50.Циклічний і структурний дефіцити держбюджету

Циклічний дефіцит (надлишок) - дефіцит (надлишок) державного бюджету, викликаний автоматичним скороченням (збільшенням) податкових надходжень і збільшенням (скороченням) державних трансфертів на тлі спаду (підйому) ділової активності.

У фазі циклічного підйому Y 2> Y, і тому податкові відрахування автоматично зростають, а трансфертні платежі автоматично знижуються. В результаті зростає бюджетний надлишок і інфляційний бум стримується.

У фазі циклічного спаду Yl <Y 0, і тому податки автоматично падають, а трансферти ростуть. У результаті збільшується бюджетний дефіцит на тлі відносного зростання сукупного попиту і обсягу виробництва, що обмежує глибину спаду. Величини циклічних дефіцитів і надлишків визначаються Та + tY ступенем «крутизни» графіків податкової і бюджетної функцій. Кут нахилу податкової функції Г визначається величиною граничної податкової ставки t, а кут нахилу функції державних витрат G - величиною у, яка характеризує співвідношення між зміною суми одержуваного трансферту і зміною величини доходу. Відповідно, чим вище рівень доходу, тим вище внесений податок і нижче трансферт, що отримується від держави.

Навіть у тому випадку, коли всі державні витрати G спрощено представлені як незмінна величина, яка не залежить від динаміки поточного доходу, ступінь вбудованої стабільності економіки виявляється тим вище, чим вище рівень податкових ставок t і чим, відповідно, крутіше лінія Т. У положенні Т величини циклічних бюджетних дефіцитів і надлишків більше, ніж в положенні Т, і тому вбудовані стабілізатори роблять більш сильний вплив на зростання або зниження сукупного попиту.

На підставі даних про циклічні бюджетних дефіцити і надлишки не можна оцінювати ефективність заходів фіскальної політики, так як наявність циклічно не збалансованого бюджету не наближає економіку до стану повної зайнятості ресурсів, а може мати місце при будь-якому рівні випуску. Тому вбудовані стабілізатори економіки, як правило, поєднуються із заходами дискреційною фіскальної політики уряду, спрямованими на забезпечення повної зайнятості ресурсів. В результаті виникає структурний дефіцит (надлишок) державного бюджету - різниця між витратами (доходами) і доходами (витратами) бюджету в умовах повної зайнятості. Циклічний дефіцит нерідко оцінюється як різниця між фактичною величиною бюджетного дефіциту і структурним дефіцитом.

Складнощі визначення рівня повної зайнятості ресурсів, природного рівня безробіття та потенційного обсягу випуску ускладнюють розрахунки структурних дефіцитів (надлишків) державного бюджету як в індустріальних, так і в перехідних економіках, хоча саме на основі динаміки цих макроекономічних індикаторів оцінюється ефективність заходів фіскальної політики в довгостроковій перспективі.

51. Форми, методи та інструменти регулювання економіки

Методи ДРЕ — це сукупність способів, прийомів та засобів державного впливу на соціально-економічний розвиток країни. Держконтракт і держзамовлення — це договори між державою і суб'єктами господарювання на виготовлення певного товару чи виконання певного виду послуг з метою задоволення соціально-економічних потреб споживача, стимулювання виробництва дефіцитного товару, у тому числі на експорт, розвитку пріоритетних галузей і виробництв, впровадження нових технологій, виконання міжнародних угод та задоволення соціальних потреб суспільства.

Держзамовлення застосовується для підприємств недержавної форми власності й зазвичай фінансується із власних джерел підприємства, а держава надає при цьому певні преференції (лат. — перевага, привілей) та пільги (в оподаткуванні, кредитуванні, гарантуванні ринку збуту тощо).

Субсидія — форма цільової фінансової або матеріальної допомоги держави окремим суб'єктам економіки (галузям, регіонам, фірмам, банкам, фізичним особам). Наприклад, житлові субсидії для населення.

Субвенція — форма грошової чи матеріальної допомоги, що надається державою в екстремальних ситуаціях (стихійне лихо, війна, економічні кризи тощо).

Дотація — різновид субсидій, а саме: асигнування, доплата із державного бюджету з метою збалансування бюджетів нижчих рівнів.

Ліцензування — видача державними органами дозволу на право займатися певним видом діяльності, у тому числі експортно-імпортними операціями тощо.

Квотування — встановлення державою розмірів, частки у загальному виробництві, продажу, збуті, експорті чи імпорті.

Контингентування — встановлення певних норм, обмеження певними умовами. "Наприклад, контингентована емісія, контингентовані товари, податки тощо

Фіксовані ціни на товари і тарифи на послуги — держава встановлює певний рівень цін на ті чи інші товари і тарифи на послуги.

Встановлення державних стандартів і нормативів — визначення єдиних вимог, норм стосовно якості, хімічного складу, фізичних властивостей, ваги, розмірів, кількості тощо.

Економічні стандарти і нормативи втілюють показники ефективності виробництва (наприклад, норми рентабельності, енерго-, праце-, матеріало- і взагалі ресурсомісткості продукції).

Соціальні стандарти — офіційно встановлені державою нормативи у сфері соціальних відносин (мінімальна зарплата, мінімальна пенсія, рівень прожиткового мінімуму, тривалість робочого тижня, відпустки, умови праці тощо).

Харчові стандарти — встановлені державою вимоги щодо якості продуктів харчування. Наприклад, допустимі види харчових добавок (консерванти, барвники тощо), не шкідливих для здоров'я людини.

Фармацевтичні стандарти — нормативи виготовлення лікарських препаратів, перелік ліків і фармацевтичних засобів, вживання і реалізація яких офіційно дозволена державою.