41.Перевірка, перегляд і оскарження рішень органів амк.

Перевірка рішень у справах про порушення законодавства можуть бути перевірені за заявою осіб, які брали участь у справі, або за власною ініціативою у порядку, встановленому АМК. Заява про перевірку рішення може бути подана до АМК у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.Рішення адміністративної колегії територіального відділення перевіряються адміністративною колегією АМК чи АМК, рішення державного уповноваженого АМК, адміністративної колегії АМК – АМК. Органи АМК, які здійснюють перевірку рішення, можуть зупинити виконання рішення до закінчення його перевірки, про що письмово За результатами перевірки рішення органи АМК скасувати рішення частково і направити справу на новий розгляд у цій частині; скасувати рішення і прийняти нове рішення або передати справу на новий розгляд чи припинити провадження у справі. АМК з власної ініціативи чи за заявами осіб можуть переглянути рішення, прийняті ними у справах про порушення законодавства про захист екон та у заявах, справах про узгоджені дії, концентрацію, у разі: якщо істотні обставини не були і не могли бути відомі органам АМК, що призвело до прийняття незаконного або необґрунтованого рішення; якщо рішення було прийнято на підставі недостовірної інформації, що призвело до прийняття незаконного або необґрунтованого рішення; невиконання учасниками узгоджених дій, концентрації вимог і зобов'язань; якщо обставини, на підставі яких було прийняте рішення про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію СГ, вже не існують. АМК які прийняли рішення, можуть зупинити виконання рішення до закінчення його перегляду, про що письмово повідомляються особи, які беруть участь у справі. Перегляд рішень допускається у випадках, передбачених: протягом періоду дії рішення; протягом трьох років з дня прийняття рішення, якщо інше не встановлено законом. За результатами перегляду органи АМК можуть: залишити рішення без змін; змінити рішення; скасувати рішення; прийняти нове рішення. Заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів АМК повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено. Рішення АМК, адмін колегії АМК та держ уповнова оскаржуються до господарського суду міста Києва. Рішення адмін. колегії тери відділення оскаржуються до госп судів АРК, областей, міст Києва та Севастополя. Прийняття господарським судом до розгляду заяви про визнання недійсним рішення органу АМК не зупиняє його виконання.

42.Адміністративно-господарський штраф як форма відповідальності за порушення конкурентного законодавства. АМК накладає штрафи на СГ - юридичних осіб за: ухилення від виконання або несвоєчасне виконання рішень АМК чи його територіальних відділень про припинення порушень антимонопольно-конкурентного законодавства, відновлення первинного стану або зміну угод, що суперечать антимонопольно-конкурентному законодавству; створення, реорганізацію (злиття, приєднання), ліквідацію СГ, вступ одного або декількох СГ в об'єднання, придбання чи набуття будь-яким іншим способом у власність, одержання в управління (користування) часток та активів у вигляді цілісних майнових комплексів підприємств чи їх структурних підрозділів, а також в оренду цілісних майнових комплексів підприємств чи їх структурних підрозділів без згоди на це АМК чи його органів у випадках, якщо законом передбачено необхідність одержання такої згоди; неподання чи несвоєчасне подання передбаченої законом інформації, або подання завідомо недостовірної інформації АМК, його територіальним відділенням. Вчинення дій, визначених цим Кодексом як недобросовісна конкуренція, юридичними особами, що не є суб'єктами господарювання, тягне за собою накладення на них АМК або його територіальними відділеннями штрафу в розмірі, передбаченому законом.

43.Примусовий поділ суб’єкта господарювання як санкція за порушення конкурентного законодавства.

Согласно ст. 53 Закона о защите экономической конкуренции, если субъект хозяйствования злоупотребляет монопольным (доминирующим) положением на рынке, органы Антимонопольного комитета Украины имеют право принять решение о принудительном разделе субъекта хозяйствования, который занимает монопольное (доминирующее) положение. Решение органов Антимонопольного комитета Украины о принудительном разделе субъекта хозяйствования, который занимает монопольное (доминирующее) положение, подлежит исполнению в указанный срок, который не может быть меньше шести месяцев.

Принудительный раздел монопольных образований в литературе называют специфической санкцией за нарушение антимонопольного законодательства [,с.124], видом хозяйственно-организационных санкций за нарушение законодательства о защите экономической конкуренции [46,с. 224; 47,с.204] или административной санкцией [48,с.134].

Представляется, что принудительный раздел субъектов хозяйствования, которые занимают монопольное (доминирующее) положение, можно считать мерой хозяйственно-правовой ответственности и административно-управленческой санкцией.

Применение этой санкции в отличие от многих других хозяйственно-правовых санкций имеет некоторые особенности. Исходя из смысла ст. 53 Закона о защите экономической конкуренции, следует указать, что специфичность принудительного раздела монопольных образований заключается в следующих аспектах.

Прежде всего, раздел применяется не за все нарушения конкурентного законодательства, а лишь за одно из них – злоупотребление монопольным (доминирующим) положением на рынке.

Применение принудительного раздела органами Антимонопольного комитета Украины не является обязательным за указанное правонарушение, что подтверждается нормами закона о том, что органы Антимонопольного комитета имеют право принимать решение о принудительном разделе. Однако такие решения применяются не во всех случаях.

Применение принудительного раздела связывается не с отсутствием каких-либо элементов состава правонарушения или учётом систематичности или грубости нарушения, степени вины правонарушителя, а с определёнными организационно-техническими причинами. Принудительный раздел не применяется в случаях невозможности организационного или территориального отделения предприятий, структурных подразделений или структурных единиц либо наличия тесной технологической связи предприятий, структурных подразделений или структурных единиц (если объем продукции, потребляемой субъектом хозяйствования, превышает тридцать процентов валового объема продукции предприятия, структурного подразделения или структурной единицы).

Решение о принудительном разделе принимают органы Антимонопольного комитета Украины, однако исполняет решение, то есть реализует его сам правонарушитель. П. 4 ст. 53 Закона о защите экономической конкуренции предусмотрено, что реорганизация субъекта хозяйствования, который подлежит принудительному разделу, совершается по его усмотрению при условии устранения монопольного (доминирующего) положения этого субъекта хозяйствования на рынке.

В данном случае принудительный раздел, как разновидность принудительной реорганизации, имеет целью защиту публичных интересов и процесс реализации этой цели опосредствован специальным правовым регулированием.

В конкурентном законодательстве цель принудительного раздела вполне определена – создание конкурентной среды на рынке для увеличения объемов производства, повышения качества товаров и услуг, снижение цен на них, что и обусловило выбор конкретной формы демонополизации, связанной с появлением на рынке нескольких субъектов хозяйствования – конкурентов.

В деятельности отечественных и зарубежных антимонопольных органов принудительный раздел субъекта хозяйствования – юридического лица используется в качестве исключительной меры.

Одним из примеров принудительного раздела монопольного образования является раздел ЗАО «Донмолпром», которое имело долю на рынке молочной продукции 84,6 %, и был совершён антимонопольным комитетом Украины по инициативе Донецкого территориального отделения в 1996 году. Из состава ЗАО «Донмолпром» было выделено 18 структурных подразделений, на базе которых были созданы акционерные общества [,с.2].

Данный пример демонополизации путём принудительного раздела, на момент его совершения, был прецедентом, поскольку других случаев не было как в Украине, так и в странах СНГ.