8.Паризька мирна конференція 1919-1920рр. Версальський мирний логовір.

 Лише мирна конференідя країн-переможниць могла у договорах закріпити зміни, що відбулися після Першої світової війни, визначити нові кордони держав і тим самим офіційно зафіксувати нове розташування сил у світі. Паризька мирна конференція тривала з перервами з 18 січня 1919 р. до 21 січня 1920 р. Основна мета конференції — опрацювання і підписання мирних договорів країн-переможниць з державами, переможеними у Першій світовій війні. Це була найбільш представниць­ка конференція за всю попередню історію людства, на яку було за­прошено делегації з 27 країн. Офіційно названі "союзними та здруженими державами", учасники конференції поділялися на чотири категорії:

1)       воюючі країни, що мають інтереси загального характеру

2)       воюючі країни, які мають інтереси часткового характеру

3)       держави, які лише розірвали дипломатичні відносини з Німеччиною та її союзниками

4)       новоутворені держави

Головну роль на конференціївідігравали лідери великих держав: президент США В.Вільсон, прем'єр-міністри Франції Ж.Клемансо та Англії Д.Ллойд-Джордж. Найважливіші рішення приймало зібрання керівників ве­ликих держав: спочатку Рада десяти, а з березня 1919 р. Рада чотирьох, тобто керівники урядів СІНА, Великої Британії, Франції та Італії.

Така нерівноправність не могла не позначитися на рішеннях конференції, біль­шість яких приймались великими державами без врахування волі та інтересів окремих народів Європи та інших континентів світу. Від самого початку роботи конференції виникли суперечності між найбіль­шими країнами з усіх обговорюваних питань. Засідання відбувалися в гострих дис­кусіях, які інколи загрожували зривом роботи конференції. Найгостріпіі суперечності проявились між Францією, СПІА та Великою Британією.

Версальський мирний договір. Центральним пунктом у роботі конференції було обговорення проекту договору з Німеччиною. Між представниками точилися гострі суперечки з усіх питань, особливо стосовно західних і східних кордонів майбутньої Німеччини, розмірів репарацій та їх розподілу між окремими країнами. Після довгих суперечок між країнами учасницями Рада чо­тирьох прийняла рішення про демілітаризацію всієї Рейнської зони і про тимчасову окупацію союзниками лівого берега Рейну. Велика Британія і США погодилися підписати з Францією договори, які зобов'язували їх негайно прийти на допомогу у випадку німецької агресії.

Шо до східних кордонів Німеччини Ж.Клемансо підтримував вимоги польсь­кої делегації включити до складу нововідродженої Польщі Сілезію, велику частину балтійського узбережжя. В.Вільсон і Д.Ллойд-Джордж, не заперечуючи проти приєднання. Спільним для всіх держав-переможниць було прагнення послабити репара­ціями економічну потугу Німеччини, позбавити її на довгі роки здатності конку­рувати з великими державами на світових ринках. Уряди Фран­ції і Великої Британії висунули вимоги про відшкодування Німеччиною всіх воєнних витрат союзників. Французька делегація вимагала включити у загальну суму репарацій не лише видатки союзників на війну, а й відшкодування матеріаль­них збитків за здійснені німецькою армією руйнування. Після тривалої дискусії було прийнято компромісне рішення — включити в загальну суму репарацій шкоду, заподіяну союзникам під час воєнних дій, повернути збитки, завдані окремим громадянам союзних держав, а також кошти, які уряди країн-переможниць повинні сплачувати колишнім фронтовикам та їхнім сім'ям у вигляді пенсій та допомоги за інвалідність і втрату годувальника. Узгодити загальну суму репарацій виявилось неможливим. Остаточний текст договору союзники вручили німецькій делегації 7 травня 1919 р. Мирний договір союзників з Німеччиною містив 440 статей, які визначали її кордони, військові обмеження і репараційні зобов'язання. Територія Німеччини змен­шувалася, порівняно з 1914 р., на 1/8, а населення — на 10 %. Німеччина повертала Франції Ельзас і Лотарингію, відмовлялася на користь Бельгії від районів Ейпен, Мальмеді і Морене (після плебісциту). Лівий берег Рейну і 50-кілометрова смуга його правого берега оголошувались демілітаризовгіною зоною.Німеччину позбавляли всіх колоній. Після ратифікації Версальського договору в липні 1919 р. Національними збо­рами Німеччини він став обов'язковим для виконання. Версальський договір був результатом боротьби і компромісів представників найбільших держав