення в майбутньому держави США.

44. Органом влади конфедерації американських держав, за «Статтями конфе- дерації», було визначено:

1. національний конвент;

2. конгрес;

3. сенат.

45. 03 вересня 1783 р.:

1. було підписано договір про вічний Союз між Штатами («Статті конфедерації»);

2. був підписаний Англією Версальський трактат про надання США незалежності;

3. прийнято Конституцію США.

46. Юридичне закріплення США як суверенної незалежної держави здійснено у Конституції, прийнятій:

1. 25 травня 1786 р.

2. 17 вересня 1787 р.;

3. у серпні 1788 р.

47. Державні форми США за Конституцією 1787 р. ґрунтувалися на принципах:

1. республіканізму, федералізму, демократизму;

2. конфедералізму, республіканізму, демократизму;

3. лібералізму, республіканізму, унітаризму.

48. Позапарламентський шлях обрання президента, зосередження повноважень глави держави й уряду в одних руках, відсутність посади прем'єр-міністра, відпо- відальність уряду перед президентом, широкі повноваження президенти — це ознаки:

1. президентської республіки США за Конституцією 1787 р.;

2. змішаної республіки у Франції за Конституцією 1958 р.;

3. суперпрезидентської республіки у Франції періоду Другої республіки.

49. Особливістю реалізації принципу поділу влади в організації державної вла- ди США було:

1. надання широких повноважень президентові;

2. закріплення системи «стримувань та противаг»;

3. визнання пріоритету федеральної влади перед владою штатів.

50. Автором Біля про права (перших десяти поправок до Конституції США) 1791 р. був:

1. Джеферсон;

2. Медісон;

3. Гамільтон.

51. Метою прийняття перших десяти поправок до Конституції США 1787 р. (Біль про права 1791 р.) було:

1. закріплення основних демократичних прав і свобод політичного характеру;

2. створення сфери загальнофедерального контролю й законодавства стосовно громадянсь­ких прав і свобод;

3. накладення обмежень на законодавців.

52. Періодизація історії Великої буржуазної революції у Франції представлена:

1. 1775—1783 рр.;

2. 1789—1794 рр.;

3. 1789—1799 рр.

53. Рушійними силами першої буржуазної революції у Франції були:

1. буржуазія в союзі з новим дворянством;

2. буржуазія в союзі з усім народом;

3. трудящі маси.

54. Перша буржуазна революція у Франції розпочалася подіями:

1. 5 травня 1789 р., відкриттям Генеральних штатів;

2. 14 липня 1789 р., взяттям Кастилії;

3. 26 серпня 1789 р. прийняттям Декларації прав людини і громадянина.

55. Встановлення конституційної монархії у Франції було закріплено при- йнятою:

1. 26 серпня 1789 р. Декларацією прав людини і громадянина;

2. 3 вересня 1791 р. Конституцією;

3. 24 червня 1793 р. Конституцією.

56. Основними політичними течіями революційного табору першої буржуазної революції у Франції після прийняття Конституції 1791р.були:

1. роялісти;

2. конституціоналісти;

3. жирондисти;

4. якобінці.

57. Вперше проголошення Франції республікою відбулося:

1. 03 вересня 1791 р.

2. 25 вересня 1792 р.;

3. 24 червня 1793 р.

58. 1792—1804 рр. — це період:

1. Першої імперії у Франції;

2. Першої Республіки у Франції;

3. Другої Республіки у Франції.

59. Жирондистська, якобінська, директоріальна, консульська республіка — це різновиди республіканської форми правління:

1. у Франції періоду Першої Республіки;

2. у Франції періоду Другої Республіки;

3. у Франції періоду буржуазно-демократичної революції сер. ХІХ ст.

60. Політичний режим за часів правління якобінців у Франції отримав назву:

1. консулат;

2. диктатура;

3. бонапартизм.

61. Колегіальний орган виконавчої влади у Франції за Конституцією 1795 р. отримав назву:

1. Директорія;

2. Національний Конвент;

3. Трибунат.

62. Державна Рада, Трибунат, Законодавчий корпус, Охоронний сенат — орга- ни законодавчої влади Франції за Конституцією:

1. 1791 р.;

2. 1795 р.;

3. 1799 р.

63. Початок процесу об'єднання Німеччини у ХІХ ст. було покладено:

1. ліквідацією Наполеоном І «Священної Римської імперії германської нації»;

2. утворенням Німецького, Рейнського, Митного Союзів;

3. буржуазною революцією 1848 р.

64. За Конституцією 1850 р. у Прусії встановлювалася:

1. абсолютна монархія;

2. конституційна монархія;

3. дуалістична монархія.

65. Гаслом Великої Французької революції було:

1. Мир — народам, земля — селянам;

2. Свобода, рівність, братерство;

3. Вся влада Радам.

66. Заслуга у вирішенні питання про землю в період першої буржуазної рево- люції у Франції належить:

1. жирондистам;

2. якобінцям;

3. конституціоналістам.

67. Визначення історичного типу держави епохи громадянського суспільства як буржуазної зумовлено тим, що:

1) буржуазія стала основною рушійною силою в боротьбі за створення безстанового суспільства;

2) прийшовши до влади, нова влада на початковому етапі відображала інтереси більшості на- селення країни, представленого дрібними власниками-селянами;

3) держава виникає внаслідок буржуазних революцій.

68. Реставрація легітимної династії Стюартів в Англії відбулася в:

1. 1658;

2. 1660;

3. 1688.

69. Торі і віги — основні політичні угруповання:

1. німецького рейхстагу;

2. англійського парламенту;

3. американського конгресу.

70. «Славна революція» — це:

1. палацевий переворот в Англії 1688 р.;

2. термідоріанський 1794 р. переворот у Франції;

3. реставрація легітимної династії Стюартів в Англії 1660 р.

71. Становлення обмеженої (конституційної) монархії в Англії на рубежі ХУІІ— ХУІІІ ст. знайшло юридичне закріплення:

1. в «Знарядді управління» 1653 р.

2. в Бредській декларації 1660 р.

3. в «Акті про краще забезпечення свободи підданого і про попередження ув'язнення за мо­рями» 1679 р., Біллі про права, 1689 р., Законі про престолоуспадкування 1701 р.

72. Встановлена на початку ХУІІІ ст. в Англії обмежена (конституційна) мона- рхія набула різновиду:

1. парламентської;

2. дуалістичної;

3. міністеріальної.

73. Головним напрямком еволюції британської монархії протягом ХУІІІ ст. було:

1. посилення королівської влади;

2. подальше обмеження влади короля;

3. посилення кабінету міністрів.

74. Право міністрів обиратися в нижню палату англійського парламенту було юридично закріплено актами:

1. 1701 р.;

2. 1705—1707 рр.;

3. 1689, 1701 рр.

75. Партійне правління, регулярна зміна кабінету міністрів залежно від схва- лення його політики в палаті громад — це основні характерні риси:

1. системи британського парламентаризму XVIII ст.

2. американського президенціалізму;

3. французького бонапартизму.

76. Партійне правління, солідарна відповідальність уряду перед нижньою па- латою парламенту, право на суміщення депутатського мандату із посадою в кабі- неті міністрів, право кабінету уряду за допомогою глави держави на розпуск пар- ламенту, фактичне позбавлення монарха права вета — це основні риси:

1. дуалістичної монархії Німеччини кінця ХІХ ст.;

2. парламентської монархії Великобританії кінця ХІХ ст.;

3. легітимної монархії у Франції першої половини ХІХ ст.

77. Еволюція парламентської монархії у Великобританії у ХХ ст. характеризу- валася:

1. трансформацією парламентської монархії в міністеріальну;

2. послабленням парламенту;

3. занепадом королівської влади.

78. Зміни в парламентській монархії Великобританії протягом ХХ ст. знайшли юридичне закріплення:

1. в парламентських актах 1911 р, 1914 р., 1920 р., 1949 р., 1999 р.;

2. в парламентських угодах;

3. в делегованому законодавстві.

79. За формою правління США, згідно Конституції 1787 р.: —

1. парламентська республіка;

2. президентська республіка;

3. змішана республіка.

80. Зміни в конституційному статусі американського президента знайшли за- кріплення в поправках до Конституції:

1. ХІХ (1920 р.), XXIV (1964 р.), XXVI (1971 р.);

2. XII (1804 р.), XX (1933 р.), XXII (1951 р.), XXV (1967 р.);

3. I—X (1791 р.).

81. Демократизація виборчого права США ст. знайшла конституційне закріп- лення в поправках:

1. I—X (1791 р.);

2. XV (1870 р.), XIX (1920 р.), XXIV(1964 р.), XXVI (1971);

3. XII (1804 р.), XX (1933 р.), XXII(1951 р.), XXV (1967 р.).

82. Проголошення Наполеона Бонапарта імператором французів відбулося в:

1. 1799 р.;

2. 1802 р.;

3. 1804 р.

83. Реставрована Наполеоном Бонапартом в 1804 р. монархія за своєю сутністю була:

1. буржуазною;

2. дворянською;

3. легітимною.

84. Відновлення легітимної династії Бурбонів у Франції після краху наполео- нівської монархії юридично було закріплено:

1. Xартією 1814 р.;

2. Xартією 1830 р.;

3. Конституцією 1848 р.

85. Друга Республіка у Франції (1848—1852 рр.) зазнала таких різновидів:

1. лютнева, бонапартистська (суперпрезидентська);

2. жирондистська, якобінська;

3. директоріальна, консульська.

86. Період Першої імперії у Франції охоплює:

1. 1802—1804 рр.;

2. 1804—1814 рр.;

3. 1852—1870 рр.

87. Встановлення Другої імперії у Франції було ознаменовано подіями:

1. 1799 р. — приходом до влади Наполеона Бонапарта;

2. 1814 р. — відновленням легітимної династії Бурбонів;

3. 02 грудня 1852 р., офіційним проголошенням монархічної влади в особі Наполеона III.

88. Період Другої імперії у Франції охоплює:

1. 1802—1804 рр.;

2. 1804—1814 рр.;

3. 1852—1870 рр.

89. Проголошення ІІІ Республіки у Франції мало місце:

1. 2 грудня 1851 р.;

2. 14 січня 1852 р.;

3. 3 вересня 1870 р.

90. Першою формою диктатури пролетаріату — різновиду соціалістичної респу- бліки, за оцінками Маркса, Енгельса, Леніна, була:

1. якобінська диктатура;

2. Паризька Комуна;

3. протекторат Олівера Кромвеля.

91. Вперше інститут президента у Франції було закріплено Конституцією:

1. 1791 р.;

2. 1799 р.;

3. 1848 р.

92. Третя Республіка у Франції охоплює період:

1. 1848—1852 рр.;

2. 1852—1870 рр.;

3. 1871—1940 рр.

93. Третя Республіка у Франції була закріплена Конституцією:

1. 1848 р.;

2. 1852 р.;

3. 1875 р.

94. Четверта Республіка у Франції охоплює період:

1. 1871—1940 рр.;

2. 1946—1958 рр.;

3. 1946 — по сьогодні.

95. Форма правління у Франції періоду ІУ Республіки згідно Конституції 1946

року:

1. президентська республіка;

2. парламентська республіка;

3. змішана республіка.

96. 1848—1871 рр. — це період в історії Німеччини, котрий характеризувався:

1. розпадом Священної Римської імперії германської нації;

2. становленням німецької колоніальної імперії;

3. боротьбою між Австрією та Прусією за створення єдиної німецької держави.

97. Веймарська республіка в Німеччині (1918—1933 рр.) дала зразок:

1. парламентської республіки;

2. президентської республіки;

3. змішаної республіки.

98. Парламентська республіка в Німеччині була конституціоналізована:

1. 1871 р.;

2. 1919 р.;

3. 1949 р.

99. Перший досвід змішаної республіканської форми правління явила:

1. Веймарська республіка в Німеччині;

2. V Республіка у Франції;

3. Республіка у Фінляндії.

100. У витоків фашизму як різновиду недемократичного режиму стояла:

1. Німеччина;

2. Італія;

3. Іспанія.

111. Початок становленню демократичного режиму в зарубіжних країнах було покладено:

1. буржуазними революціями XVII—XVIII ст.;

2. наполеонівськими війнами 1804—1814 рр.;

3. соціалістичною революцією в Росії 1917 р.

112. Політичний режим Німеччини за часів правління націонал-соціалістів ха- рактеризувався як:

1. фашистський;

2. авторитарний;

3. нацистський.

113. Вперше інститут парламентської відповідальності уряду у Франції було за- кріплено Конституцією:

1. Третьої Республіки (1875 р.);

2. Четвертої Республіки (1946 р.);

3. П'ятої Республіки (1958 р.).

114.За Конституцією 1875 р. У Франції в основних рисах встановилася:

1. президентська республіка;

2. парламентська республіка;

3. змішана республіка.

115. Незмінність республіканської форми правління у Франції остаточно було закріплено:

1. Законом «Про організацію державної влади» від 25 лютого 1875 р.;

2. Законом «Про відносини між державною владою» від 16 липня 1875 р.;

3. Конституційною поправкою 1884 р.;

116. Еволюція Третьої Республіки у Франції на рубежі ХІХ—ХХ ст., характери- зувалася:

1. посиленням влади президента;

2. появою елементів міністеріалізму;

3. домінуванням парламенту в системі елементів форми правління.

117. Складна форма державно-територіального устрою в епоху громадянського суспільства знайшла свій прояв у таких видах як:

1. імперія, конфедерація, федерація;

2. союзна держава, федерація;

3. співдружність незалежних держав, конфедерація, федерація.

118. У ХХ ст. процес розпаду імперій стає незворотним, що було зумовлено:

1. посиленням національно-визвольної боротьби в колоніях;

2. двома світовими війнами;

3. холодною війною.

119. Конституційне закріплення другої Німецької імперії відбулося:

1. Франкфуртською-на-Майні Конституцією 1849 р.;

2. Прусською конституцією 1850 р.;

3. Конституцією Німеччини 1871 р.

120. Основною тенденцією розвитку «внутрішнього» федералізму в США в епоху громадянського суспільства стало розмежування компетенції органів влади союзу та суб'єктів федерації на принципі:

1. виключної компетенції федерації;

2. двох сфер виключної компетенції;

3. конкуруючої компетенції.

121. За Веймарською Конституцією 1919 р. державно-територіальний устрій Німеччини визнавався як:

1. унітарний;

2. федеративний;

3. конфедеративний.

122. Основи сучасного німецького федералізму були закладені:

1. Веймарською Конституцією 1919 р.;

2. Боннською Конституцією 1949 р.;

3. Конституцією НДР 1949 р.

123. Основною тенденцією розвитку форми державно-територіального устрою Великобританії на початок ХХІ ст. стала:

1. централізація;

2. децентралізація;

3. колонізація.

124. Історія справжньої унітарної Великобританії починається:

1. з початку XVII ст.;

2. після Першої світової війни;

3. з 60-х рр. XX ст.

125. Історія сучасної унітарної Франції бере свій початок з:

1. періоду першої буржуазної революції у Франції;

2. після Першої світової війни;

3. середини XX ст.

126. Вперше Німеччина стала централізованою державою в:

1. X ст.;

2. останній треті XIX ст.;

3. 90-ті рр. XX ст.

127. V Республіка у Франції була конституйована в:

1. 1940 р.;

2. 1946 р.;

3. 1958 р.

128. Сукупність державних органів, котрі є безпосереднім носієм державної влади, вповноважені практично здійснювати і представляти її у відносинах з насе- ленням та можуть застосовувати примус, називають:

1. державний механізм

2. державний апарат

3. державне управління

129. Систему державних органів, які здійснюють функції держави, називають:

1. державний механізм

2. державний апарат

3. державне управління

130. Основні напрямки діяльності держави називають:

1. принципами

2. особливостями

3. функціями

131. Юстиція — це сукупність органів:

1. законодавчої влади

2. виконавчої влади

3. судової влади

132. Оскільки держава поступово розширює сферу свого втручання в суспільне життя, зокрема для вирішення питань, пов'язаних з соціальним захистом грома- дян, одним із нових напрямків державної діяльності стала:

1. економічна;

2. соціальна;

3. культурна.

133. Економічна функція держави в країнах західної цивілізації в період між двома світовими війнами характеризувалась:

1. дотриманням свободи, індивідуалізму, заохочення вільної конкуренції, панування приват­ної власності;

2. розробкою економічної політики в масштабах країни, встановлення правових основ ринку, боротьба з монополізмом, фінансування окремих форм економіки, контроль за дотриманням за­конності підприємцями тощо;

3) невтручання держави в сферу підприємницької діяльності.

134. В роки так званої «великої депресії» в країнах Західної Європи та США нового змісту набуває:

1. політична функція держави;

2. військова функція держави;

3. економічна функція держави.

135. Серед нових державних функцій, що виникають в другій половині ХХ ст. були такі:

1. розвитку культури, науки, освіти, екологічна;

2. ідеологічна, соціальна, забезпечення миру й підтримки світового порядку;

3. соціальна, фіскальна, співробітництва сучасних держав.

136. Сучасним розумінням правоохоронної функції сучасної держави є визнан- ня її одним з напрямків діяльності держави, спрямованим на:

1. забезпечення охорони інтересів пануючого класу;

2. охорону конституційного ладу, прав та свобод громадян, усіх форм власності;

3) активну інтервенційну політику всередині суспільства через посилення адміністративної діяльності.

137. Англійська юстиція післяреволюційного періоду характеризувалась:

1. надмірною централізацією;

2. відсутністю системності;

3) багатоланковою структурою, заплутаністю апеляційних порядків, складністю підсудності, збереженням власних судових систем Шотландією, Iрландією.

138. Основою судової реформи в сфері цивільної юрисдикції Англії в другій по- ловині ХІХ ст. стало:

1. збереження в цілому старого укладу судоустрою;

2. створення судів графств;

3. реорганізація системи вищих судів королівства і створення Високого суду.

139. Перший Закон про судоустрій у США був прийнятий:

1. у липні 1776 р.;

2. у вересні 1783 р.;

3. у вересні 1789 р.

140. Нові принципи судоустрою буржуазної Франції були юридично закріплені:

1. у Декларації прав людини і громадянина (1789 р.);

2. у Законі від 16—24 серпня 1790 р.

3. у Конституції 1791 р.

141. Однією з найважливіших історичних особливостей судової системи нової, буржуазної, Франції стало виникнення:

1. цивільної юрисдикції;

2. кримінальної юрисдикції;

3. адміністративної юстиції.

142. Особливістю юстиції Німеччини за Конституцією 1949 р. є побудова судів загальної юрисдикції за:

1. федеральним принципом;

2. за територіально-галузевим принципом;

3. принципом централізації.

143. Перші нормативні акти, спрямовані на централізацію поліцейського апа- рату у буржуазній Великобританії були прийняті:

1. у період буржуазної революції;

2. на початку XVIII ст.;

3. наприкінці XVIII — першій половині XIX ст.

144. Закон про утворення поліції міста Лондона — Скотланд-Ярду було прийня- то:

1. 1782 р.;

2. 1829 р.;

3. 1835 р.

145. Початок процесу створення поліції штатів в США покладено:

1. прийняттям Конституції 1787 р.;

2. прийняттям Закону про судоустрій 1789 р.;

3. створенням першої поліцейської системи в Техасі 1835 р.;

146. В основу побудови поліцейської системи в США було покладено конститу- ційний принцип державного устрою:

1. конфедералізму;

2. унітаризму;

3. федералізму.

147. Федеральне бюро розслідувань (ФБР) було створено:

1. 1782 р.;

2. 1835 р.;

3. 1908 р.

148. Міністерство внутрішніх справ Англії було створено Законом від:

1. 1782 р.;

2. 1817 р.;

3. 1829 р.

149. Особливістю державної поліції у Франції часів І-ої імперії був її:

1. яскраво виражений централізм;

2. децентралізація;

3. збереження найбільш сталих рис часів абсолютистської монархії.

150. У витоків сучасної поліцейської системи Франції стояли:

1. Людовик XIV;

2. Наполеон I;

3. Наполеон III.

151. Діяльність поліції у Другій Німецькій імперії регламентувалася:

1. Прусським земським уложення 1794 р.;

2. Конституцією Прусії 1850 р.;

3. Конституцією 1871 р.

152. Межа дії судочинства — це:

1. юрисдикція;

2. юриспруденція;

3. юридична відповідальність/

153. Закон про Судоустрій в США був прийнятий 24 вересня:

1. 1769 р.;

2. 1779 р.;

3. 1789 р.

154. Військова функція, функція співробітництва сучасних держав, функції за- безпечення миру і підтримки світового порядку це:

1. внутрішні функції

2. зовнішні функції

3. міжрегіональні функції

155. «Новий курс» як напрямок соціально-економічної діяльності держави в 30-ті рр. XX ст. запропонував:

1. Адольф Гітлер в Німеччині;

2. Франклін Делано Рузвельт в США;

3. Уінстон Черчилль у Великобританії.

156. У період Веймарської республіки в Німеччині організація і діяльність по- ліції регулювалась:

1. Конституцією 1919 р.;

2. Версальським мирним договором;

3. спеціальним законодавством.

157. Основними відмінностями в організації і діяльності поліцейської системи Франції періоду V Республіки є:

1. централізація;

2. децентралізація;

3. поєднання формувань цивільно орієнтованих і військових формувань.

ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА

1. Бельсон Я. М. Бюрократия, полиция и вооруженньїе сильї в современном буржуазном го-сударстве. — М.: Юрид. лит., 1969.

2. Бельсон Я. М. Полиция «свободного общества». Империализм: собьітия, фактьі, докумен-ть . — М.: Юридит. лит., 1984.

3. ГиленсенВ.М. Полиция ФРГ: Организация и деятельность. — М.: Юрид. лит., 1973.

4. Гиленсен В. М. Федеральное бюро расследований США: История развития, современная организация и деятельность. — М.: Изд-во ИМО, 1979.

5. Губанов А. В. Полиция государств Западной Еврошь: основшье чертьі организации и дея-тельности. — М., 1990.

6. Дегтерев Л. М. Полиция буржуазних государств: США, Англия, Франция, Германия. Лек-ции / Под ред. доцента Г. С. Меркурова. —М.: Научно-исследовательский и редакционно-издательский отдел, 1966.

7. !сторія органів внутрішніх справ: Науково-бібліографічний довідник / За ред. Л. О. Зайце­ва, О. А. Гавриленко, В. М. Часнікова. — Харків: Ун-т внутр. справ, 2000.

8. Коломойцев В. Формування ідеології «нового курсу» президента США Ф. Д. Рузвельта.— Луганськ,1997.

9. Крьілов Б. С. Полиция Великобритании: основньїе чертьі организации и деятельности. — М.: Юрид. лит., 1974.

10. Крьілов Б. С. Полиция США: основньїе чертьі организации и деятельности. — М.: Юрид. лит., 1972.

11. Михеєнко М. М., Молдован В. В., Радзієвська Л. К. Порівняльне судове право. — К.,1993.

12. Ощепков Д. Національна жандармерія Франції // Міліція України. — № 4. — 1998. — С. 26—27.

13. Старцев Ю. Государственньш аппарат США в условиях подготовки и ведения войн (1939—1960). — Свердловск, 1971.

14. Уолкер Р. Английская судебная система / Пер. с англ. Т. В. Апаровой. — М.: Юрид. лит., 1980.

15. Чельцов-БебутовМ. А. Курс уголовно-процессуального права, очерки по истории суда и уго-ловного процесса в рабовладельческом, феодальном и буржуазном государствах. — СПб, 1995.

16. Шишкін В. Судова система штатів у США // Право України. — 1995. — № 7.

ПІДМОДУЛЬ 2.2. ПРАВО В КРАЇНАХ ЗАХІДНОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ

Громадянське суспільство поряд з державою зумовило появу права якісно нового типу. Важливу роль у його становленні відіграли англійська (XVII ст.) та французька (XVIII ст.) революції, які були серйозним випробуванням на міцність правової надбу­дови, що залишилася від середньовіччя. Поклавши початок перевороту в галузі еконо­міки й політико-державних структур, вони започаткували й новий правовий порядок, котрий ґрунтувався на визнанні загальної рівності всіх людей від народження, рівності всіх перед законом — принципах, які було покладено в основу нового, юридичного сві­тогляду. Оскільки цей правопорядок був зумовлений якісно новими суспільними відно­синами — відносинами буржуазними, то й право нового типу стало визначатися як право буржуазне.