48.Вплив бюджетного надлишку на економіку та ефекти витіснення

Бюджетний профіцит (надлишок) є специфічним явищем.

По-перше, це досить відносний показник, адже завжди можна знайти певні напрями використання коштів. «Зайвих» грошей взагалі не буває. Так, згідно з Бюджетним кодексом України профіцит має затверджуватись виключно з метою погашення основної суми боргу. Але якщо погашення цього боргу включити у видатки бюджету (а саме до них вони і мають відноситися), то ніякого профіциту в бюджеті не буде.

По-друге, слід відрізняти бюджетний профіцит від надлишку коштів, який підлягає вилученню до бюджету вищого рівня і характеризує міжбюджетні відносини . У будь-якому випадку бюджетний профіцит не може розглядатись як позитивний результат фінансової діяльності держави, ідентичний прибутку суб'єктів підприємництва. Підкреслюємо ще раз, державі зайві кошти не потрібні.

Ефект витіснення — збільшення державних позик на грошовому ринку і наступне за цим скорочення обсягів реального виробництва і підвищення процентних ставок, тобто зниження інвестицій.

49. Інфляційні і неінфляційним способи фінансування бюджетного дефіциту

Так як зростання циклічного бюджетного надлишку відбувається на підйом економіки, який нерідко супроводжується посиленням інфляційного напруги, то будь-які виплати населенню частини цих коштів (у вигляді погашення облігацій, збільшення допомоги малозабезпеченим сім'ям і т.д.) будуть супроводжуватися подальшим збільшенням сукупних витрат і наростанням інфляції попиту. Навпаки, «заморожування» бюджетного надлишку обмежує надлишковий тиск сукупного попиту і стримує інфляційний бум в економіці.

Ступінь стабілізаційного впливу бюджетногд-дефіциту залежить від способу його фінансування.

Способи фінансування дефіциту держбюджету: 1) кредитно-грошова емісія (монетизація) 2) випуск позик 3) збільшення податкових надходжень до держбюджету.

У разі монетизації дефіциту нерідко виникає сеньйораж - дохід держави від друкування грошей. Сеньйораж виникає на тлі перевищення темпу зростання грошової маси над темпом зростання реального ВВП, що призводить до підвищення середнього рівня цін. В результаті всі економічні агенти платять своєрідний інфляційний податок, і частина їх доходів перерозподіляється на користь держави через зрослі ціни.Монетизація дефіциту держбюджету може не супроводжуватися безпосередньо емісією готівки, а здійснюватися в інших формах, наприклад у вигляді розширення кредитів Центрального банку державним підприємствам за пільговими ставками відсотка або у формі відстрочених платежів.

В умовах підвищення рівня інфляції виникає ефект Олівера-Tamil - свідоме затягування платниками податків термінів внесення податкових відрахувань до державного бюджету. Наростання інфляційного напруги створює економічні стимули для «откладьшанія» сплати податків, тому що за час «затягування» відбувається знецінення грошей, в результаті якого виграє платник податків. У результаті дефіцит держбюджету і загальна нестабільність фінансової системи можуть зрости.

Якщо відстрочені платежі накопичуються щодо підприємств державного сектора, то ці дефіцити нерідко безпосередньо фінансуються Центральним банком або ж накопичуються, збільшуючи загальний дефіцит держбюджету. Тому, хоча відстрочені платежі, на відміну від монетизації, офіційно вважаються неінфляційним способом фінансування бюджетного дефіциту, на практиці цей поділ виявляється досить умовним.

Якщо дефіцит держбюджету фінансується за допомогою випуску госуаярсгвен-них позик, то збільшується середня ринкова ставка відсотка, що призводить до зниження інвестицій у приватному секторі, падіння чистого експорту і частково - до зниження споживчих витрат. У результаті виникає ефект витіснений нія, який значно послаблює стимулюючий ефект фіскальної політики.Боргове фінансування бюджетного дефіциту нерідко розглядається як антиінфляційна альтернатива монетизації дефіциту. Проте борговий спосіб фінансування не усуває загрози зростання інфляції, а тільки створює тимчасову відстрочку для цього зростання, що є характерним для багатьох перехідних економік, у тому числі до для російської.