44.Податкова система .Види податків .Крива лаффера
Податко́ва систе́ма — це сукупність податків, зборів, інших обов'язкових платежів і внесків до бюджету і державних цільових фондів, які діють у встановленому законом порядку. Складається з прямих і непрямих податків. Прямі встановлюються безпосередньо на дохід або власність платника податків, непрямі включаються у вигляді надбавки до ціни товару і сплачуються споживачем.
Види податків
За формою оподаткування всі податки поділяються на прямі і непрямі.
Прямі податки сплачуються суб`єктами податків безпосередньо й прямо пропорційно платоспроможності. Прямі поділяються на реальні та особисті. До реальних відносяться податки на землю, будинки, промислові, торгові, банківські установи та грошовий капітал. До особистих - податки на доходи фізичних та юридичних осіб (податковий, помайновий, із спадщини тощо).
На відміну від прямих, непрямі податки не зв`язані з розмірами доходів чи вартістю майна платника податків. Непрямі податки виступають у трьох видах: "акцизи", "фіскальні монопольні податки", "митні збори".
Акциз — різновид непрямого податку переважно на товари масового споживання (цигарки, алкогольні напої, сіль, цукор, сірники, автомобілі, холодильники, парфумерні вироби тощо), а також різні комунальні, транспортні, культурні та інші послуги, які мають широке розповсюдження (телефон, транспортні перевезення, авіа- і залізнодорожні квитки, демонстрація фільмів). Фіскальні монопольні податки поповнюють казну за рахунок непрямого оподаткування товарів масового попиту, виробництво і реалізація яких монополізовані державою. Митні збори — це непрямі податки на імпортні, експортні і транзитні товари, тобто такі, які пересікають кордони країни. Вони сплачуються всіма, хто здійснює зовнішньоекономічні операції.
Крива́ Ла́ффера — крива, яка характеризує залежність державних доходів від середнього рівня податкових ставок у країні. Крива показує наявність оптимального рівня оподаткування, за якого державні доходи досягають свого максимуму.
Оптимальна ставка оподаткування – 37,7%
45.Дискреційна фіскальна політика та її інструменти
Дискреційна фіскальна політика
це система заходів, яка передбачає цілеспрямовані зміни в розмірі державних витрат, податків і сальдо державного бюджету. Дискреційна фіскальна політика використовується державою для активної протидії циклічним коливанням. Для стимулювання сукупного попиту в період економічного спаду уряд цілеспрямовано створює дефіцит державного бюджету, збільшуючи державні витрати або знижуючи податки. Відповідно, в період піднесення цілеспрямовано створюється бюджетний надлишок.
Основні засоби (інструменти) дискреційної фіскальної політики
Зміна програм суспільних po6біт та iнших програм, пов'язаних з витратами держави;
Зміна програм «трансфертного типу» (перерозподільчих).
Циклічні зміни рівня податкових ставок.
Дискреційна фіскальна політика в чaci пролонгована, бо зміни структури державних витрат або ставок оподаткування передбачають тривале обговорення цих заходів у вищому законодавчому органі.
Дискреційна фіскальна політика з метою стимулювання сукупного попиту (AD) в період кризи передбачає цілеспрямова-не свідоме складання державного бюджету з дефіцитом або зниження ставок оподаткування.
Дискреційна фіскальна політика поділяється на:
стимулюючу, що збільшує сукупний попит за допомогою зростання державних витрат і зниження податків;
обмежувальну, що стримує сукупний попит за допомогою зниження державних витрат і підвищення податків.
Стимулююча фискальна політика (фокальна експансія):в короткостроковому періоді - мае за мету подолання циклічної кризи в економіці i передбачае зростання державних витрат (G), зниження податків (Т) або комбінуе ці заходи; в довгостроковому періодi політика зниження податків (T) може привести до розширення пропозиції факторів виробництва i зростання економічного потенціалу.
Стримуюча фіскальна політика (фіскальна рестрикція) - мае за мету обмеження циклічного підйому економіки i передбачае зниження державних витрат (G), збільшення податків (Т) або комбінування цих заходів в цій фазі економічного циклу. В короткостроковому періоді заходи стримуючої фіскальної політики дозволяють знизити темпи інфляції (Р) ціною зростання безробіття (u) i скорочення виробництва (Q). В довгостроковому періоді збільшення податкового тиску може викликати стійке скорочення сукупної пропозиції (AS) i активізацію елементів механізму стагфляції, особливо за умов пропорційного скорочення державних витрат за вciмa статтями бюджету, що призводить до значного скорочення державних швестищй в шфраструктуру ринку праці.