5.Функції управління

Управління розглядається як процес, оскільки робота для досягнення мети за допомогою іншої - це не якась одноразова дія, а серія безперервних взаємопов´язаних дій. Ці дії, кожна з яких сама по собі є процесом, дуже важливі для успіху організації. їх називають управлінськими функціями. Кожна управлінська функція також є процесом, тому що складається із серії взаємопов´язаних дій. Процес управління - це є загальна сума всіх функцій, а саме: 1. Функція планування - вирішує те, якою повинна бути мета організації і що мають робити члени організації, щоб досягти її. За своєю суттю функція планування відповідає на три основні питання: 1.Де ми знаходимося на даний час? 2.Куди ми хочемо прямувати? 3.Як ми збираємось це зробити? 2. Організація . Організовувати - значить створювати певну структуру. Існує багато елементів, які необхідно структурувати, щоб організація могла виконувати свої плани і досягати таким чином своєї мети. Одним із цих елементів є робота, конкретні завдання організації. Оскільки в організації роботу виконують люди, другим важливим аспектом функції організації є визначення, хто саме повинен виконувати кожне конкретне завдання із великої кількості тих, що існують у рамках організації, в тому числі управління. Керівник підбирає людей для конкретної роботи, делегуючи окремим людям завдання і повноваження, або право використовувати ресурси організації. Ці суб´єкти делегування беруть на себе відповідальність за успішне виконання своїх обов´язків. Поводячись таким чином, вони вважають себе підлеглими щодо керівника. 3. Мотивація. Керівник завжди повинен пам´ятати, що навіть чітко розроблені плани і найдосконаліша структура організації позбавлені сенсу, якщо хтось не виконує фактичну роботу організації. І завдання функції мотивації полягає в тому, щоб члени організації виконували роботу згідно з делегованими їм обов´язками і узгоджуючи з планом. 4. Контроль. - це процес забезпечення досягнення мети. Існують три аспекти управлінського контролю - встановлення стандартів; вимірювання того, що було насправді досягнуто за певний період, і порівняння досягнутого з очікуваними результатами; стадія, на якій виконуються дії, якщо це необхідно, для коригування серйозних відхилень від початкового плану.5. Регулювання - це діяльність із підтримки в динамічній системі управління виробництвом заданих параметрів. Його завдання - зберегти стан упорядкованості, котрий задається функцією організації як у підсистемі виробництва, так і в підсистемі управління.

6.Суть організації. Її визначальні характеристики.

Організація – це соціальне утворення, в якому загальними прагненнями об’єднано двоє і більше людей для досягнення спільної мети. Будь-яка організація має місію, цілі та завдання.Місія (від лат. missio – доручення). В широкому розумінні місія – це покликання, чітко виражена причина існування організації. Цілі – це те, до чого прагне чи має здійснити персонал організації. Завдання – це перелік видів робіт, які потрібно виконати для досягнення цілей. Будь-яка організація має внутрішнє і зовнішнє середовище. Всі організації є відкритими соціально-кономічними системами. Основні ознаки організації: 1. Наявність мети(Мета зумовлює визначеність і спрямованість дій її членів, згуртовує і об’єднує їх у повсякденному житті, слугує орієнтиром для особистих завдань.) 2. Наявність певної кількості осіб(Люди, доповнюючи один одного, об’єднуючи свої зусилля, забезпечують реалізацію мети організації.) 3. Наявність внутрішнього координуючого центру(В крупних організаціях може бути кілька центрів, один з них – головний, інші – периферійні, підпорядковані йому. Центр надає стабільність організації, рівновагу внутрішнім і зовнішнім процесам і є умовою її нормального функціонування і розвитку.) 4. Координація внутрішніх процесів на основі принципу саморегулювання(Організаційний центр на основі отриманої інформації самостійно приймає рішення, яке стосується внутрішнього життя організації і координує дії її членів.) 5. Відокремленість організації(Наявність меж, що відділяють її від зовнішнього середовища і від інших організацій.) 6. Організаційна культура(Являє собою сукупність норм поведінки, традицій, символів, всього, що вирізняє організацію з-поміж інших. Організаційна культура формується поступово, в цей процес вносить вклад кожен з членів організації, а шляхом цілеспрямованого виконання і навчання вона прививається новачкам, збагачуючись одночасно тими корисними для організації елементами, які вони із собою приносять.) Будь-яка організація має зовнішні перемінні складові елементи, які мають тенденцію до змін. Внутрішнє середовище організації.складається із завдань, цілей, структури(упорядкована сукупність взаємоповязаних елементів, що знаходяться між собою в стійких відносинах, які забезпечують їх ефективне ф-ціонування), технології(прогресивні засоби перетворення матеріалів, сировини, інформації тощо ), персоналу(основний найбільш активний елемент всієї організації),організаційної культури(позиція, точка зору і манера поведінки, в яких втілюються основні цінності). Всі складові елементи внутр. середовища організації підтримують прямий і зворотній безперервний зв язок між собою за допомогою інформації.Факторами зовнішнього середовища організації є постачальники ресурсів, сировини, товарів;споживачі(покупці)продукції;регулюючі нормативні акти державних, законодавчих та виконавчих органів;конкуренти;громадські установи;власники.