30. Функція споживання. Гранична та середня схильність до споживання

Споживання (С) – використання засобів виробництва і робочої сили працівника для виготовлення суспільно необхідного продукту.

Функція споживання – графік або формула, що відображають зв'язок між сукупним споживанням та сукупним доходом.

Гранична схильність до споживання (c^’) – обсяг додаткового споживання, спричинений однією додатковою одиницею доходу . c^’= ∆C/∆Y, де ∆C – приріст споживання, ∆Y – приріст доходу кінцевого використання.

Середня схильність до споживання – частка сукупного споживання у сукупному доході.

Cсер = споживання/дохід = С/ Yd

Рівняння функції споживання: C = Co + c^’ Yd, де Co – автономне споживання, або базовий мін рівень споживання, c^{’ – гранична схильність до споживання}, Yd – обсяг доходів після сплати податків.

праворуч від точки А зображена ситуація за якої дохід перевищує споживання.

31. Функція заощадження. Гранична та середня схильність до заощадження

Заощадження – економічний процес пов’язаний із забезпеченням у майбутньому власних потреб господарств.

Гранична схильність до заощадження - це величина додаткового заощадження, що викликана однією додатковою одиницею доходу. s^’= ∆S/∆Y, де ∆S – приріст заощаджень, ∆Y – приріст доходу кінцевого використання.

Середня схильність до заощаджень – частка сукупних заощаджень у сукупному доході: Sсер = заощадження/дохід = S/Yd

Рівняння функції заощаджень – S = -Co +s’Yd, де Co – автономне споживання, або базовий мін рівень споживання, s^{’ – гранична схильність до заощаджень}, Yd – обсяг доходів після сплати податків.

32. Інвестиції

Інвестиції— це економічні ресурси, які спрямовуються на збільшення реального капіталу суспільства. Джерелом інвестицій є заощадження. Інвестиції — найбільш мінлива частина сукупного попиту AD. Вони поділяються на чотири групи: 1) інвестиції в основний капітал (машини, обладнання); 2) інвестиції в житлове будівництво; 3) амортизація; 4) інвестиції в товарно-матеріальні запаси. У макроекономіці базовою інвестиційною функцією є функція, яка залежить від відсоткової ставки. Зауважимо, що інвестиції залежать від реальної (а не номінальної) відсоткової ставки. Функція інвестицій є спадною і відображає обернену залежність між відсотковою ставкою та інвестиціями в основний капітал. Із зростанням реальної відсоткової ставки інвестиції зменшуються, оскільки витрати на одиницю капіталу зростають, що зменшує прибутковість капіталу. Функція інвестиційного попиту Мультиплікатор інвестицій

Розрізняють автономні інвестиції та індуційовані. Автономні інвестиції— це інвестиції, які не залежать від рівня доходу. Індуційовані інвестиції — це інвестиції, які залежать від рівня доходу. Мультиплікатор інвестицій, т, — це число, яке показує, у скільки разів зростає рівноважний дохід ΔY за умови збільшення автономних інвестицій на ΔI: Зв'язок між мультиплікатором та граничними схильностями виражається таким чином: 

33. Фактичні та заплановані видатки. Хрест Кейнса

Модель Кейнсіанський Хрест ґрунтується на таких припущеннях:

-закритість економіки;

- в економіці існує незмінний рівень цін;

- стабільна процентна ставка;

- вирішальний вплив сукупного попиту;

- рівновага сукупного попиту та сукупної пропозиції не гарантує повної зайнятості;

- розмежування запланованих та фактичних витрат.

Заплановані витрати – визначається грошовою сумою, яку домогосподарства, фірми та держава планують затратити на товари і послуги.

Фактичні витрати – це витрати, які економічні суб’єкти фактично витратили на придбання товарів і послуг.

У цій моделі на горизонтальній осі позначаються зміни доходу ,а на вертикальній-величина спланованих сукупних витрат.Рівень цін приймається незмінним,тому зміни у сукупних витратах безпосередньо відбиваються на сукупному доході,а не на рівні цін.

Лінія планованих сукуп. витрат(Е=С+І+G+Xn) відображає залежність між витратами і рівнем доходу.У моделі є й лінія,точки якої відповідають умові рівноваги,тобто коли витрати дорівнюють доходу(Е=У-бісектриса),а інвестиції дорівнюють заощадженням

I=S.Лінія сукупних витрат перетинає лінію У=Е в якій-сь точці А. У цій точці сукупні витрати Е0 дорівнюють величині доходу У0,а інвестиції –заощадженням ,тобто встановлюється макроекономічна рівновага.

У разі якщо обсяг вир-ва встановлюється на рівні У2,то в такому разі в економіці матиме місце надлишок товарів і послуг ,оскільки заплановані витрати є меншими.За таких умов підприємства будуть накопичувати запаси товарів і одночасно зменшувати обсяги випуску аж до досягнення рівня У0.

У разі якщо обсяг вир-ва встановлюється на рівні У1,то в такому разі заплановані витрати перевищуватимуть фактичний обсяг виробництва,а в економіці спостерігатиметься дефіцит.За таких умов підприємства почнуть реалізовувати накопичені раніше запаси і одночасно будуть нарощувати обсяги вир-ва доти доки не досягнуть значення У0.

Ця модель дає можливість зясувати роль держави в макроекономічних процесах ,а також розглянути дію мультиплікатора державних видатків.