1.3. Рання держава

Рання держава уже більш чисельна спільність: до декількох десятків або сотень ти­сяч жителів, які давали потрібний кількісний рівень праці і продуктів, відчужуваних на користь держави. На цьому етапі населення могло бути різнорідним етнічно, особливо якщо мало місце завоювання; етнічні розходження могли і доповнювали соціально-політичну ієрархію.

Адміністрація держави мала, як мінімум, три рівні — кожний із своїми задачами і функціями:

1. Центральна адміністрація (як правило, адміністрація домінуючого округу) була цілком самостійним утворенням, що відокремилось від родів, общин, кланів і займа­лось виключно загальнодержавною діяльністю.

2. Адміністрація областей успадкувала організацію і завдання старих протодержав; як правило, вона навіть знаходилася в клановій спадкоємності до них.

3. Общинна адміністрація — найбільш традиційна і найдавніша за походженням, у цей час вона ще нероздільна з традиційно общинним самоврядуванням (виборністю, колективними органами), але повноваження її стали більш елементарними: головне — виконати рішення вищого рівня.

Розподіл за рівнями закріплював, як правило, утворення професійних класів-станів: жерців, воїнів, переписувачів, ремісників, складальників податків тощо.

Розвиток ранньої держави проходив в умовах зміцнення міського життя. Міське життя закріплювало класове відокремлення, престижне споживання еволюціонувало в інший спосіб життя — починалося розшарування на культуру верхів і низів. Релігійна ідеологія закріплювала культурне протиставлення іншим народам: наші боги — найбіль­ші у світі, їх представники на землі — священні і недоторкані, народ наш обраний. Ця ідеологія, яка використовувалася пануючим прошарком у власних інтересах, ставала політичною ідеєю влади.

Товарний обмін підштовхував появу приватної власності, у відокремленні якої бу­ли найбільш зацікавлені сформовані пануючі прошарки. Водночас оформлювалися примусово-каральна функція держави, поліцейська діяльність. І поруч із цим розвива­лася сфера права, яка охороняла ці відносини.

З оформленням всіх суттєвих елементів державності і правової системи починалася їх видозміна. Вона в різних народів і на різноманітних континентах відбувалася в різ­ний час і розтяглася на століття і навіть на тисячоліття.

§2. Виникнення давньосхідної держави

Найбільш ранні державні форми стали виникати на Сході, переважно в південній частині Азії і частково в Північній Африці. В передній Азії, у долині рік Тигру і Євфра­ту, знаходилися Вавилон і Ассирія (раніше Шумер і Аккад), тут же по сусідству були розташовані Хетська держава, Фінікія, єврейські царства, Урарту й інші найдавніші держави; в Африці, в долині Нілу, знаходився древній Єгипет. У процесі утворення во­ни пройшли загальний для країн цього регіону шлях плавного переростання первісного родоплемінного суспільства в державу. Отут проявилися як описані вище загальні за­кономірності державотворчих процесів, так і окремі, специфічні для цих країн особли­вості.

Процес виникнення державності розглядається звичайно на прикладі таких країн як Єгипет, Вавилон, Індія, Китай, держави давніх євреїв. Ми також будемо дотримуватися цієї схеми, оскільки для цього є ряд вагомих підстав:

• по-перше, у цих країнах найбільш яскраво проявилися загальні закономірності переходу від первісного ладу до державного;

• по-друге, перераховані держави і створена їхніми народами культура, у тому числі і правова, зробили помітний вплив на подальший розвиток цивілізацій;

• по-третє, їхнє минуле досліджено краще, ніж інших країн Стародавнього Сходу, краща їх джерельна і літературна бази.